Рішення № 61211980, 06.09.2016, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

06.09.2016 Провадження №2/389/442/16

ЄУН 389/1261/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Знамянський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Берднікової Г.В.

при секретарі Солонько К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в місті Знамянка Кіровоградської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просить стягнути з них солідарно заборгованість за кредитним договором № IKCASHSHG.172969.001 від 19 вересня 2013 року в розмірі 88509 грн. 31 коп.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 19 вересня 2013 року між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № IKCASHSHG.172969.001, згідно з яким банк зобовязався надати відповідачу кредит у вигляді строкового кредиту у розмірі 22000 грн. на споживчі потреби, з яких 2000 грн. оплата винагороди банку за надання фінансового інструменту, строком до 18 вересня 2016 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,001% відсотків річних, зі сплатою комісії за надання фінансового інструменту в розмірі 2000 грн. зі сплатою комісії за надання кредитних ресурсів у розмірі 4,0 % від суми кредиту по договору щомісяця в період сплати. Відповідач зобов'язався здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти та виконувати зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені договором.

У забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №РХ029031.172976.001 від 19 вересня 2013 року, згідно з яким остання зобов'язується відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, визначених кредитним договором. Згідно з п.6 договору поруки за невиконання позичальником будь-якого зобов'язання за кредитним договором відповідачі відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Банк виконав свої обов'язки згідно приписів кредитного договору у повному обсязі. При цьому, відповідач ОСОБА_1 свої зобовязання за кредитним договором виконує неналежним чином, у звязку з чим у нього станом на 18 квітня 2016 року виникла заборгованість у сумі 88509 грн.31 коп., з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту 2988 грн. 33 коп.; прострочена заборгованість по тілу кредиту 15299 грн. 76 коп.; поточна заборгованість за процентами 0,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами 5623 грн. 93коп.; прострочена заборгованість по комісії 20832 грн. 40 коп., заборгованість за штрафами та пенею 43764 грн 89 коп. У звязку з наявністю заборгованості відповідачам направлялися вимоги щодо її погашення, однак на дату звернення до суду борг в повному обсязі не погашено. Оскільки у добровільному порядку позичальник відмовляється сплатити заборгованість по кредитному договору, вона підлягає примусовому стягненню в солідарному порядку з нього та поручителя.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав заяву, в якій просить суд позов задовольнити та справу розглянути за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі. Просив зменшити заборгованість за штрафом та пенею, у звязку зі скрутним матеріальним становищем, так як наразі не працює.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином в розумінні положень ч. 5 ст. 74 ЦПК України, причина її неявки суду не відома.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 вересня 2013 року між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № IKCASHSHG.172969.001 (а.с. 15-19), згідно з яким банк зобовязався надати відповідачу кредит у вигляді строкового кредиту у розмірі 22000 грн. на споживчі потреби, з яких 2000 грн. оплата винагороди банку за надання фінансового інструменту, строком до 18 вересня 2016 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,001% відсотків річних, зі сплатою комісії за надання фінансового інструменту в розмірі 2000 грн. зі сплатою комісії за надання кредитних ресурсів у розмірі 4,0 % від суми кредиту по договору щомісяця в період сплати.

Відповідач ОСОБА_1 згідно з п.4.2 договору, зобов'язався здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти та виконувати зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені договором.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що період сплати процентів з 1 по 10 число включно за попередній місяць та на момент повернення кредиту кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання даного договору. При несплаті процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Повернення кредиту здійснюється шляхом здійснення платежу на транзитний рахунок, зазначений у п.1.8 кредитного договору. Погашення заборгованості (за винятком винагороди, що сплачується в момент видачі кредиту), здійснюється щомісяця. В період сплати позичальник повинен надавати позивачу кошти (щомісячний платіж) відповідно до графіку погашення кредиту, заведеному в додатку 2 до кредитного договору, для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості за кредитом, процентами, щомісячної комісії за надання кредитних ресурсів (п.2.5 договору).

Пунктами 6.1 6.7. кредитного договору встановлено, що за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику проценти в розмірі 36% річних від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Банк має право нараховувати позичальнику штраф у розмірі 2,0% від суми кредиту, зазначеного в п.1.2 кредитного договору у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником п.п.4.2.5,4.2.6 кредитного договору за кожен факт порушення.

За порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії банк нараховує позичальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення (п. 6.3).

У випадку порушення позичальником зобовязань передбачених п.п. 4.2.7,4.2.8 кредитного договору, банк має право нараховувати позичальнику штраф у розмірі 1000 грн. за кожний факт порушення та неналежного виконання умов кредитного договору.

У випадку порушення позичальником зобовязань, передбачених пунктом 4.2.9 кредитного договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 10% за кожний факт порушення та неналежного виконання умов кредитного договору.

Згідно з п.8.6 договору сторони домовилися, що строк позовної давності до вимог за цим договором, в тому числі щодо стягнення неустойки, становить 10 років.

Детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у додатку №1 до цього договору. Реальна процентна ставка по кредиту складає 128,25% (п.8.9 договору).

В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між сторонами був укладений тристоронній договір поруки №РХ029031.172976.001 від 19 вересня 2013 року, згідно з яким відповідач ОСОБА_2 зобов'язалась відповідати перед банком за виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, визначених кредитним договором.

Згідно з п.6 договору поруки за невиконання позивачальником будь-якого зобов'язання за кредитним договором відповідачі відповідають перед позивачем як солідарні боржники (а.с. 20).

