Ухвала суду № 61193287, 08.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 760/8462/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Лазаренко В.В Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

08 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Хрімлі О.Г.,Коротких А.Ю.,

розглянувши у письмовому проваджені апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31.05.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.05.2016 року позов задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення відповідно до Постанови КМ України від 28 травня 2008 року №499.

Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення ІІ групи інвалідності.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

У засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання, відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З 30.08.2000 позивач звільнений з військової служби, що вбачається із витягу з наказу командира Військової частини А0234 від 30.08.2000 №165.

25 січня 2010 року позивач отримав ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 25 січня 2010 року серії КВ-1 №008319.

Таким чином, 25 січня 2010 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення(контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року №499 у розмірі 54-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності.

Позивач надав усі належні документи для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби до уповноваженого органу Міністерства оборони, які той направив відповідачу - розпоряднику бюджетних коштів.

Міністерство оборони України не визнало право позивача на отримання допомоги як інваліда ІІ групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується листом Київського міського військового комісаріату від 15 березня 2016 року №ВСЗ/630, запереченнями відповідача.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону, останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Абз. 7 пп. 2 п. 2 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, зокрема інвалідам ІІ групи, виплачується у розмірі 54-місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (в редакції, чинній на час встановлення інвалідності) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З огляду на те, що інвалідність позивачу була встановлена 25 січня 2010 року, що відповідач при вирішення питання про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги повинен був керуватися п. 2 Порядку в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2011 року № 815.

Тобто, одноразова грошова допомога позивачу повинна була бути призначена та виплачена у розмірі 54-місячного грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо доводів відповідача про те, що на спірні правовідносини не поширюється дія ст. 16 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, у редакції чинній на час встановлення позивачу інвалідності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно п.2 Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) до подій, факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце.

Час звільнення позивача не впливає на виникнення права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу.

Право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло 25 січня 2010 року (день встановлення інвалідності).

Вищезазначена правова позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 10 березня 2015 року у справі №21-563а14.

Крім того, заяву позивача про таку виплату з доданими документами Київським міським військовим комісаріатом було адресовано саме до Міністерства оборони України.

У розумінні ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, обов'язок щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги покладено на МО України, представник якої у запереченнях і заперечував право позивача на її отримання. Тобто фактично йдеться про відмову у нарахуванні допомоги.

Також, суд звертає увагу учасників судового процесу на визначення підсудності спору про соціальний захист інваліда, зокрема на таке.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення відповідно до Постанови КМ України від 28 травня 2008 року №499 неправомірною підлягають задоволенню.

Також колегія суддів зазначає, що за позивачем було визнано право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 54-місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Порядок та умови призначення і виплати вищезазначеної одноразової грошової допомоги визначені Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 499.

Таким чином, на відповідача повинен бути покладений обов'язок саме нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 54 місячного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за вирахуванням проведеної виплати, а не стягнути її недоплачену частину.

А тому в задоволені вказаної вимоги правомірно було відмовлено.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору задоволено та, в порядку ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 14 липня 2011 року № 3674-VI.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року N 484-VIIІ, який набув чинності 01.09.2015 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при подані позовної заяви.

Частиною 1 цієї статті Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2016 року становить 1378 гривень.

У зв'язку з цим судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції за вимогами немайнового характеру складає 606,32 грн. (551,20 *110%=606,32 грн.) підлягає стягненню з особи, що подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 31.05.2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський,6) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському район; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО): 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 606(шістсот шість) грн., 32 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.