Ухвала суду № 61194949, 06.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" вересня 2016 р. м. Київ К/800/19141/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Кошіля В.В.,

Островича С.Е.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Колбасов Ю.О.,

від відповідача - Перепелюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ТЕХНОЛОДЖІ»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015

у справі № 826/20796/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ТЕХНОЛОДЖІ»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25.12.2014 № 181226552201.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВС Технолоджі» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП» та з контрагентом ТОВ «ГЛАД» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, за результатами якої складений акт від 05.11.2014 № 1048/26-55-22-01/30574751, в якому встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2014 року на загальну суму 256 815,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем 25.12.2014 прийнято податкове повідомлення - рішення №181226552201, позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 385 223,00 грн, у тому числі за основним платежем 256 815,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 128 408,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

У судовому порядку встановлено, що 29.11.2013 між ТОВ «ВС Технолоджі» як замовником та ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП» як виконавцем був укладений договір про надання послуг із заправки, відновлення та поставки картриджів, оргтехніки, технічного обслуговування і ремонту техніки від № 13-1129, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надавати послуги із заправки, відновлення картриджів, послуги з технічного обслуговування оргтехніки, поставки нових картриджів, оргтехніки та витратних матеріалів до неї, проводити ремонтні роботи оргтехніки, а замовник прийняти послуги, роботи, товар на умовах цього договору, сплатити за цінами, зазначеними в рахунках-фактурах, актах виконаних робіт, видаткових накладних.

Судами встановлено, що на підтвердження дійсності господарських операцій за вказаними договором позивачем надані податкові накладні, відповідно до яких позивач отримав, зокрема: товар (картриджі, диски 2,5 HDD, вузли, комплекти, вали, відеокарти, втулки, клавіатури, комплекти роликів, контейнери, шнури, маніпулятори, пам'ять, та інші комп'ютерні запчастини та витратні матеріали на оргтехніку; послуги (діагностика та обстеження технічного стану офісної техніки; послуги з регенерації картриджів та ремонту офісної техніки із заміною комплектуючих; контрагентом здійснено заправку картриджів). Розрахунки між сторонами проводилися в безготівковій формі.

Крім того, як вбачається, на вимогу суду, позивач надав рахунки-фактури, видаткові накладні, акти-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем як замовником та ТОВ «Глад» як виконавцем укладено договір від 03.02.2014 №30214/04, відповідно до якого останній надає послуги з технічного обслуговування оргтехніки, відновлення картриджів, здійснює продаж витратних матеріалів, офісної техніки. Вартість надання послуг та виконання робіт, у відповідності до замовлення, зазначається у рахунках - фактурах. Оплата фактично виконаних робіт (наданих послуг), постачання товарів проводиться протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами акту здачі - прийняття виконаних робіт, на підставі вказаного акту, видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані податкові накладні, рахунки-фактури та видаткові накладні.

Аналізуючи вищенаведені первинні документи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безтоварність вказаних операцій. Однак, вищенаведений висновок суду апеляційної інстанції є помилковим, оскільки факт придбання товарів та послуг не спростований, характер придбаних товарів та послуг кореспондується з господарською діяльністю позивача, недостовірність документів, якими супроводжувались господарські операції не встановлена.

Як зазначено судом першої інстанції, під час розгляду судового розгляду даної справи відповідачем також не було надано відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «ВС Технолоджі» або його контрагентів - підприємствами ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП» і ТОВ «ГЛАД».

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив вірний висновок про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

З огляду на викладене, а також враховуючи постановлення рішення за результатами розгляду справи про задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 3 410,41 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ТЕХНОЛОДЖІ» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2015 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2015 залишити в силі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС ТЕХНОЛОДЖІ» (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 10/2, ідентифікаційний номер 30574751) судові витрати в сумі 3 410,41 грн. (три тисячі чотириста десять гривень 41 коп.).

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)В.В. Кошіль (підпис)С.Е. Острович