Ухвала суду № 61212346, 06.09.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1890/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Доповідач Мурашко С. І.

УХВАЛА

Іменем України

06.09.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мурашка С.І.

суддів - Бубличенко В.П., Кривохижі В.І.

за участі секретаря - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: державний нотаріус Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори Хомутенко О.В., про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 18 липня 2016 року і

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 18 липня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу з посиланням на викладені в ній обставини, представник ОСОБА_3 адвокат Вишня-Чижова Г.В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 мав у власності квартиру АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.10.2009 року, за реєстровим № 1-2013 виданим Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою та квартиру №4 за цією ж адресою на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2005 року, який був посвідчений Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою.

20.02.2009 року ОСОБА_6 склав заповіт, яким усі права та обов'язки, які йому належать на момент складання цього заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть належати йому у майбутньому, та усе інше майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_7

29.04.2011 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, актовий запис № 160.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, актовий запис № 3108 від 16.12.2011 року.

Згідно висновку експерта № 480 судово-почеркознавчої експертизи від 27.05.2013 року, рукописні записи в заповіті ОСОБА_6 від 20.02.2009 року «цей заповіт прочитаний мною ОСОБА_6 вголос ОСОБА_6.», які містяться під друкованим текстом та в графі «Підпис:__» виконані самим ОСОБА_6 під впливом «збиваючих» факторів природного: зовнішнього характеру - письмо не призвичаєною для нього рукою (лівою); внутрішнього фактору хвороби - хвороби, пов'язані з порушенням письмово-рухових функцій.

ОСОБА_6 був інвалідом першої групи за загальним захворюванням, діагноз МСЕК: дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ступеня за ішемічним типом в басейні ЯМС, ГПМК (інсульт), Декомпенсація, гіпертонічна хвороба, виражений парез правої руки, елегія кисті, виражений парез правої ноги з порушенням функції ходи (висновок МСЕК від 08.07.2008 року). У зв'язку з указаним діагнозом неодноразово перебував на стаціонарному лікування для проведення планової реабілітації підтримуючої терапії, зокрема в період з 29.12.2008 року по 08.01.2009 року.

За висновком посмертної судово-психіатричної експертизи № 41 від 31.01.2014 року Кіровоградської обласної психіатричної лікарні у заповідача внаслідок перенесеного інсульту розвинулась судинна деменція, моторна та амнестична афазій, змінився почерк, порушилася спроможність до суджень, утруднення нових понять, аналізу; виникли епізоди порушення свідомості, епілептиформні пароксизми, знизилась пам'ять на минулі події, слабоумство розвинулось хронічно, прогредієнтно. Експерти прийшли до висновку про те, що ОСОБА_6 на момент посвідчення заповіту страждав на дисциркуляторну енцефалопатію ІІ-ІІІ ступеня (гіпертонічного, атеросклеротичного ґенезу), виявляв ознаки хронічного психічного захворювання у формі деменції (недоумства) внаслідок перенесеного інсульту (16 лютого 2008 року), тому 20 лютого 2009 року за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 06.06.2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Перша Кіровоградська державна нотаріальна контора, про визнання шлюбу недійсним встановлено, що матеріали справи містять акт № 493 від 30.09.2014 року, складений експертами Кіровоградської обласної психіатричної лікарні, яким встановлено, що на момент укладення шлюбу 29.04.2011 року з врахуванням висновку судово-психіатричної експертизи № 41 ОСОБА_6 страждав на дисциркулятору енцефалопатію ІІ-ІІІ (гіпертонічного, атеросклеротичного ґенезу) і виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у формі деменції (недоумства) внаслідок перенесеного ішемічного інсульту (16.02.2008 року), тому за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій і розумно керувати ними.

Такий висновок ґрунтується на тому, що у 2008-2009 роках лікарем-невропатологом ОСОБА_6 встановлено діагноз: ДЕ ІІ-ІІІ ст., церебросклероз. 31.01.2014 року була проведена посмертна судово-психіатрична експертиза № 41 з висновком, що на момент складення заповіту 20.02.2009 року ОСОБА_6 виявляв ознаки хронічного психічного захворювання у формі деменції (недоумства), тому не міг в той час розуміти значення своїх дій та розумно керувати ними.

Актом повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи № 290 від 08.04.2015 року, складеного експертами Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, встановлено, що: 1. У момент укладення шлюбу 29.04.2011 року ОСОБА_6 виявляв ознаки хронічного ураження головного мозку судинного ґенезу з церебрастенічним синдромом (F 06.0, згідно МКХ -10); за своїм психічним станом у момент укладення шлюбу 29.09.2011 року усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними; 2. ОСОБА_6 у момент укладення шлюбу 29.04.2011 року за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ним.

