Ухвала суду № 61194283, 06.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року м. Київ К/800/16673/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Кошіля В.В.,

Островича С.Е.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015

у справі № 826/16137/14

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

до Національного комплексу «Експоцентр України»

про надання дозволу на вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2014 позов задоволено: надано Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві дозвіл на здійснення стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить Національному комплексу «Експоцентр України» на суму податкового боргу в розмірі 14 980 495,96 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2014 та прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, відповідач просив залишити оскаржуване рішення без змін, скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що НК «Експоцентр Україна» має податковий борг.

Вказаний податковий борг був стягнутий з відповідача судовими рішеннями Окружного адміністративного суду: постановою від 05.07.2011 №2а-15325/10/2670 по податку на додану вартість та земельному податку з юридичних осіб стягнуто борг на загальну суму 8 347 323,07 грн. та постановою від 23.05.2013 №826/2302/13-а по податку на додану вартість та земельному податку - на загальну суму 8 045 398,76 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що суми податкового боргу, незважаючи на вжиті податковим органом заходи щодо стягнення коштів в рахунок погашення боргу із розрахункових рахунків, залишаються несплаченими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення вимог про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок готівки, яка належить платнику податків.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно п.п.14.1.153 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

У відповідності із п. 95.3 та п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу.

Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Отже, першочерговим заходом, який застосовується податковим органом з метою погашення податкового боргу платника податків, є стягнення коштів з банківських рахунків такого платника податків на суму боргу чи його частини на підставі відповідного рішення суду.

Таким чином, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, надання дозволу на здійснення стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки є окремим заходом погашення податкового боргу платника податків, який, має бути застосований за умови недостатності грошових коштів на розрахункових рахунках платника податків для погашення усієї суми податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.07.2011 у справі № 15325/10/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012, стягнуто з Національного комплексу «Експоцентр Україна» з будь-яких рахунків суму заборгованості із земельного податку за період з березня 2009 року по квітень 2011 року та з податку на додану вартість за період з липня 2009 року по квітень 2011 року в загальній сумі 8 347 323,07 грн.

Позивачем виставлялись інкасові доручення (розпорядження) про стягнення коштів з рахунків боржника податкового боргу за зазначеним судовим рішенням.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи інкасових доручень позивачем в 2013 році стягнуто за зазначеним судовим рішенням суми на погашення податкового боргу в загальній сумі 456 063,79 грн.

Інкасове доручення (розпорядження) № 425/19 від 29.08.2013 - 30.09.2013 повернуто у зв'язку із тим, що рахунок платника закрито. В подальшому, інкасові доручення № 10/15 від 11.10.2013, № 34/15 від 12.11.2013, №32/15 від 12.11.2013, також, повернуто без виконання у зв'язку з відсутністю саме рахунку боржника.

Разом з тим, доказів відсутності інших розрахункових рахунків у банках та доказів того, що на розрахункових рахунках відповідача у банківських установах недостатньо коштів для погашення всієї суми податкового боргу, позивачем не надано.

Отже, позивачем в даному випадку при зверненні до суду з вимогою про стягнення коштів за рахунок готівки не доведено факту здійснення ним заходів по стягненню коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, які передують будь-яким іншим заходам.

Також, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2013 у справі № 826/2302/13а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013, стягнуто з Національного комплексу «Експоцентр Україна» суму заборгованості із земельного податку та податку на додану вартість за період з травня 2011 року по квітень 2013 року в загальному розмірі 8 045 398,76 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.11.2014 по справі № 826/2302/13а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2013 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013 скасовані з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 року в задоволенні позову до Національного комплексу «Експоцентр Україна» відмовлено.

Вказане судове рішення оскаржено позивачем в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Отже, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, в даному випадку відсутнє остаточне судове рішення щодо стягнення з Національного комплексу «Експоцентр Україна» сум податкового боргу в сумі 8 045 398,76 грн.

З урахуванням наведеного, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про передчасність звернення податкового органу до суду з позовом про надання дозволу на здійснення стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить Національному комплексу «Експоцентр України», а, відтак, і відсутність підстав для його задоволення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) С.Е. Острович