Постанова № 61193231, 05.09.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 вересня 2016 рокусправа № 804/1291/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвій Ю.В.

за участю представників позивача Марухно Л.В. та Чигиринської О.Д., представників відповідача Чохелі Т.Р. та Довгуль В.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Багіт-Центр" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року по справі № 804/1291/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Багіт-Центр" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю"Багіт-Центр" звернулось із позовом до суду, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015р. №0001292205, що прийнято Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 08.02.2016р. №1773-25, прийняту відповідачем.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у задоволенні даного позову відмовлено.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про сплату суми податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб та податкова вимога є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки визначення розміру плати за користування земельною ділянкою повинно здійснюватись у відповідності до умов договорів оренди землі. Натомість суд безпідставно погодився із позицією відповідача, що незалежно від умов договору оренди плата за землю не може бути меншою від встановленої податковим законодавством. Також апелянт вказав на те, що оскільки відповідачем не надано відповідь за результатом розгляду скарги позивача № 12 від 14.05.2015 р. на податкове повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження, то скарга вважається задоволеною згідно ст.. 56 ПКУ, а тому вказане рішення позивач вважав недійсним.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати постанову суду.

Представники відповідача заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили рішення суду залишити в силі. Щодо вимог суду надати розрахунок суми пені, яка була визначена у оспорюваній податковій вимозі за несплату грошового зобов'язання, пояснили, що надати розрахунок і здійснити розбивку пені на суми за кожний прострочений період не можуть, оскільки він здійснений програмою. Також пояснили, що скарга платника податків була відповідачем залишена без розгляду як така, що подана не до належного податкового органу.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно задовольнити частково з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Багін-Центр», що є правонаступником Приватного акціонерного товариства «Багін-Центр», зареєстроване 09.06.1993р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління ДФС.

03.09.2003 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Багін-Центр» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0927 га. (площа частки складає 0,0572 га.) за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Громадянської війни, 11, кадастровий номер 1210100000:01:574:0001 строком до 17.08.2015р. Згідно із пунктом 3.1 Договору, сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 46396,18 грн.

26.04.2006р. між сторонами укладено додаткову угоду, яким п.1.1 вищевказаного договору оренди землі та викладено у новій редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0907 га., площа частки за яку справляється орендна плата - 0,0560 га.,

Також між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Багін-Центр» 03.09.2003 року укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0342 га. (площа частки складає 0,0011 га.) за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Громадянської війни 11, кадастровий номер 1210100000:01:574:0024, строком до 17.08.2015р. Договір зареєстровано в реєстрі нотаріуса за № 7073. Згідно із пунктом 3.1 Договору, сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 892,23 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2014р. у справі №904/3902/14 внесено зміни до п.3.1. договору оренди земельної ділянки від 03.09.2003р., зареєстрованого за № 7073, шляхом викладення його в наступній редакції: «п.3.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 591 грн. 96 коп., не є сталою та може змінюватися у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, встановлюється та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом» та внесено зміни до п.3.2. договору оренди земельної ділянки від 03.09.2003р. шляхом викладення його в наступній редакції: «п.3.2. Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю , щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року». У зв'язку із прийняттям судом вказаного рішення позивачем подано уточнюючий розрахунок щодо плати за землю, в якому з липня 2014 року збільшено грошові зобов'язання за відповідною земельною ділянкою до розміру, що дорівнює мінімальному розміру орендної плати, встановленому пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 ПК України.

26 грудня 2014 року співробітниками відповідача проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «Багін-Центр» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та своєчасності сплати плати за землю за період листопад 2011 року - жовтень 2014 року за результатом якої складено акт перевірки від 13 лютого 2015 року №391/04-61-22-01/01558164, в висновках якого зазначено про порушення пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 ПК України в частині заниження позивачем розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Дані висновки ґрунтуються на тому, що Товариство сплачувало орендну плату у розмірі визначеному договорами оренди земельних ділянок, тоді як пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 ПК України визначено мінімальний розмір орендної плати - не менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі.

На підставі вказаного Акту перевірки Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001292205 від 03 квітня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з орендної плати за землю на 90 774,21 грн., з яких за основним платежем на 72619,37 грн.( в т.ч. по періодам: січень - грудень 2012 року 25688,85 грн.; січень - грудень 2013 року 25688,85 грн.; січень - жовтень 2014 року 21241,67 грн.), за штрафними санкціями на 18154,84 грн. (а.с. 155). Як стверджує позивач, і це не спростовано відповідачем, вказане рішення отримано платником податків 05.05.2015 р.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Багін-Центр» подано до ДПІ у в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська скаргу від 14.05.2015р. №12 (а.с.158).

З пояснень представників відповідача вбачається, що вказана скарга була залишена відповідачем без розгляду на підставі п. 56.3 ст. 56 ПКУ, відповідь платнику податку не направлялась.

08 лютого 2016 року відповідачем сформовано податкову вимогу №1773-25 на суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 105517,69 грн. (в т.ч. основний платіж - 72619,31 грн., штрафні санкції - 18154,84 грн., пеня - 14743,54 грн.) (а.с. 157). Не погодившись з такою вимогою та податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив їх до суду, правомірність винесення яких і є предметом розгляду у даній справі. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності та вказав, що розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 ПК України, у зв'язку з чим податковим органом правомірно здійснено нарахування позивачу орендної плати у трикратному розмірі земельного податку. За таких обставин, суд дійшов висновку, що донараховуючи позивачу спірну суму грошового зобов'язання у розмірі 90774,21 грн. та виносячи податкову вимогу відповідач діяв в межах наданих повноважень.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Починаючи з 01 січня 2011 року, законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 даного Кодексу).

