Ухвала суду № 61194282, 06.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року м. Київ К/800/16487/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Кошіля В.В.,

Островича С.Е.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015

у справі № 826/18923/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників та зобов'язано вчинити дії щодо зарахування існуючого надмірно сплаченого зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 021 780,00 грн. в рахунок зобов'язань з податку на додану вартість.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з накопиченням значної суми з надмірно сплаченого податку на прибуток, позивач звернувся із заявою від 23.05.2014 № 3215/11-3348-02 до відповідача про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань.

Відповідач листом від 02.06.2014 повідомив, що позивачу відмовлено у задоволенні його заяви, оскільки заява подана після закінчення терміну на подання такої заяви.

Позивач, вважаючи відмову відповідача неправомірною, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Аналізуючи наведені норми, судами вірно зазначено, що положення п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України передбачають виконання грошових зобов'язань як за рахунок грошових коштів платника податку, так і за рахунок наявних у платника податків переплат з платежів по податкам.

Порядок зарахування наявних у платника податків переплат в рахунок інших платежів відбувається відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України, у якому зазначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п. 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно з п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Відповідно до п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у 2012 році позивач подав заяву від 23.02.2012 до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 4182/11.8.2-5434-05 про зарахування надмірно сплаченого зобов'язання з податку на прибуток (код податку 11020600) в сумі 3 687 001 грн. на погашення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (код податку 11010100).

Податковий орган, розглянувши вказану заяву, надав відповідь листом № 5979/10/20-268 від 12.03.2012 про те, що з даного питання направлено запит до ДПА у м. Києві і після отримання відповіді ПАТ «Кредитпромбанк» буде повідомлено додатково.

Не отримавши від Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків повідомлення про результати розгляду заяви від 23.02.2012, ПАТ «Кредитпромбанк» повторно звернулося з заявою від 18.11.2013 № 19823/11.8-81-02, в якій крім іншого, просило зарахувати 788 000,00 грн. зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за рахунок надмірно сплаченого зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3 687 001,00 грн.

Контролюючий орган за результатом розгляду вищевказаної заяви листом від 09.12.2013 № 13959/10/20-337 повідомив, що у зв'язку з великою кількістю соціально-важливих соціальних програм, що потребують фінансування за рахунок дохідної частини бюджету, зумовлюють напруженість в реалізації виконання планових завдань зі збору платежів до загального фонду бюджету», тому на даний час розглядається можливість перерахування.

Надалі, у зв'язку зі збільшенням переплати, ПАТ «Кредитпромбанк» звернувся з заявою від 22.01.2014 № 424/11.8-1291-01 про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань.

Податковий орган частково задовольнив заяву та зарахував надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 788 000,00 грн. в рахунок погашення зобов'язань ПАТ «Кредитпромбанк» з податку на додану вартість.

Крім того, судами попередніх інстанції також встановлено, що протягом 2014 року ПАТ «Кредитпромбанк» подавались відповідні заяви (від 06.03.2014 № 1595/11-2234-02, від 24.03.2014 № 1910/11-2238-02, від 01.04.2014 № 2350/11-2241-01), однак були залишені без виконання.

Таким чином, ПАТ «Кредитпромбанк» неодноразово на підставі вимог п 43.3. ст. 43 Податкового кодексу України зверталось із заявами про повернення надмірно сплачених податків, які відповідачем були залишені без виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час судового розгляду справи відповідач не заперечував факт наявності у позивача переплати з податку на прибуток, про що також свідчать наявні в матеріалах справи акти звірок від 30.10.2012 та від 14.05.2014, складені між позивачем та відповідачем. При цьому, відповідач, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, посилався на те, що платник податків звернувся із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань із пропущеними строками. Однак, такі твердження відповідача обґрунтовано відхилені судами у зв'язку з тим, що вони не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач у межах встановленого строку не вчинив дії, передбачені п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги ПАТ «Кредитпромбанк» про визнання протиправними дій Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників та зобов'язання відповідача зарахувати існуючі надміру сплачені зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 021 780,00 грн. в рахунок зобов'язань з податку на додану вартість, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) С.Е. Острович