Ухвала суду № 61194098, 06.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року м. Київ К/800/14564/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Миколаївській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015

та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2014

у справі № 814/1318/14

за позовом Приватного підприємства «Южноукраїнський комбінат харчування»

до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Миколаївській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Южноукраїнський комбінат харчування» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Миколаївській області від 24.01.2014 № 0000042201.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» щодо правомірності формування податкового кредиту з ТОВ «ТК-Веста» за період січень-червень 2013 року, ТОВ «Проф-Трейд» за період березень-квітень 2013 року, липень-серпень 2013 року та формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за I та II квартал 2013 року, складено акт № 43/22-01/36230520 від 20.12.2013, в якому зафіксовано порушення, зокрема: п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем безпідставно завищено податковий кредит в податкових деклараціях в розмірі ПДВ 644 663,34 грн., чим занижено податок на додану вартість на суму 644 663,34 грн.

24.01.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000042201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 966 994,50 грн., в т.ч.: 644 663 грн. основного платежу та 322 331,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Збільшуючи грошове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган виходив з того, що господарські операції, здійснені на виконання укладених договорів з контрагентами-постачальниками ТОВ «ТК-Веста» та ТОВ «Проф-Трейд», не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки актами ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 12.11.2013 № 116/14-04-22-02/38396318 та від 13.11.2013 № 118/14-04-02/32283867 встановлено, що ТОВ «ТК-Веста» та ТОВ «Проф-Трейд» здійснювали безтоварні операції з контрагентами по ланцюгу постачання, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту. Показники податкової звітності підприємств-контрагентів свідчать про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів.

Проте судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи встановлено, що позивач відповідно до КВЕД займається організацією харчування населення, торгівлею харчовими продуктами, напоями, та для здійснення своєї діяльності у перевіряємий період уклав договори поставки з контрагентами-постачальниками з ТОВ «ТК-Веста» від 03.01.2013 № 03/01 та ТОВ «Проф-Трейд» від 22.01.2013 № 22/01.

Згідно умов зазначених договорів, постачальники (ТОВ «ТК-Веста» та ТОВ «Проф-Трейд») зобов'язались систематично постачати товари народного споживання, при цьому номенклатура, кількість та ціна товару визначається при кожній поставці на підставі заявки узгодженої з постачальником, яка передається в усній формі за допомогою засобів зв'язку і вказується в видатковій накладній. Постачання товарів здійснюється зі складу постачальника, автотранспортом покупця.

Факт виконання господарських операцій за вказаними договорами судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими та видатковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, подорожніми листами, наказами про відрядження, посвідченням про відрядження, заявками, договорами поставки, договорами оренди державного нерухомого майна, договорами оренди комунального майна, договорами на організацію лікувально-профілактичного харчування, договорами на оренду транспортних засобів, відомостями аналітичного обліку розрахунків з січня по серпень 2013 року, платіжними дорученнями, оборотними відомостями, матеріальними звітами.

Також позивачем надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про реєстрацію ТОВ «Проф-Трейд» та відсутність інформації щодо його ліквідації, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про реєстрацію ТОВ «ТК-Веста» та відсутність інформації щодо його ліквідації, акт взаємних розрахунків між ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» та ТОВ «ТК-Веста» та ТОВ «Проф-Трейд» про підтвердження взаємних розрахунків; експертні висновки з сертифікатами якості про якість поставленої продукції, наданої вищевказаними контрагентами; заявки на поставку продукції, відповідно до яких постачальники формували необхідну продукцію; платіжні доручення відповідно до яких ПП «Южноукраїнський комбінат харчування» частково розраховувалось за отриману продукцію; журнал реєстрації відряджень з інформацією про відрядження водіїв та експедиторів за продукцією, матеріальний звіт експедитора про рух матеріальних цінностей.

В подальшому, продукція придбана у ТОВ «ТК-Веста» та ТОВ «Проф-Трейд» зі складів надходила у виробництво, в результаті виробничого процесу отримана продукція у вигляді готових страв, потрапляла у продаж. Також придбана продукція була об'єктом соцкультпобуту ВП ЮУ АЕС ДП НАЕК «Енергоатом». В бухгалтерському обліку операції з продажу продукції відображено по рахунку № 361 «Розрахунки з замовниками».

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ПП «Южноукраїнський комбінат харчування», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Миколаївській області відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний С.Е. Острович