Ухвала суду № 61193900, 06.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1363/16

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А. І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

06 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області (далі - відповідач) про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач в липні 2016 року звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просив: стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на його користь вихідну допомогу судді в сумі 234 260 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.08.2016 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.03.1980 згідно наказу № 30 ОСОБА_2 була обрана народним суддею Хмельницького райнарсуду, 27.03. 2004 ОСОБА_2 переведена на посаду судді Хмельницького міськрайонного суду, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача.

03.06.2014 позивачем було подано заяву про відставку.

16.07.2015 Вища рада юстиції України, розглянувши матеріали про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Хмельницького міськрайонного суду та висновок секції, внесла подання до Верховної ОСОБА_1 України про звільнення позивача у звязку з поданням заяви про відставку.

12.11.2015 постановою Верховної ОСОБА_1 України №788-VIII "Про звільнення суддів" позивача звільнено у звязку з поданням заяви про відставку.

Довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області від 12.05.2016 за №227 підтверджується, що позивачу вихідна допомога при виході у відставку станом на 11.05.2016 не виплачувалась.

Листом територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області від 12.05.2016 за №498/16 позивача повідомлено, що відповідно до ОСОБА_3 України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції ОСОБА_3 України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 виплата вихідної допомоги при виході судді у відставку не передбачена і цей закон неконституційним не визнаний.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення позивача ОСОБА_3 України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI не містив норму про виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, тому у позивача відсутнє право на отримання такої допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Згідно із статтею 120 ОСОБА_3 України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI в редакції, яка діяла на час прийняття постанови Верховної ОСОБА_1 України "Про звільнення суддів" від 12.11.2015 №788-VIII (далі - Закон №2453-VI), суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього ОСОБА_3, має право подати заяву про відставку.

Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Згідно із ч. 3 ст. 122 ОСОБА_3 №2453-VI повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною ОСОБА_1 України постанови про звільнення з посади судді.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час звільнення ОСОБА_2 з посади судді, відповідно до ОСОБА_3 України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 виключено статтю 136 ОСОБА_3 №2453-VI, яка передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Рішення щодо неконституційності ОСОБА_3 України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 ОСОБА_3 №2453-VI, Конституційним Судом України не приймалося.

У рішенні Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011 зазначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19.11.2013 №10-рп/2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Таким чином, виключення законодавцем статті, що передбачала вихідну допомогу судді у зв'язку з виходом у відставку не може бути розцінено як звуження конституційних гарантій незалежності судді, порушення принципу передбачуваності ОСОБА_3 №2453-VI, та, відповідно, не створює обов'язку держави для виплати вихідної допомоги судді без правових підстав.

Відтак, дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області не можуть вважатися протиправними, оскільки на момент виходу позивача у відставку чинним законодавством не передбачено такої виплати, як вихідна допомога, а тому відсутні правові підстави для її виплати відповідачем.

При цьому апеляційний суд погоджується із посиланням суду першої інстанції на те, що на момент подання позивачем заяви про відставку (03 червня 2014 р.) право на отримання вихідної допомоги при виході судді у відставку вже не було передбачено законодавством (стаття 136 ОСОБА_3 України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI, яка містила таку норму, була виключена 01.04.2014 р.).

Також суд першої інстанції вірно вказав, на безпідставність доводів позивача про те, що вона набула право на отримання вихідної допомоги ще задовго до виходу у відставку (після набуття 20-річного стажу роботи на посаді судді), оскільки норма статті 136 ОСОБА_3 України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI (в редакції, чинній до 1 квітня 2014 р.) пов'язувала право на вихідну допомогу не із набуттям певного стажу, а із юридичним фактом виходу у відставку, який у спірних правовідносинах виник вже після виключення із ОСОБА_3 України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI статті 136.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5