Такий висновок обґрунтований тим, що в наявній медичній документації, зокрема із (МКАХ № 190225; МКСХ № 4490/1124; акту огляду МСЕК у МЕС) відомо, що після укладення шлюбу, при неодноразовому огляді лікарів-терапевтів та невропатологів в амбулаторному та стаціонарному режимі, сумніві щодо психічної спроможності підекспертного не виникало. При спостереженні описувалась наявність церебрастенічної симптоматики (запаморочення, головний біль, загальна слабкість) на тлі неврологічних розладів, проте зазначалось про позитивну динаміку в неврологічному стані під експертного. Під час повторного проходження МСЕК у серпні 2011 року був визнаний інвалідом І Б групи, що свідчить про позитивну динаміку в перебігу основного захворювання в підекспертного.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд дав належну оцінку зазначеним актам судово-психіатричних експертиз, врахував, що в акті від 31.01.2014 року не досліджувались покази свідків, а мотивувальна частина акту носить чисто теоретичний характер перебігу дисциркуляторної енцефалопатії та відсутній аналіз фактичного стану здоров'я заповідача.

Акт повторної експертизи № 290 від 08.04.2015 року є повним, обґрунтованим, зробленим на підставі дослідження цивільної справи, всіх медичних документів, показаннях свідків та не суперечить іншим матеріалам справи. Даних щодо наявності у підекспертного хронічного психічного захворювання у формі деменції (недоумства) експертами не встановлено.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для визнання заповіту недійсним немає.

Такий висновок суду є законним і обґрунтованим та відповідає матеріалам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

За ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 6 ст. 147 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу, яка передбачає, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

У постанові Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року, у справі № 6-9цс12, висновки якого є обов'язковими для судів, судом зазначено, що висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров'я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Як на підставу для визнання заповіту недійсним позивач вказувала на те, що заповідач не міг рухатися, оскільки хворів, тому не міг прийти до нотаріальної контори та поставити свій підпис на заповіті (т.1 а.с.2-3).

Доповнивши та уточнивши позовні вимоги позивач просила визнати заповіт недійсним з тих підстав, що відповідно до посмертної судово-психіатричної експертизи №41 від 31.01.2014 року, ОСОБА_6 в момент складання заповіту за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та розумно керувати ними (т.2 а.с.174-175).

Доводи позовних вимог, що ОСОБА_6 не підписував заповіт спростовуються висновком експерта № 480 судово-почеркознавчої експертизи від 27.05.2013 року, згідно якої рукописні записи в заповіті ОСОБА_6 від 20.02.2009 року «цей заповіт прочитаний мною ОСОБА_6 вголос ОСОБА_6.», які містяться під друкованим текстом та в графі «Підпис:__» виконані самим ОСОБА_6 під впливом «збиваючих» факторів природного: зовнішнього характеру - письмо не призвичаєною для нього рукою (лівою); внутрішнього фактору хвороби - хвороби, пов'язані з порушенням письмово-рухових функцій (т.1 а.с.142-149).

Зазначений висновок експерта не суперечить іншим матеріалам справи та не викликає сумнівів в його правильності.

Разом з тим, висновок посмертної судово-психіатричної експертизи №41 від 31.01.2014 року суперечить іншим матеріалам справи, що викликає сумніви в його правильності.

Так, допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції завідуючий відділенням Кіровоградської обласної психіатричної лікарні Кухарєв О.С. пояснив, що захворювання ОСОБА_6 зазвичай приводить до психічного розладу, вказане захворювання невиліковне, тому був зроблений відповідний висновок.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою суду від 26.11.2014 року, залишеної без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 05.01.2015 року, провадження у справі зупинялось до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним шлюбу укладеного 29.04.2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (т.2 а.с.112, 134-135).

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 06.06.2016 року залишено без змін рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 11.11.2016 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним шлюбу укладеного 29.04.2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2

Із зазначеної ухвали апеляційного суду вбачається, що колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку актам судово-почеркознавчої експертизи, врахував, що в акті від 31.01.2014 року не досліджувалися покази свідків, а мотивувальна частина акту носить чисто теоретичний характер перебігу дисциркуляторної енцефалопатії та відсутній аналіз фактичного стану здоров'я заповідача. Експерт ОСОБА_11 в суді апеляційної інстанції пояснив, що дисциркуляторна енцефалопатія зазвичай призводить до психічного розладу, тому було зроблено висновок, що заповідач виявляв ознаки захворювання у формі недоумства (т.2 а.с.156-159).

Також, в ухвалі апеляційний суд дав оцінку акту повторної експертизи №290 від 08.04.2015 року, копія якої долучена до матеріалів справи (т.2 а.с.189-201), та вважав його повним, обґрунтованим, зробленим на підставі дослідження цивільної справи, всіх медичних документів, показаннях свідків та не суперечить іншим матеріалам справи.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що висновок посмертної судово-психіатричної експертизи №41 від 31.01.2014 року суперечить іншим матеріалам справи, а тому цей висновок є припущенням, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції зобов'язаний був призначити повторну експертизу є безпідставними.

Частиною 3 ст.10 та частиною 1 ст.60 ЦПК України визначено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ст.ст.143,150 ЦПК України суд призначає експертизу (повторну експертизу) за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, жодна із сторін, після передачі справи Вищим спеціалізованим судом України на новий розгляд до суду першої інстанції, не подавала заяву про призначення повторної експертизи, а на заяві про призначення повторної експертизи поданої до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 та його представник Вишня-Чижова Г.В. не наполягали.

Колегія суддів приходить до висновку, що належних та допустимих доказів для визнання заповіту недійним з підстав визначених ч.1 ст.225 ЦК України не надано, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 18 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.І.Мурашко

Судді В.П. Бубличенко

В.І.Кривохижа