Постанова № 61213638, 12.09.2016, Попаснянський районний суд Луганської області

423/1863/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року

Попаснянський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Архипенко А.В.

при секретарі Іваненко С.П.

представника позивача ОСОБА_1

представника УПФУ Бондаровського В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Попасна цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного Фонду України в Попаснянському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії , -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із дійсним позовом, в яком просив визнати неправомірними дії УПФУ в Попаснянському районі, посилаючись на те, що йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і в поданому позові позивач просив визнати неправомірними дії ПФУ щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умова, зобов'язати УПФУ в Попаснянському зарахувати до його трудового стажу період роботи, який дає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах:

-з 31.08.1987 року по 19.03.1996 року на шахті «Пролетарська»

і призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з моменту звернення його до УПФУ.

Позивач у поданій заяві зазначає, що відмовляючи йому у призначення пенсії, своїм Рішенням від 29 квітня 2016 року, відповідач зазначив, що позивач не надав довідку , уточнюючу особливий характер та умови праці, а органи виконавчої влади не мають доступу до архівних установ і підприємств, тому що відповідне підприємство знаходиться на території, яка не контролюється українською владою.

При цьому позивач посилається на те, що на думку Вищого адміністративного суду України, який при розгляді аналогічних справ за № К/800/40969/13 від 13 березня 2014 року та №К/800/27262/13 від 19 червня 2014 року зазначив, що відсутність у позивача уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки та усіх додаткових документів не спростовує наявності у працівника пільгового стажу роботи, що дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.

За таких обставин в поданому позові, позивач просить визнати неправомірними дії ПФУ щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком та зобов'язати УПФУ в Попаснянському зарахувати до його трудового стажу період роботи, який дає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах:

-з 31.08.1987 року по 19.03.1996 року на шахті «Пролетарська»

Позивач надав суду заяву, згідно якої підтримав свій позов, справу просив розглядати без його участі у судовому засіданні, за участю свого представника.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити поданий позов.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість, зазначаючи, що ПФУ не може зарахувати позивачу відповідний період роботи до стажу роботи, який дає йому право на пенсію - тому що позивачем не надано уточнюючу особливий характер та умови праці.

У зв'язку із зазначеним, представник відповідача зазначив, що позивач не має права на пенсію згідно ст..13 п «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» через відсутність необхідного пільгового стажу роботи. Аналогічні доводи містяться в письмових запереченнях відповідача (а.с.24,25).

Суд, вислухавши доводи представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним позов задовольнити з наступних підстав.

Так, згідно ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В суді без заперечень з боку сторін були встановлені наступні фактичні обставини.

Так, позивач 19 квітня 2016 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, що підтверджується копією заяви про призначення пенсії (а.с.10), при цьому на час звернення позивач досяг 50 років, що підтверджується копією паспорта позивача(а.с.5).

Також судом встановлено, що згідно записів в трудовій книжці позивача (а.с.8-9)

-з 31.08.1987 року по 19.03.1996 року на шахті «Пролетарська»

Трудова книжка, відповідно до ст..48 КЗпП України, відповідно до ст..62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та згідно п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.

При цьому на час звернення позивачем, на вимогу відповідача не надавалось інших документів .

Розглянувши подані позовні матеріали, судом вбачається, що відповідач своїм рішенням від 29 квітня 2016 року відмовив позивачу у призначення пенсії на пільгових умовах згідно ст.13 п «а»Закону України «Про пенсійне забезпечення», посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу роботи, тому що позивач не надав відповідних довідок, уточнюючих особливий характер та умови праці та зазначив, що позивач має загальний стаж роботи 23 роки 7 місяців 29 днів, в тому числі на підземних роботах а Списком № 1 8 років, 9 місяців, 20 днів (а.с.7).

Разом з тим, враховуючи вищенаведені встановлені судом фактичні обставини по справі та перевіряючи повноту та всебічність прийнятого відповідачем рішення про відмову позивачу у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, судом враховується наступне.

Згідно ст..13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті виконанням робіт, передбачених Списком №1, виконання яких проводиться на протязі повного робочого дня. При цьому під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу (роз'яснення Міністерства соціального захисту населення і Міністерства праці від 10.05.1994 р. № 01-3/406-02-2 та № 06-1649).

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, ст..48 КЗпП України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, пунктом 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їхніх правонаступників. У такій довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включено цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка.

Також суд зазначає, що за нормами ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до пільгового стажу зараховується робота працівників, які безпосередньо зайняті повний робочий день на відповідних роботах.

Відповідно до Списку 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах, який затверджений постановою КМУ від 16.01.2003 р. № 36, а саме до розділу І, ч.1 п.1.1а - до відповідних професій віднесені а) усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах в переліку «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень».

Підтвердженням (доказом), що позивач, у вищезазначений період ( яки не зараховується позивачу до пільгового стажу) , працював за професією підземний горноробочий очисного забою повний робочий день під землею - є запис в його трудові книжці, що відповідає вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту (а.с.8 обор. стор.).

При цьому суд зазначає, що позивач працював за професією, яка віднесена до Списку 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці від 16.01.2003 р. № 36, і дає право на пенсію. Наведене свідчить про наявність у позивача права на пенсію згідно ст..13 п «а» ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Разом з тим, судом враховується, що позивач на час звернення та в дійсний час не має можливості надати на адресу відповідача належну уточнюючу довідку, яка вимагається відповідачем, за незалежних від волі позивача причин, так як підприємство, саме шахта «Пролетарська», розташована на території м.Кіровськ Луганської області, що підтверджується даними в трудовій книжці (а.с.8 об.стор.), а м.Кіровськ Луганської області в дійсний час, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р, віднесено до переліку населених пунктів, на території який органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що не заперечується і представником відповідача.

Тобто отримати відповідні довідки із вказаного підприємства позивачем в будь-який спосіб неможливо. Але ж, надання такої довідки, на вимогу відповідача по перше: не є обґрунтованим за тих підстав, що така вимога була б обґрунтованою, в розумінні п.20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них», що затверджений постановою КМУ України від 12.08.1993р. № 637, тільки у випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, а по-друге: в даному випадку всі відповідні записи, які дають право позивачу на оформлення пільгової пенсії , в трудовій книжці позивача є.

Аналізуючи наведені положення законодавства, яке дає право позивачу на пільгових умовах за віком (за ст..13 п «а») - суд зазначає, що відсутність у позивача уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи, що стало підставою для відмови позивачу у призначенні такої пенсії, не спростовує наявність у позивача пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.

При цьому позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ст..13 п «а» ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Приймаючи такий висновок, суд враховує також думку Вищого адміністративного суду України, який при розгляді аналогічних справ за № К/800/40969/13 від 13 березня 2014 року та №К/800/27262/13 від 19 червня 2014 року зазначив, що відсутність у позивача уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки та усіх додаткових документів не спростовує наявності у працівника пільгового стажу роботи, що дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.

Оцінюючи указані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.3 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: … 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); … 5) добросовісно; 6) розсудливо; … 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)…».

Оцінюючи ситуацію, в якій опинився позивач, суд приходить до висновку, що рішення відповідача, який відмов у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду роботи з 31.08.1987р. по 19.03.1996р. , у зв'язку з тим, що позивач не надав уточнюючу довідку підприємства, було прийнято з порушенням принципів, визначених у пунктах 3, 5, 6, 8 ч.3 ст.2 КАС України.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст..21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих праві свобод.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку - незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків - ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачам вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції встановлена загальна заборона дискримінації:

«1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1».

Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).

Так, у справі «Тлімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece, 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Аналогічний підхід закріплено в національному праві. Так, відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» формами дискримінаціє є: пряма дискримінація, непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації, пособництво у дискримінації, утиск (ст.5). Відповідно до ст.1 цього Закону непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Саме в такій особливій ситуації опинився позивач у цій справі, який підтвердив свій пільговий трудовий стаж у спірний період записами в трудовій книжці, При цьому слід враховувати, що надати уточнюючу довідку про пільговий стаж роботи на шахті «Пролетарська» оскільки і саме підприємство і архіви підприємств залишилися на тимчасово окупованій території м.Кіровська.

Таким чином, такі вимоги, які є цілком виправданими в звичайній ситуації, оскільки формально вони базуються на положеннях п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. № 637, та мають на меті підтвердження тривалості роботи на посадах і роботах, указаних в трудовій книжці - становлять дискримінаційне поводження по відношенню до особи, яка навіть теоретично не може надати такі документи, а отже за такого підходу автоматично позбавляються права на пенсійне забезпечення, передбаченого в ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З урахування вищевикладеного, суд вважає, що дії відповідача, які в звичайних умовах можуть бути цілком обґрунтованими, в особливій ситуації заявника є проявом непрямої дискримінації.

А так, враховуючи наведені правові норми, суд зазначає, що дії відповідача щодо вимагання від позивача уточнюючої довідки для призначення йому пенсії - є порушенням конституційних прав позивача, тому що це призводить до звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача, які закріплені Основним Законом України.

При цьому, позивач надав достатньо доказів, згідно вимог законодавства, які підтверджують його право на пенсію згідно до ст..13 п «а» ЗУ України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Беручи до уваги те, що позов містить вимогу про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком, але не містить вимоги про визнання протиправним безпосередньо рішення відповідача про відмову позивачеві в призначенні пенсії за віком, суд з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вважає за необхідне визнати протиправним також відповідне рішення відповідача.

При таких встановлених судом обставинах та положеннях законодавства, суд вважає, що рішення відповідача від 29 квітня 2016р. про відмову позивачу у призначення пенсії за віком на пільгових умовах, є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, так як судом встановлено, що з урахуванням встановлених судом фактичних обставин по справі позивач має право та достатньо трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.13 п «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У зв'язку із зазначеним, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними у судовому засіданні та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, Закону України «Про пенсійне забезпечення», «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, ст..ст. керуючись ст.ст.2, 8, 11, 18, 19, 69-71, 105, 160-163, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_3 до Управління пенсійного Фонду України в Попаснянському районі про визнання дій неправомірними та зобов»язання здійснити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.13 п.«а» Закону України «Про пенсійне забезпечення» та скасувати відповідне рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 29 квітня 2016 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області зарахувати до його трудового стажу період роботи, який дає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ст.13 п «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення», період роботи ОСОБА_3 :

-з 31.08.1987 року по 19.03.1996 року на шахті «Пролетарська»

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах згідно ст.13 п «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення починаючи з 19 квітня 2016 року.

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її проголошення або з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Попаснянський райсуд.

Повний текс постанови складений 12 вересня 2016 р.

Суддя Попаснянського районного суду А.В.Архипенко