Ухвала суду № 61199482, 08.09.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/5096/15-ц Провадження № 22-ц/795/1604/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Олійник В. П. Доповідач - Вінгаль В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіВІНГАЛЬ В.М. суддів:ОСТРЯНСЬКОГО В.І., ШИТЧЕНКО Н.В. при секретарі:ЗІНЬКОВЕЦЬ О.О. за участю:ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5 ОСОБА_6, її представника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 липня 2016 року у справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та про поділ спільного сумісного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 15 липня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано будинок № 109 по вул. Кунашівській м. Ніжина Чернігівської області об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку буд. АДРЕСА_1, який є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, залишивши право власності на 1/2 частку буд. АДРЕСА_1 за ОСОБА_6

В рахунок поділу майна виділено ОСОБА_4, із врахуванням належної йому 1/2 частки у будинку та господарських будівлях, розташованих в АДРЕСА_1, в натурі згідно додатку №2 варіанту розподілу №2 Висновку №С-3 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 21 квітня 2016 року, визначені для співвласника № 2:

житлову кімнату 2-1, площею 8-3 кв.м., вартістю 26871 грн., житлову кімнату 2-2, площею 18,3 кв.м, вартістю 59246 грн., коридор 2-3, площею 4,3 кв.м, вартістю 13921 грн., житлову кімнату 2-4, площею 11,9 кв.м, вартістю 38526 грн., кухню 2-5, площею 12,3 кв.м, вартістю 39821 грн., приміщення 2-6, площею 9,2 кв.м, вартістю 29785 грн., ванну 2-7, площею 3,0 кв.м, вартістю 9712 грн., коридор Ш, площею 7,9 кв.м, вартістю 25576 грн. (всього по будинку 75,2 кв.м, вартістю 243458 грн.), ганок а3, вартістю 3266 грн., сарай Б, вартістю 12409 грн., сарай б, сарай б1, вартістю 653 грн., сарай б2, вартістю 652 грн., вбиральню у, вартістю 2613 грн., огорожу № 3 вартістю 37881 грн. (всього на 57474 грн.).

В рахунок поділу майна виділено ОСОБА_6, із врахуванням належної їй 1/2 частки у будинку та господарських будівлях, розташованих в АДРЕСА_1, в натурі згідно додатку №2 варіанту розподілу №2 Висновку №С-3 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 21 квітня 2016, визначені для співвласника № 1:

коридор 1-1, площею 5,3 кв.м, вартістю 17159 грн., житлову кімнату 1-2, площею 7,4 кв.м, вартістю 23957 грн., житлову кімнату 1-3, площею 14,0 кв.м, вартістю 45325 грн., житлову кімнату 1-4, площею 7,1 кв.м, вартістю 22986 грн., житлову кімнату 1-5, площею 10,5 кв.м, вартістю 33994 грн., кухню 1-6, площею 6,8 кв.м, вартістю 22015 грн., кладову І, площею 4,4 кв.м, вартістю 14245 грн., веранду ІІ, площею 8,5 кв.м, вартістю 27518 грн. (всього 64 кв.м, вартість 207199 грн.), ганок а1, вартістю 1959 грн., погріб П, вартістю 13063 грн., гараж Г, вартістю 40494 грн., літню кухню В, вартістю 65313 грн., ворота з хвірткою № 4, вартістю 24166 грн. (всього вартістю 144995 грн.).

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 25631 грн. грошової компенсації за переотриману частку домоволодіння.

Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_6 облаштувати у належних їм частках житлового будинку АДРЕСА_1 автономні системи опалення, газопостачання, водопостачання, вентиляції та електропостачання із замовленням проектної документації та її погодженням у встановленому порядку.

Виділено у користування ОСОБА_4 земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1, площею 0,17745 га відповідно до Додатку №7 варіанту порядку землекористування №2 Висновку №С-3 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 21 квітня 2016 року, визначеної для співвласника №2 (синім кольором): під житловим будинком-0,0097 га, під господарськими спорудами-0,0029 га, під землями, вільних від забудови,-0,16485 га.

Виділено у користування ОСОБА_6 земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1, площею 0,17745 га відповідно до Додатку №7 варіанту порядку землекористування №2 Висновку №С-3 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 21 квітня 2016 року, визначеної для співвласника №1 (зеленим кольором): під житловим будинком-0,0082 га, під господарськими спорудами та будівлями-0,0041 га, під землями, вільних від забудови - 0, 16515 га.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 3009 грн. 32 коп. судового збору, 6084 грн. витрат за проведення судової експертизи, 4598 грн. витрат на правову допомогу, а всього стягнуто 13691 грн. 32 коп. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_6 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позивачу відмовити в задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку давності.

Апелянт зазначає, що причини з яких ОСОБА_8 не звернувся вчасно за відновленням своїх прав це небажання позивача платити встановлені законом аліменти на спільну дитину, яка навчається, до досягнення дитиною 23 років. Зазначає, що ОСОБА_8 подав позов, якраз за 28 днів до досягнення сином 23 років, проте не врахував наявність у законі строку спливу позовної давності.

Апелянт зазначає, що суд не врахував Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав», якою передбачено, що власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства. З урахуванням положень ст. 13, ч. 3 ст. 16 ст. 319 ЦК України у разі вчинення, зокрема, наведених дій суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам відповідає рішення суду першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст.22 КпШС України, аналогічних приписів ст.60 СК України, вищезазначений будинок, який набутий за час шлюбу сторін, є їх спільною сумісною власністю і на підставі ст.70 СК України частки майна подружжя є рівними-по 1/2 частці, що є підставою для визнання даного будинку об"єктом права спільної сумісної власності сторін, як подружжя, та визнання за позивачем права власності на 1/2 частку даного будинку, залишивши за відповідачем право власності на 1/2 частку даного будинку.

З даним висновком погоджується апеляційний суд.

Відповідно до положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК України).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач володіє та користуються будинком та прилеглою земельною ділянкою, позивач проживає в іншому місці. Між сторонами склалися неприязні відносини.

Сторони перебували у шлюбі з 06 березня 1987 року по 29 травня 2008 року. 13 вересня 1999 року сторонами був придбаний будинок № АДРЕСА_1, який було зареєстровано за ОСОБА_9 Земельна ділянка перебуває у користуванні. З позовом про поділ спільно нажитого майна позивач звернувся у 2016 році. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не пропустив строк позовної давності за захистом свого порушеного права власності, оскільки сам по собі факт оформлення технічної документації на будинок не свідчить про початок перебігу строку позовної давності. Такий висновок суду не суперечить вимогам закону та матеріалам справи.

Здійснивши поділ домоволодіння за другим варіантом судової експертизи, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що саме такий варіант та виділення сторонам конкретних приміщень буде справедливим та відповідати часткам сторін. Крім того, апеляційний суд враховує, що за цим варіантом сплата компенсації відповідачем позивачу за переотриману частку є меншою ніж за першим варіантом і саме в тій частині будинку, яка виділена судом першої інстанції відповідачу вона проживає в теперішній час. Позивач в домоволодінні не проживає, в суді першої інстанції наполягав на виділення йому майна згідно другого варіанту, визначеного для співвласника №1, а в апеляційному суді не заперечував на виділення йому будь-якої частини домоволодіння.

Стягнутий судом розмір судових витрат відповідає понесеним витратам позивача, з врахуванням часткового задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: