Рішення № 61198959, 25.08.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/12993/14-ц

Провадження № 2/761/260/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого - судді Маліновської В.М.

при секретарі - Кріт І.М., Лазоришинець К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, до ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк «Аваль», Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Первушина Наталія Юріївна, про визнання права власності на квартиру, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (Позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_8 (Відповідач-1), ОСОБА_3 (Відповідач-2), ОСОБА_4 (Відповідач-3), ОСОБА_5, що діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 (Відповідач-4), треті особи: Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Первушина Наталія Юріївна, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємцем першої черги та визнання права власності на частину квартиру, в якому просила: 1) встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_12 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2004р. до ІНФОРМАЦІЯ_1; 2) визнати за Позивачкою право власності на 519/1000 часток квартири АДРЕСА_1; 3) визнати ОСОБА_1 спадкоємцем першої черги за померлим ОСОБА_12 (а.с.6-10 т.1).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.04.2014р. позовні вимоги Позивача до ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Первушина Наталія Юріївна, про визнання права власності на частину квартиру - роз'єднано, та виділено в самостійне провадження (а.с.2 т.1).

Після реєстрації в порядку ст.11-1 ЦПК України, 08 травня 2014 року вказані матеріали передано до провадження судді Шевченківського районного суду м. Києва Маліновської В.М.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 14.07.2014р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.33 т.1).

06 листопада 2014 року, Позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.61-62 т.1). Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 07.11.2014р. вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно (майнові права), а саме на 519/1000 часток - квартири АДРЕСА_1 (а.с.65-67 т.1).

В грудні 2015 року Позивачем подано заяву про зміну предмету позову (а.с.245-248 т.1, 249-250 т.1). Свої позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову Позивач обґрунтовує тим, що з липня 2000р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 вона проживала разом з ОСОБА_12 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, з яким вони мешкали разом, мали близькі стосунки та були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права і обов'язки подружжя, спільно планували та сумісно формували свій бюджет сім'ї, а також мали спільну дитину - ОСОБА_2. Так, під час проживання однією сім'єю з ОСОБА_12, 08 грудня 2000 року Позивачкою була придбана квартира АДРЕСА_1 загальною вартістю 28 900 гривень. Оскільки на момент придбання квартири Позивачка перебувала в іншому зареєстрованому шлюбі, а її колишній чоловік не погоджувався на розлучення, вона мала усі обгрунтовані причини не реєструвати право власності на квартиру на себе, у зв'язку з тим, що дане майно могло бути визнано спільно нажитим майном подружжя, відтак було прийнято рішення про реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_12. Крім того, підбором квартири так і розрахунком за неї, а також оформленням права власності шляхом укладення договору купівлі-продажу квартири Позивачка займалася особисто, що зокрема підтверджується тим, що договір купівлі-продажу квартири було укладено ОСОБА_1 (прізвище було змінено на ОСОБА_1 після розірвання шлюбу), що діяла в інтересах ОСОБА_12 на підставі доручення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенком В.М. Щодо грошових коштів за які було придбано квартиру, Позивачка зазначила, що грошові кошти в сумі 30 000,00 грн. були нею особисто взяті у позику строком на три роки на безоплатній основі на підставі договору позики, укладеного з ОСОБА_15 відповідно до вимог ст.374,375 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року. Проте, сам договір позики відсутній, зважаючи на те, що він укладався в 2000 році строком на три роки, і після повернення Позивачкою позики у повному обсязі в 2003 році був знищений позикодавцем, у якого не було жодних підстав та необхідності для зберігання його протягом стількох років. Таким чином, враховуючи те, що кошти на придбання спірної квартири були залучені особисто Позивачкою у повному обсязі та сплачені нею при оформлення купівлі-продажу квартири також особисто готівкою, а також той факт, що Позивачка безпосередньо приймала участь у її ремонті, оздобленні і утриманні, то квартира перебуває у власності останньої на законних підставах. Після смерті ОСОБА_12 відкрилась спадщина на все його майно, в зв'язку з чим Позивачка звернулася до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Первушиної Н.Ю. із відповідною заявою про прийняття спадщини відносно себе та в інтересах спільного з ОСОБА_12 сином - ОСОБА_2 В подальшому Позивачці стало відомо, що до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини звернулись також і інші спадкоємці померлого ОСОБА_12 - мати ОСОБА_8 та діти ОСОБА_3, ОСОБА_16 та ОСОБА_2, в інтересах якої діє її мати ОСОБА_5 Враховуючи вищевикладене, Позивачка просила визнати за нею право власності на 100 відсотків квартири АДРЕСА_1.

Представником Відповідачів - ОСОБА_5, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8 - ОСОБА_17 подано письмові заперечення на позовну заяву (а.с.65-67 т.2), в яких зазначено, що позовні вимоги є необгрунтованими, оскільки з початку Позивачка просить визнати за нею право власності на 519/1000 частин спірної квартири, керуючись ст. 17 Закону України «Про власність», зазначаючи про проживання однією сім'єю з ОСОБА_12 в період придбання цієї квартири та про сплату частини від вартості цієї квартири, коштами, що належали батькам Позивача. Згодом Позивач змінює предмет позовних вимог та просить визнати за нею 100% частин спірної квартири. Оскільки спірне майно було придбано до 01.01.2004р. при вирішенні спору щодо цього майна застосуванню підлягає положення ст. 17 Закону України «Про власність», зі змісту якої слід виділити дві передумови визнання майна спільною сумісною власністю: 1) особи є членами сім'ї; 2) майно було придбане внаслідок спільної праці. Разом з тим, Позивач не надає суду жодних документів, що підтверджують купівлю цієї квартири за свої кошти або на підтвердження трудової участі останньої в купівлі вказаної квартири.

В судовому засіданні 25.08.2016р. за клопотанням представника Позивача - ОСОБА_18 було допитано свідків: ОСОБА_19 та ОСОБА_15.

Представник Позивача - ОСОБА_18 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Відповідачів ОСОБА_5, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8 - ОСОБА_17 проти задоволення позову заперечила та просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Представники ПАТ «ПУМБ» - Васильчиков І.В., РябоконьН.С. в судовому засіданні при вирішенні справи покладалия на розсуд суду.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.76), про причини неявки суд не повідомила.

Представник ПАТ «Креді Агріколь Банк» в судове засідання не з'явився, подав суду клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі (а.с.60 т.2).

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання, в якому просив слухати справу без його участі (а.с.38 т.2).

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Первушина Н.Ю. в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідачів, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_12, про що 01.06.2013 року складено відповідний актовий запис № 9539, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 05.06.2013р. серія НОМЕР_1 (а.с.25 т.1).

Як зазначила Позивачка в період спільного проживання з ОСОБА_12, 08 грудня 2000 року вона придбала квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 4595 (а.с.28), Покупцем за яким на підставі рішення Позивачки виступив ОСОБА_12, від імені якого при посвідченні вказаного договору виступила ОСОБА_1 (після розірвання шлюбу - «ОСОБА_1») на підставі доручення, посвідченого Кударенком В.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30.11.2000р. за р.№3027. Зі слів Позивачки оформлення права власності на спірну квартиру на ОСОБА_12 була необхідна в зв'язку з тим, що на час укладення договору купівлі-продажу від 08.12.2000р. вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_23 (а.с.29 т.1), та спірна квартира могла бути в подальшому визнана спільним майном подружжя.

ОСОБА_1 зазначила, що спірна квартира була придбана за її власні кошти, які вона позичила в ОСОБА_15, окрім того саме Позивачка займалась пошуком квартири та оформленням права власності, робила в спірній квартирі ремонт та несла витрати на її утримання, відтак саме Позивачка є власником квартири АДРЕСА_1.

Допитана в судовому засіданні свідок - ОСОБА_19 пояснила суду, що з 1997 року працювала в агентстві нерухомості БОНІС на Київській універсальній біржі. Десь у 1999 році Позивачка звернулась до неї щодо придбання квартири, але тоді так її і не купила. Потім десь у 2001 році Позивачка повторно звернулась до свідка з проханням підібрати квартиру. Довго шукали відповідну квартиру та знайшли на вул. Вєтрова в м. Києві. Свідок знає, що на той час Позивачка перебувала в офіційному шлюбі і тому нотаріус пояснив, що якщо придбати майно на неї, то таке майно буде спільною сумісною власністю подружжя. За таких обставин Позивачка вирішила придбати квартиру на ім'я свого цивільного чоловіка. Свідок зазначила, що кошти продавцям передавала Позивачка, зі слів якої свідку відомо, що кошти на придбання квартири є власністю Позивачки, а не її цивільного чоловіка. Особисто свідку невідомо звідки Позивачка взяла кошти на купівлю квартири і чиєю власністю вони були.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що 07.12.2000р. передав Позивачці грошові кошти в сумі 30 000,00 грн. на придбання квартири, як йому відомо на вул. Вєтрова, які остання зобов'язувалась повернути через три роки, на підтвердження чого надала відповідну розписку. У 2000 році свідок проживав разом з бабусею та матір'ю на проспекті Перемоги в м. Києві, де на той час проживала і Позивачка, з якою на той час сильно дружила мати свідка, яка була присутня при передачі грошових коштів, проте станом на час розгляду справи вона вже померла. Свідок зазначив, що частину позичених коштів він зібрав самостійно, а частину позичив у своєї матері. В 2003 році ОСОБА_1 повернула кошти в повному обсязі десь після 20-х чисел грудня, в зв'язку з чим свідок порвав розписку, яку надала йому Позивачка. Зазначив, що ОСОБА_1 позичала кошти саме на купівлю квартири, а які саме кошти вона платила при укладення договору купівлі-продажу квартири на вул. Вєтрова, - свідку не відомо, при укладенні вказаного договору він присутній не був.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 86 ЦК Української РСР, норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність" ( 697-12 ), цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ст. 224 ЦК Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів (ст. 227 ЦК Української РСР).

Відповідно до ст. 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 12 Закону України «Про власність» визначено, що громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

За ст. 13 Закону України «Про власність» об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За ст. 374 ЦК Української РСР за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобо'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.

Договір позики на суму понад п'ятдесят карбованців повинен бути укладений у письмовій формі (ст. 375 ЦК Української РСР).

Як зазначив свідок - ОСОБА_15 на підтвердження отримання грошових коштів в сумі 30 000,00 грн. Позивачка в 2000 році надала йому розписку, яка після повернення коштів в 2003 році була знищена.

Відповідно до ст. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо.

Необхідно звернути увагу судів, що зі змісту абзацу другого частини першої статті 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК визначені прямо (частина друга статті 937, частина третя статті 949 ЦК).

Відтак, Позивачкою не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.58-59 ЦПК України на підтвердження сплати власних коштів при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, показання свідка ОСОБА_15 не приймаються судом до уваги як належний доказ на підтвердження факту розрахунку за придбану квартиру коштами самої ОСОБА_1, тобто саме її власними коштами, в тому числі і позиченими у ОСОБА_15

Більше того, в первісній позовній заяві Позивачка зазначала, що частину коштів на придбання та оздоблення спірної квартири їй надали її батьки - ОСОБА_24 та ОСОБА_25, які мешкають в Республіці Білорусь, та які привезла рідна сестра Позивачки - ОСОБА_26, і таким чином, на придбання спірної квартири Позивачкою було особисто витрачено 15 000,00 грн., іншу невистачаючу частину коштів було надано ОСОБА_12

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, на які посилалась позивачка, як на підставу для задоволення своїх вимог, зокрема сплата в повному обсязі власних коштів, які були нею позичені, за квартируАДРЕСА_1, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, до ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Первушина Наталія Юріївна, про визнання права власності на квартиру, - не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 47, 86, 224, 227, 374, 375 ЦК Української РСР, ст.ст. 12, 13 Закону України «Про власність», з урахуванням п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», та керуючись ст.ст. 11, 60, 179, 208, 209, 212, 213,214-218, 222, 223, 293, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2, до ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_6, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк «Аваль», Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Первушина Наталія Юріївна, про визнання права власності на квартиру, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: