Ухвала суду № 61193707, 08.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року Справа № 876/5685/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій за апеляційною скаргою Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в березні 2016 року звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» про визнання протиправним та скасування рішення щодо визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) № 008-08500-200115 від 20.01.2015 року, зобов'язання включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зобов'язання надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_1 згідно з договором банківського вкладу № 008-08500-200115 «Найкращий від Миколая» (в національній валюті) від 20.01.2015 року, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Дельта Банк».

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» за № 813 від 16.09.2015 року в частині застосування наслідків нікчемності Договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях за №008-08521-200115 укладеного 20.01.2015 між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк». Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях за №008-08521-200115 від 20.01.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк».

Із таким судовим рішенням не погодилася уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк», подавши апеляційну скаргу. Вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим і незаконним, ухваленим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що з 03.03.2015 року банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним в умовах роботи неплатоспроможних банків. Згідно ч. 5 ст. 36 якого, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку. Зазначає, що ним було вчинено належні дії, на виконання своїх повноважень, які передбачені та відповідають вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, вважає, що оскільки позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, так як не надав підтвердження, що кошти по договорах банківських вкладів внесені ним особисто, то підстав для задоволення позову немає.

Представник апелянта у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Представник позивача ОСОБА_3 заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» в особі Лазечко О.О. укладено договір №008-08521-200115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривнях (а.с. 13).

У відповідності до пунктів 1.2, 1.3 зазначеного договору, сума вкладу складає 194 000 грн., який залучається банком на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в пункті 1.6 цього Договору, та до 20 квітня 2015 року включно.

Крім того, 20.01.2015 року сторонами згаданого Договору укладено Додаткову угоду №1 до Договору №008-08521-200115 від 20.01.2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у гривні, якою внесено зміни до пункту 1.8 Договору, що визначає порядок зарахування вкладу на рахунок вкладника (а.с. 15).

Згідно платіжного доручення №44651785 від 20.01.2015 року ОСОБА_5 здійснено перерахування грошових коштів ОСОБА_1 у розмірі 194 000 грн. (а.с. 14).

Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с. 67 - 68).

02.03.2015 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта банк» з 03.03.2015 року та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта банк» - Кадирова Владислава Володимировича (а.с. 99).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08.04.2015 року тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта банк" запроваджено строком на 6 місяців з 03 березня 2015 по 02 вересня 2015 року включно. (а.с. 70).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03.08.2015 poкy строк здійснення тимчасової адміністрації у ПAT «Дельта Банк» продовжено по 02 жовтня 2015 року включно. (а.с. 71).

Постановою НБУ №664 від 02.10.2015 року відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПAT «Дельта Банк» (а.с. 72).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №181 від 02.10.2015 року розпочата процедура ліквідації ПAT «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно (а.с. 73).

Як встановлено в судовому засіданні, у вересні 2015 року позивач отримав від Тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» лист, яким повідомлено, шо згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», договір № 008-08521-200115 від 20.01.2015 року є нікчемним.

Дізнавшись про відсутність позивача в загальному реєстрі вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Розглядаючи справу, суд виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку з частиною першою тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів юридичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною 3 статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У пункті шостому статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи про банкрутство.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При цьому абзацом 2 частини 2 статті 215 ЦК передбачено, що у випадках, встановлених ЦК, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним.

За таких обставин, на думку колегії суддів, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 15 червня 2016 року (справа №21-286а16), а відповідно до ч. 2 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Частиною 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.ст. 155, 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Спір не пов'язаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських повноважень, а тому не відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції та не може ними розглядатися.

Тому постанова суду є незаконною і її слід скасувати й прийняти ухвалу, якою провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачу, що спір належить вирішувати у порядку господарського судочинства.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ «Дельта Банк» задовольнити частково, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у справі № 809/314/16 - скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 09 вересня 2016 року.