Ухвала суду № 61207730, 08.09.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/743/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф. Провадження № 22-ц/773/1266/16 Категорія: 59 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Грушицького А.І., Завидовської-Марчук О.Г.,

з участю:

секретаря - Концевич Я. О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Грелі А.Ю.,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до відділу реєстру житлового фонду департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання частково недійсною приватизації квартири, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

В січні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із даним позовом, мотивуючи його тим, що згідно з розпорядженням № 78-ор від 16.06.1994 року органом приватизації Луцької міської ради їй та відповідачці ОСОБА_5 було видане свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, згідно з яким вони є співвласниками даної квартири.

Зазначала, що на час здійснення приватизації вона єдина проживала в даній квартирі, особисто подавала заяву на приватизацію, а отже є єдиним власником спірного майна.

Посилаючись на ці обставини позивачка просила про задоволення позову.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2016 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і ухвалити нове - про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом не враховано всіх доказів, які свідчать про наявність підстав для визнання приватизації частково недійсною.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, визначені ст. 303 ЦПК України, в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст. 5 ЦК України правовий статус майна та пов'язані з ним майнові права і обов'язки визначаються законодавством, яке діяло на час набуття права власності н майно.

Право власності на майно набувається на підставах, передбачених цивільним законодавством, а у випадках, передбачених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 р.,- шляхом його приватизації.

Згідно зі ст. ст. 1, 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" право на приватизацію квартир (будинків) державного фонду одержують громадяни України, які проживають у цих квартирах. До членів родини наймача належать тільки громадяни, що постійно проживають у квартирі разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Право на придбання громадянами жилих приміщень, які вони займають, у приватну власність закріплено в положеннях ст. 65-1 ЖК України. А саме, наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду без обмежень можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати приміщення, які вони займають, у власність на підставах, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон № 2482- XII) приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Пунктом 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженим наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства № 56 від 15 вересня 1992 року, встановлено, що передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Як передбачено п. 14 Положення про орган приватизації житлового фонду, який перебуває у комунальній власності, при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку, житлового приміщення в гуртожитку) громадянин додає: довідку про склад сім'ї та займані приміщення від комунального підприємства (форма 2), у довідці вказуються члени сім'ї наймача, які зареєстровані (прописані) та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло, відомості про займані наймачем приміщення та їх площу згідно технічного паспорта; оригінал та копію технічного паспорта на квартиру (будинок, житлове приміщення в гуртожитку), виготовленого БТІ; копію документа, на підставі якого громадянин набув право найму квартири (будинку, житлового приміщення в гуртожитку) (ордер,рішення та інше); копії паспортів повнолітніх членів сім'ї, копії свідоцтв про народження дітей; для громадян, які зареєстровані (прописані) у житловому приміщенні після 1993 року, документи, де вони проживали до цього часу і документи про те, чи за попереднім місцем проживання не брали участі у безплатній приватизації житла.

Згідно з п.19 Положення довідка про склад сім'ї та займані приміщення (далі - довідка) береться громадянином на підприємстві (організації), що обслуговує жилий будинок, гуртожиток.

У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які зареєстровані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці також вказуються новонароджені, і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно.

Перевіряючи обставини справи, суд встановив, що на виконання пунктів 18-23 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, ОСОБА_4 особисто подавала заяву на приватизацію квартири АДРЕСА_1.

Із наявної довідки в матеріалах витребуваної апеляційним судом справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло вбачається, що позивач власноручно зазначила ОСОБА_5 серед прописаних осіб у даній квартирі, що спростовує доводи, викладені в апеляційній скарзі. З наданої нею довідки № 850 ЖКП №1 від 21.05.1994 року про склад сім'ї наймача ізольованої квартири та займані приміщення встановлено, що у даному житловому приміщенні мешкають і мають право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.34 оглянутої справи). Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 28 липня 2015 року, в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спірне жиле приміщення з тих самих підстав, що і даний позов, було відмовлено повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 61 ЦПК України визначено,що обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній , господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, оскільки рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.05.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 28.07.2015 року, було встановлено та доведено, що відповідач ОСОБА_5 була зареєстрована та входила до складу сім'ї позивача на момент приватизації вказаної квартири, а тому відсутні підстави для визнання частково недійсною приватизацію спірного житла.

За таких обставинсуд обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді