Рішення № 61207770, 06.09.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/83/16-ц Провадження № 22-ц/773/853/16 Головуючий у 1 інстанції: Канівець Л.Ф. Категорія: 57 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В. ,

суддів - Антонюк К. І., Мудренко Л. І.,

з участю секретаря судового засідання Лимар Р. С.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства акціонерний банка «Укргазбанк» про визнання договору недійсним, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства акціонерний банка «Укргазбанк» на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 грудня 2014 року він уклав з ПАТ АБ «Укргазбанк» договір № АY2-6751-Ф/14 RIV про відкриття та обслуговування карткового рахунка по тарифному плану «PRO-ЗАПАС+» з випуском та наданням платіжної картки.

За умовами цього договору банк зобов'язувався приймати і зараховувати на його рахунок грошові кошти, які надходять клієнту і забезпечувати проведення розрахунків за операціями, в тому числі здійсненими з використанням платіжної картки, в межах витратного ліміту.

Він як клієнт банку зобов'язувався здійснювати оплату послуг за проведення операцій за рахунком у розмірі, встановленому тарифами.

Правилами користування платіжними картками АБ «Украгазбанк» передбачено можливість здійснювати розрахунки і отримувати готівку в Україні та за кордоном у будь-якій торгівельній мережі та пункті видачі готівки, де є логотип відповідної міжнародної платіжної системи.

Тарифним планом «PRO-ЗАПАС+» було встановлено плату за безготівкову оплату товарів чи послуг за допомогою платіжної картки в розмірі 1,00 грн., а за готівкові операції в мережі закордонних банків та банкоматів за межами України в розмірі 1,5 %, мінімально 6 євро.

Крім того позивач зазначав, що він користувався послугами банку за кордоном, зазвичай розраховувався за товари через термінал та конвертував українську гривню в польський злотий через банкомати у Польщі для готівкових розрахунків, а також проводив платежі в Україні.

Останній раз він користувався своєю карткою за кордоном 22 січня 2015 року, а через це кілька днів після цього йому стало відомо, що з 20 січня 2015 року за безготівкові та готівкові операції в мережі закордонних банків та банкоматів за межами України банком встановлено додаткову комісію в розмірі 30 відсотків. 27 січня 2015 року йому надійшло СМС-повідомлення про наявну заборгованість перед банком - відповідачем по комісії в межах 30 відсотків в сумі 1726 грн. 32 коп. за транзакції, здійснені 15-22 січня 2015 року. Після чого, із-за несплати відсотків, відповідач збільшив суму заборгованості до 1885 грн. 93 коп.

Вважаючи дії банку, який самостійно з 20 січня 2015 року, в порушення умов договору, в односторонньому порядку, встановив додаткову комісію за безготівкові та готівкові операції в мережі закордонних банків та банкоматів за межами України в розмірі 30 відсотків та ненадав йому своєчасно інформацію про суттєві зміни умов договору, незаконними, позивач просив визнати недійсним щодо нього односторонній правочин до договорів на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки АБ «Укргазбанк» та договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у формі публічної пропозиції за тарифним планом «PRO-Запас +» від 20 січня 2015 року, виданий АБ «Укргазбанк» у формі публічної пропозиції як такий, що порушує його права споживача і зобовязати відповідача скасувати заборгованість в сумі 1885 грн. 93 коп. по його картковому рахунку. Також просив стягнути на його користь понесені судові витрати.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 12 квітня 2016 року позов задоволено, зобовязано ПАТ АБ «Укргазбанк» скасувати ОСОБА_2 заборгованість, яка нарахована по односторонньому правочину від 20 січня 2015 року в розмірі 30 % в сумі 1885 грн. 93 коп., в тому числі нараховані відсотки на суму заборгованості 556 грн. 83 коп., станом на 06 квітня 2016 року. Визнано недійсним щодо ОСОБА_2 односторонній правочин до договорів: на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки АБ «Укргазбанк»; комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у формі публічної пропозиції за тарифним планом «PRO-Запас+» від 20 січня 2015 року. Стягнуто з ПАТ АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 2756 грн.

У поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ПАТ АБ «Укргазбанк» просить його скасувати, як незаконне та необгрунтоване, прийняте судом без повного зясування всіх обставин справи і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Позивач ОСОБА_2 у поданому запереченні на апеляційну скаргу, вважаючи рішення місцевого суду законним, просить залишити його без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1066; ч. 1 ст. 1067 цього Кодексу за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Судом встановлено, що 24 грудня 2014 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір у формі заяви-анкети № АY2-6751-Ф/14-RIV на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб-власників «Ощадних» рахунків на умовах тарифного плану «PRO-Запас+» у гривні шляхом випуску клієнту міжнародної платіжної картки Visa Electron неперсоналізованої (а. с. 10). Згідно з цією заявою щоденні карткові ліміти і тарифи, зокрема тарифний план «PRO-Запас+» є невідємною частиною договору. Також клієнт ознайомлений і згідний з правилами користування міжнародними платіжними картками.

Згідно з п. 3.8 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за надання послуг (здійснення операцій), що передбачені цим договором, банк отримує плату в розмірі та в строки, що передбачені тарифами банку, що оприлюднені на сайті банку (а. с. 5-9).

Пунктами 4.1.1-4.1.3 договору передбачено, що банк зобовязаний відкрити клієнту картрахунок, надати клієнту платіжну картку та здійснювати обслуговування картрахунку у відповідності до умов цього договору, правил платіжної системи та чинного законодавства України. Забезпечувати зарахування коштів на картрахунок клієнта не пізніше наступного банківського дня за днем надходження коштів до банку. Забезпечувати проведення переказу за допомогою платіжної картки у строк, встановлений в законодавстві.

Клієнт зобовязаний здійснювати оплату послуг банку, що випливають з цього договору в розмірі та в строки, встановлені в тарифах, а також відшкодовувати будь-які витрати банку, повязані з виконанням цього договору (п. 2.4 договору).

Згідно з п. 5.1.1 договору держатель платіжної картки може отримувати готівкові кошти та проводити безготівкові платежі з використанням платіжної картки в оплату за товари (послуги) та здійснювати інші операції, передбачені чинним законодавством та правилами відповідної платіжної картки.

Пунктами 2.5.1, 2.6.3 тарифного плану «PRO-ЗАПАС+» встановлена плата за безготівкову оплату товарів чи послуг за допомогою платіжної картки в розмірі 1,00 грн., а за видачу готівкових грошових коштів в установах та банкоматах за межами України з «Ощадного» рахунку в національній валюті України в розмірі 1,5 %, мінімально 6 євро (а. с. 11).

З виписки по рахунку ОСОБА_2 станом на 06 квітня 2016 року вбачається, що він у період з січня 2014 року по квітень 2016 року неодноразово користувався послугами відповідача (а. с. 43-48).

З наявного в матеріалах справи одностороннього правочину до договорів на відкриття карткового рахунка та обслуговування платіжної картки АБ «Укргазбанк» та договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у формі публічної пропозиції за тарифними планами, зокрема «PRO-ЗАПАС+», слідує, що з 20 січня 2015 року банк вносить односторонні зміни до вказаних договорів, згідно з якими встановлюється плата за безготівкову оплату товарів чи послуг за допомогою платіжної картки за межами України за картрахунками, відкритими в національній валюті України, в розмірі 30 % від суми операції (п. 2.5.1.2 тарифного плану «PRO-ЗАПАС+») та за видачу готівкових грошових коштів в банківських установах та банкоматах за межами України з «ощадного» рахунка в національній валюті України в розмірі 30 %, мінімально 6 євро (п. 2.6.3 тарифного плану «PRO-ЗАПАС+») (а. с. 50-53).

Згідно із згаданою випискою по рахунку ОСОБА_2 йому нарахована заборгованість, включно з процентами за користування коштами банку в розмірі 1885 грн. 93 коп., виходячи з вищенаведених змінених тарифів, що визнано і підтверджено представником відповідача в судовому засіданні (а. с. 43-48).

Однак, вказаний односторонній правочин, вчинений банком з порушенням вимог законодавства та умов договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміни до договору вносяться лише за згодою сторін.