Банк взяті на себе зобовязання пердбачені умовами кредитного договору виконав у повному обсязі, про що свідчить заява на видачу готівки № 269437 від 19 вересня 2013 року на суму 20 000 грн. та меморіальний ордер № 25844644 від 19 вересня 2013 року на суму 2000 грн. (а.с. 22,23)

Відповідач ОСОБА_1 свої зобовязання за кредитним договором виконує неналежним чином, у звязку з чим станом на 18 квітня 2016 року за ним рахується заборгованість в сумі 88509 грн. 31 коп., з яких: поточна заборгованість по тілу кредиту 2988 грн. 33 коп.; прострочена заборгованість по тілу кредиту 15299 грн. 76 коп.; поточна заборгованість за процентами 0,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами 5623 грн. 93 коп.; прострочена заборгованість по комісії 20832 грн. 40 коп., заборгованість за штрафами та пенею 43764 грн 89 коп. (а.с.4-14). Про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 банком направлялися вимоги датовані 15 та 22 грудня 2015 року (а.с.24,25). Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачі суду не надали, як і не надали доказів щодо належного виконання умов кредитного договору позичальником.

Наказ фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 грудня 2015 року №441 свідчить про те, що розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" з 23 грудня 2015 року по 22 грудня 2017 року. Призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ВБР» (а.с. 32).

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації відноситься стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

За змістом ст.ст.526, 527, 530, 610 ЦК України, зобовязання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому, якщо у зобовязанні встановлено строк його виконання, дане зобовязання має бути виконане у зазначений період часу. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобовязання.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 10487 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від позичальника від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 і ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов»язання зебезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зобов'язання зі сторони позичальника були порушені, і це є підставою для притягнення солідарних боржників до цивільної відповідальності за правилами ст.611 ЦК України.

Що стосується позовних вимог про стягнення комісійної винагороди, суд відзначає наступне.

Відповідно дост. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 6 ч. 1ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч. 5 ст. ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно дост. 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. З урахуванням вищезазначеного до переліку супутніх послуг, які можуть бути надані споживачеві при наданні банком споживчого кредиту, зокрема, можуть відноситися: відкриття поточного (карткового) рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування, забезпечення обслуговування кредитної заборгованості тощо.

Отже, з урахуванням викладених норм закону розрахункове обслуговування чи обслуговування кредитної заборгованості є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії.

Частиною 4ст. 1068 ЦК Українипередбачено, що клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Стаття 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»передбачає, що комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Згідно зіст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

За умовами кредитного договору сторони передбачили обовязок позичальника сплачувати банку щомісячно комісію у розмірі 4% від суми кредиту по договору.

При укладанні кредитного договору позичальник знав про вищезазначені договірні умови і свідомо погоджувався з ними. Договір був підписаний сторонами без будь-яких зауважень чи застережень щодо його умов, за їх взаємною згодою та відповідно до вимог чинного законодавства; при його укладенні стронами досягнуто згоди щодо всіх істотних його умов, про що свідчать підписи сторін у кредитному договорі, договір не містить положень про зміни у витратах щодо обслуговування кредиту.

Таким чином нарахування щомісячної комісії за послуги з супроводження кредиту не протирічить чинному законодавству.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача поточну заборгованість по тілу кредиту 2988 грн. 33 коп.; прострочену заборгованість по тілу кредиту 15299 грн. 76 коп.; прострочену заборгованість за процентами 5623 грн. 93 коп., та прострочену заборгованість по комісії - 20 832,40 грн.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (ч.1 ст.546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до вимог ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України є, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст.551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої ст.10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України № 6-100цс14 від 03 вересня 2014 року).

Конституційний суд України у пункті 3 Рішення № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Згідно умов договору позичальник повинен сплачувати щомісячно грошові кошти, які складаються з тіла кредиту та процентів, а у разі їх несвоєчасної плати вважаються збитками банку.

Як свідчить розрахунок заборгованості, наданий позивачем і який не спростований відповідачем, заборгованість за штрафами та пенею складає 43764 грн 89 коп., борг за тілом кредиту та відсотками становить 23912 грн. 02 коп.

Розмір неустойки на думку суду є значно завищеним, неспівмірним із основною заборгованістю по кредиту, що суперечить принципам справедливості та добросовісності та є підставою для зменшення пені.

Оскільки розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч.3 ст.551 ЦК України.

Враховуючи те, що розмір заборгованості по кредиту (борг по тілу та відсоткам) становить 23912 грн. 02 коп., щомісячно за умовами договору позичальник крім погашення основної заборгованості та відсотків сплачує ще й комісію, яка є достатньо значною, приймаючи до уваги те, що межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, до того ж наразі відповідач ніде не працює, останній платіж ним здійснено 25.06.2014 року, при цьому матеріали справи не містять доказів того, що кредитор вживав заходів щодо зменшення розміру заборгованості в тому числі і неустойки, зволікав зі зверненням до суду з позовом та враховуючи положення ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів»щодо балансу договірних прав та відносин, суд вважає, що розмір неустойки підлягає зменшенню до розміру основної заборгованості - 23 912 грн. 02 коп.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, та з урахуванням того, що сплату судового збору позивачу було відстрочено до ухвалення рішення, з відповідачів, на користь держави слід стягнути судовий збір, у сумі 1378 грн., в рівних частках з кожного, тобто по 689 грн. При цьому, суд враховує роз'яснення надані в п. 39 Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року № 10, відповідно до яких у разі якщо суд на підставічастини третьоїстатті 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст.204, 526, 530, 551, 1054 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" заборгованість за кредитним договором № IKCASHSHG.172969.001 від 19 вересня 2013 року в сумі 68656 грн. 44 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту 2988 грн. 33 коп.; прострочена заборгованість по тілу кредиту 15299 грн. 76 коп.; прострочена заборгованість за процентами 5623 грн. 93 коп., прострочена заборгованість по комісії - 20832 грн.40 коп., неустойка - 23912 грн. 02 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір по 689 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через даний суд до Апеляційного суду Кіровоградської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяГ.В. Берднікова