Рішення № 61211015, 08.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/918/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1577/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.

за участю секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» на заочне рішення Долинського районного суду від 24 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ТОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 неналежно виконував зобов'язання за укладеним між ним та ПАТ «Ідея Банк» кредитним договором №В81.026.73448 від 10.05.2012 року, внаслідок чого станом на 30.03.2016 року допустив заборгованість на загальну суму 8 463,55 грн. Посилаючись на передачу йому права вимоги згідно договору факторингу від 30.10.2015 року просив задовольнити позов.

Заочним рішенням Долинського районного суду від 24 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказане рішення ТОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, суми всіх коштів, сплачених відповідачем в рахунок погашення заборгованості, підстави їх нарахування, спрямування їх на погашення зобов'язань за договором, яким чином та станом на яке число проводився вказаний розрахунок тощо. Однак, судом не взято до уваги, що на підтвердження обґрунтування вимог товариством до позовної заяви долучено письмові докази: копію кредитного договору з додатками, графік щомісячних внесків за кредитним договором, копії видаткових касових ордерів, виписку з особового рахунку відповідача, довідку-розрахунок заборгованості за цим договором станом на дату відступлення права вимоги, а також довідку-розрахунок заборгованості станом на дату звернення до суду. Відтак, проаналізувавши графік щомісячних внесків за кредитним договором та виписку з особового рахунку по договору можна встановити залишок заборгованості відповідача як на початок, так і на кінець кожного періоду. Вказана виписка також містить детальну інформацію про рух коштів відповідача: коли і яка сума була внесена ним в рахунок погашення заборгованості та на погашення якої саме заборгованості була використана - тіла кредиту, по сплаті відсотків тощо. Тобто, можливо встановити всі сплачені відповідачем суми в рахунок погашення заборгованості по договору, напрямки та підстави їх нарахування. А отже, товариством достатньо надано належних первинних документів щодо наявності заборгованості ОСОБА_2 на час укладення договору факторингу, що підтверджують позовні вимоги. А також спростовують твердження боржника щодо остаточного стягнення заборгованості за кредитним договором згідно попереднього судового рішення. Крім того, суд не був позбавлений права самостійно витребувати у сторін інформацію, необхідну для повного та всебічного з'ясування обставин справи.

Не враховано судом і того, що рішенням Долинського районного суду від 30 квітня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ідея Банк» стягнуто заборгованість по кредитному договору року станом на 8 січня 2014 року. Разом з тим, відповідно до умов договору та вимог законодавства відповідачу продовжували нараховуватись проценти за користування кредитом та комісія. Тому станом на 30 жовтня 2015 року (дата відступлення права вимоги) його заборгованість перед товариством складає відповідно 2 125,86 грн відсотків та 411,78 грн комісії.

На думку апелянта необґрунтованим є і твердження суду щодо необхідності застосування ч.1 ст. 61 Конституції України, оскільки позовна вимога про стягнення пені, штрафу товариством не заявлялась.

Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В засідання апеляційного суду сторони повторно не з'явилися будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розглядові справи в їх відсутності.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 10 травня 2012 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №В81.026.73448, згідно умов якого останній отримав кредит в розмірі 6 500,00 грн терміном до 10 серпня 2013 року зі сплатою відсотків у розмірі 20 % річних від залишкової суми кредиту. Відповідно до п.1.5. договору позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування в загальному розмірі 2,1500 % щомісячно від початкової суми кредиту (а.с.22-25).

Відповідно до ст.ст. 526,530,610, ч.1ст.612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, визначеному договором, а також проценти та неустойку. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З'ясовано, що позичальник свої зобов'язання належним чином не виконував та допускав порушення умов договору. У зв'язку із цим банк звертався в суд із позовом про стягнення заборгованості, що виникла станом на 08.01.2014 року.

Як видно зі змісту рішення Долинського районного суду від 30 квітня 2014 року позов було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованість по вказаному кредитному договору станом на 08.01.2014 року в розмірі 10 431,15 грн та 243,60 грн судового збору. З них: 6 113,50 грн - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 4 220,40 грн - прострочена заборгованість по процентах; 97,15 грн - строкові проценти за користування кредитом, а також 500,00 грн пені. При цьому питання про стягнення комісії судом не вирішувалося. Рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили (а.с.35).

Встановлено, що судове рішення звернуто до виконання, на даний час перебуває на примусовому виконанні, кошти стягуються із пенсії ОСОБА_2, що підтверджується випискою із особового рахунку за період до 30.03.2016 року. Всього боржником погашено 4 490, 87 грн боргу (а.с.25).