Пунктом 14.10 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» закріплено положення, що банк має право вносити зміни до правил користування електронним платіжним засобом або тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу, повідомивши про відповідні зміни користувача у спосіб, передбачений договором. Банк зобов'язаний надіслати користувачу не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати, з якої застосовуватимуться зміни правил користування електронним платіжним засобом або тарифів на обслуговування електронного платіжного засобу, повідомлення про такі зміни. Банк у повідомленні зобов'язаний зазначити, що користувач має право до дати, з якої застосовуватимуться зміни, розірвати договір без сплати додаткової комісійної винагороди за його розірвання. Зміни до правил використання електронного платіжного засобу або тарифів є погодженими користувачем, якщо до дати, з якої вони застосовуватимуться, користувач не повідомить банк про розірвання договору.

Згідно з п. 8.2 договору, укладеного між сторонами спору, зміни до нього можуть бути внесені виключно за згодою сторін, окрім випадків, передбачених в п. 8.3 цього договору.

Пунктом 8.3.1 договору передбачено, що банк вправі в односторонньому порядку вносити зміни та доповнення до цього договору (в тому числі до тарифів) шляхом вчинення одностороннього письмового правочину банку. Такий правочин стосовно змін та доповнень до тарифів повинен бути розміщений на сайті банку за 30 календарних днів до дати, з якої застосовуватимуться зміни та доповнення до цього договору, та набуває чинності з дати, вказаної в ньому. Клієнт має право до дати, з якої застосовуватимуться зміни та доповнення до цього договору, розірвати договір без сплати додаткових комісій за його розірвання.

Однак всупереч зазначеним правовим нормам та умовам договору банк не надав позивачу необхідної інформації та не розмістив на своєму сайті односторонній правочин про зміни та доповнення до тарифів за 30 календарних днів до дати застосування таких змін і доповнень. В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача не заперечував тієї обставини, що в банку відсутні докази розміщення на сайті такої інформації.

За правилами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 цього Кодексу (невідповідність змісту правочину актам цивільного законодавства).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов правильного висновку про недотримання ПАТ АБ «Укргазбанк» процедури повідомлення позивача та внесення змін до укладеного між ними договору, що є підставою для визнання одностороннього правочину недійсним та зобовязання банку скасувати незаконно нараховану ОСОБА_2 заборгованість.

Обрані позивачем способи захисту своїх порушених прав відповідають вимогам, встановленим пунктами 2, 4 частини 2 ст. 15 ЦК України.

Натомість, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростували висновки суду першої інстанції і підтверджували факт додержання ним вимог законодавства та умов договору в частині своєчасного доведення до позивача інформації про зміну тарифів.

Отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції, в частині вирішення спору по суті, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а зазначені у ньому висновки відповідають встановленим обставинам справи.

Разом з тим, стягнувши з відповідача - банку на користь ОСОБА_2 2204 грн. 80 коп. витрат на правову допомогу, суд не врахував положень процесуального законодавства.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи із змісту ст. ст. 56, 84 ЦПК України, ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Як розяснив Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 48 постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи слідує, що, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 104-г-к від 10.12.2015 року, ОСОБА_2 за надання юридичних послуг згідно рахунка № 104-г від 10.12.2015 року сплачено ОСОБА_4 2704 грн. 80 коп. (а.с. 39).

З розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу відповідно до договору № 104г від 10.12.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 фактично сплачено кошти за таку допомогу 2204 грн. 80 коп. (а.с. 38).

Зокрема, згідно з цим розрахунком характер правової допомоги полягає виключно в участі юриста у судових засіданнях протягом 4 годин у січні-березні 2016 року.

В матеріалах справи відсутній і позивачем не було надано договір про надання правової допомоги, який укладався між ним та його представником ОСОБА_4

Також в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_4 був допущений до участі в розгляді справи ухвалою суду як особа, що надає правову допомогу.

Із журналу судових засідань вбачається, що ОСОБА_4 брав участь у справі як представник позивача, а не особа, яка надає правову допомогу (а. с. 54-56).

За таких обставин у суду не було підстав стягувати з відповідача на користь позивача 2204 грн. 80 коп. витрат на правову допомогу, а тому у звязку з недоведеністю ОСОБА_2 факту надання йому правової допомоги, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача таких витрат слід відмовити, скасувавши в цій частині рішення суду першої.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити частково.

Рішення Володимир-Волинського міського суду від 12 квітня 2016 року в даній справі в частині стягнення з ОСОБА_3 акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» в користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

У стягненні витрат на правову допомогу в користь позивача ОСОБА_2 відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: