Ухвала суду № 61193688, 08.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року Справа № 876/4356/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Червоноградське бюро спеціалізованих маркшейдерських робіт" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року у адміністративній справі №813/694/16 за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Червоноградське бюро спеціалізованих маркшейдерських робіт" до Червоноградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання неправомірним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2016 року позивач - Державне підприємство "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Червоноградське бюро спеціалізованих маркшейдерських робіт" звернулося в суд з позовом до відповідача - Червоноградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області в якому просило визнати податкове повідомлення-рішення начальника Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області Пакулець І.І. від 27.02.2015 року № 0001811702 неправомірним та скасувати його.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Червоноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області за наслідками проведеної перевірки оформленої 19.02.2015 року актом №92/2200/26307871 встановлено порушення п.54.2 ст. 54, п.57.1, ст. 57, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п.168.1 ст. 168, Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 64155,36 грн..

За наслідками перевірки відповідачем на підставі пп. 54.3.5 п.54.3 ст. 54 та п.127.1 ст. 127 ПК України 27.02.2015 року прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0001811702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб із доходів заробітної плати на суму 25611,56 грн.

Відповідно до п.54.2 ст. 54 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом ІV цього кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пп. 14.1.180 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Положеннями п.п. 176.2 п.176.2 ст. 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Згідно з п.п. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп. 168.1.2 п.168.1 ст. 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

У відповідності до п.п. 168.1.5 п.168.1 ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Підставою для нарахування позивачу штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб за спірним податковим повідомленням - рішенням було виявлення податковим органом несплати (неперерахування) до бюджету податків з доходів у встановлені Податковим кодексом України строки для місячного податкового періоду на загальну суму 64155,36 грн.

Вищевикладене свідчить про наявність порушення, передбаченого ст. 127 ПК України.

Позивач в суді першої інстанції наголошував, що при порушенні граничного строку сплати податку з доходів фізичних осіб, штраф передбачений ст. 127 ПК України застосовуватись не повинен, оскільки був відсутній факт виплати доходу. На думку підприємства, несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб має наслідком застосування положень ст. 126 ПК України.

Відповідно до п.126.1 ст. 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.127.1 ст. 127 ПК України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення ст. 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати. Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України. Такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 ПК України.

Положення ст. 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Також колегія суддів, погоджується з твердженням суду першої інстанції, що ст.127 ПК України є спеціальною по відношенню ст.126 ПК України за суб'єктним складом, оскільки може застосовуватись виключно до платників податків, які здійснюють виплату доходу на користь іншого платника податків, та на яких Кодексом покладений обов'язок із нарахування, утримання та сплати податку.

З встановленого судом видно, що позивач, на якого приписами чинного законодавства покладено обов'язок податкового агента, не здійснив перерахування до бюджету утриманого податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу, та у строки, встановлені для місячного податкового періоду.

Отже, в даному випадку наявний факт неперерахування податковим агентом у встановлені законодавством строки податків безпосередньо до виплати доходу іншим особам, що в свою чергу свідчить про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст.127 ПК України, що є наслідком обґрунтованості спірного рішення.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, тому відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Червоноградське бюро спеціалізованих маркшейдерських робіт" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2016 року у адміністративній справі №813/694/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: О.О. Большакова

І.В. Глушко

Повний текст ухвали складений 09.09.2016 року.