В силу п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, й переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

З матеріалів справи вбачається, що 30 жовтня 2015 року ТОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» та ПАТ «Ідея Банк» уклали Договір Факторингу №30/10-1, згідно умов якого клієнт (первісний кредитор) відступає (передає у власність) факторові (новому кредитору) з 30 жовтня 2015 року права вимоги під фінансування від фактора, а фактор набуває (приймає у власність) від клієнта з 30 жовтня 2015 року права вимоги та здійснює їх оплату (фінансування) клієнту за плату. Фактор після переходу до нього прав вимоги стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржником, та одержує права замість клієнта вимагати від боржників належного виконання ними зобов'язань за кредитними договорами в межах переданих прав вимоги. При цьому сторони домовились, що права вимоги - повний обсяг прав грошової вимоги клієнта до боржника за кредитним договором, всіх пов'язаних із такими правами грошової вимоги прав клієнта щодо позичальника за кредитним договором, які на день переходу прав вимоги, а також ті, які виникнуть у майбутньому, включаючи, але не обмежуючись щодо суми кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, плат, неустойки (штрафів, пень) та інших платежів, що підлягають сплаті у відповідності до умов кредитного договору(а.с.15-20).

Витягом з додатку №2 до договору факторингу - Актом прийому-передачі прав вимоги від 30.10.2015 року (а.с.7) підтверджується, що станом на 30.10.2015 року фактор прийняв права вимоги до ОСОБА_2 на загальну суму заборгованості по кредиту в розмірі 11 029,32 грн, з яких: 4 794,73 грн - заборгованість по тілу кредиту, 3 668,82 грн - заборгованість за процентами та комісіями.

Про відступлення права вимоги фактором було повідомлено ОСОБА_2 у визначеному порядку (а.с.14).

Встановлено, що на обґрунтування позовних вимог ТОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» надано розрахунок, за яким заборгованість відповідача станом на 30.03.2016 року складає 8 463,55 грн., з них: 4 794,73 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 668,82 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями (а.с.6). При цьому такий містить лише загальні складові суми боргу і натомість не містить окремо визначеної суми комісії.

Постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Долинського районного суду від 30 квітня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ідея Банк» стягнуто заборгованість по кредитному договору №В81.026.73448 від 10 травня 2012 року у розмірі 10 431,15 грн, на підставі якого видано виконавчий лист та з пенсії відповідача стягується заборгованість за вказаним договором. Оскільки наданий позивачем розрахунок не містить детальної інформації щодо всіх складових боргу, тому встановити за який період утворилась заборгованість неможливо. А відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Проте, повністю погодитись з таким висновком суду колегія суддів на може зважаючи на таке.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду від 26 липня 2016 року в позивача витребувано детальний розрахунок заборгованості станом на 30 жовтня 2015 року (дата відступлення права вимоги за договором факторингу) та станом на 30 березня 2016 року ( визначеному на день звернення до суду з даним позовом).

Як вбачається зі змісту детальних розрахунків, надісланих на виконання вимог вказаної ухвали, станом на 09.01.2014 року (на який стягнуто заборгованість за рішенням Долинського районного суду від 30 квітня 2014 року) сума простроченої заборгованості по тілу кредиту становила 6 113,50 грн. В подальшому у зв'язку із примусовим стягненням заборгованості за цим рішенням розмір такої заборгованості зменшувався і станом на 30.03.2016 року складає 3 243,23 грн.

Відтак, враховуючи, що позивач є правонаступником ПАТ «Ідея Банк», на його користь здійснюється погашення заборгованості, в тому числі і по тілу кредиту, тому підстав для повторного стягнення заборгованості по тілу кредиту не вбачається. Тому в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Що стосується іншої частини позовних вимог, то такі підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Як підтверджується вищезазначеними розрахунками розмір заборгованості ОСОБА_2 по процентах за період з 10.01.2014 року до 29.10.2015 року становить 1 808,88 грн. Після укладення договору Факторингу проценти за користування кредитом товариством не нараховувались. Водночас, щодо заборгованості по комісії, то окремо її розмір позивачем не вказувався ні в позовній заяві, ні в розрахунку заборгованості. Також як видно із детальних розрахунків, витребуваних апеляційним судом, прострочена заборгованість по комісії визначена в розмірі 2 897,93 грн.

За таких обставин, враховуючи диспозитивність цивільного процесу колегія суддів вважає, що на користь ТОВ «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» підлягає стягненню заборгованість по процентах в розмірі 1 808,88 грн.

Відтак, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення, що призвело до неправильного вирішення справи, не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат слід покласти на сторін згідно ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» задовольнити частково.

Заочне рішення Долинського районного суду від 24 травня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» заборгованість по процентах за користування кредитом за кредитним договором №В81.026.73448 від 10 травня 2012 року станом на 30 березня 2016 року в розмірі 1 808,88 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «РАНТЬЕ» судові витрати в розмірі 1 378,00 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: І.В. Бойчук

В.А. Девляшевський