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до норм Податкового кодексу України, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, тобто не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Оскільки плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено Верховною Радою України до загальнодержавних податків і зборів згідно переліку статті 9 ПК України, логічним завершенням аналізу наведених правових норм є висновок про те, що розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Тобто, починаючи з 01 січня 2011 року, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Саме із зазначеного часу мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3 % від їх грошової оцінки.

Зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, колегія суддів вважає, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Таким чином, колегія суддів знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо розміру спірної суми грошового зобов'язання, визначену у податковому повідомленні - рішенні №0001292205 та сумою податкового боргу у податковій вимозі №1773-25 від 08 лютого 2016 року з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України).

Пунктом 286.3 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Строки сплати плати за землю встановлені в ст. 287 ПК України, пунктом 287.3. якої передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Строки давності та їх застосування визначено статтею 102 Податкового кодексу України, а саме відповідно до п. 102.1 цієї статті контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення №0001292205 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб було прийнято 03.04.2015 року, отже з урахуванням строку давності 1095 днів до суми не підлягали включенню грошові зобов'язання платника податків, строк подання декларацій по яким та/або строк сплати яких сплинув станом на 03.04 2012 р.

Виходячи з приписів ст. 286,287 ПК України, строк подання декларацій та строк сплати орендної плати за земельні ділянки за січень та лютий 2012 року на 03.04.2012 р. сплинув, тому відповідач протиправно у своєму рішенні визначив грошові зобов'язання для позивача за вказані звітні місяці поза строками давності.

Як вбачається із наведеного в Акті перевірки розрахунку за 2014 рік (а.с. 151 зворот), за січень 2012 року відповідачем донараховано по обом земельним ділянкам плата за землю в сумі 2140,43 грн. (2099,31+41,43), та за лютий 2012 р. - 2140,43 грн., тому загальна сума протиправно нарахованого грошового зобов'язання за основним платежем склала 4281,48 грн., а за штрафними санкціями - 1070,37 грн. (4281,48 * 25%). З наведених вище підстав податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині вказаних сум.

Вказане залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним податкової вимоги, то слід зазначити, що пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 ПК України встановлено, що Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Таким чином, оскільки на час формування оскаржуваної податкової вимоги від 08 лютого 2016 року № 1773-25 за даними податкового органу грошові зобов'язання з плати за землю, що були визначені податковим повідомлення-рішенням № 0001292205, вважалися узгодженими та не були сплачені, то відповідач обґрунтовано сформував та надіслав податкову вимогу із включенням сум грошових зобов'язань, розрахувавши додатково пеню в сумі 14743,54 грн. на всю суму боргу.

В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що частина грошових зобов'язань за вказаним податковим повідомленням-рішенням була визначена протиправно, отже, і вказані у податковій вимозі суми грошового зобов'язання за основним платежем на 4281,48 грн. та за штрафними санкціями на 1070,37 грн. є частково протиправними та на їх розмір вимога підлягає скасуванню.

Крім того, спірна податкова вимога містить і суми пені, яка нарахована на всю суму визначених грошових зобов'язань за період їх несплати.

З метою перевірки законності розрахованої суми пені та визначення її частки, яка нарахована у зв'язку із несплатою позивачем суми грошового зобов'язання, визначеного йому за січень-лютий 2012 року, судом апеляційної інстанції на підставі ухвали від 27 липня 2016 року (а.с. 240) двічі вживались заходи для отримання від податкового органу відповідного розрахунку пені (листи від 27.07.2016 р., та від 15.08.2016 р.). Натомість, вимоги суду відповідачем, який є органом владних повноважень, на якого покладається обов'язок надання доказів правомірності своїх дій та рішень, виконані не були, жодних пояснень щодо проведеного розрахунку суми пені не надано.

За таких обставин, за для захисту інтересів позивача, оскільки суд самостійно не може визначити частину пені, яка нарахована відповідачем у зв'язку із несплатою ним протиправно нарахованих відповідачем грошових зобов'язань з орендної плати за січень-лютий 2012 р., колегія суддів вважає необхідним визнати протиправною та скасувати податкову вимогу в частині всієї суми нарахованої пені.

При цьому суд зазначає, що податковий орган не обмежений в праві в подальшому надіслати на адресу позивача іншу податкову вимогу, пеня якої буде розрахована з урахуванням висновків суду та несвоєчасно сплачених сум грошового зобов'язання.

Разом з цим, колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на настання наслідків, встановлених абзацом другим пункту 56.9 ПКУ через ненадання відповіді на скаргу позивача, яким передбачено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Як встановлено судом, позивач подав скаргу від 14.05.2015р. №12 до відповідача (податкового органу, що прийняв рішення), в той час як визначена законом процедура адміністративного оскарження передбачає подання скарги до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (пункт 56.3 ст.56 ПКУ). За таких обставин неможливо вважати, що позивач у передбаченому законом спосіб та порядку розпочав процедуру адміністративного оскарження, а тому неможливо застосовувати наслідки, встановлені законом суто для процедури адміністративного оскарження, оскільки до відповідного контролюючого органу скарга платника податків не подавалась. Невиконання відповідачем приписів пункту 56.7 ПКУ автоматично не тягне за собою настання наслідків, передбачених пунктом 56.9 ПКУ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини, що мають значення для справи і припустив порушення норм матеріального права, що призвели до частково неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Оскільки апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню із частковим задоволенням позову, то понесені ним судові витрати на оплату судового збору при зверненні до суду 1 інстанції з позовом та за подання апеляційної скарги в розмірі 3325 грн. (1742грн.+1583грн.) підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає задоволенню на 19 % (20095,39:105517,09 х100%), то стягненню підлягають витрати в сумі 631,75 грн. (3325х19%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Багіт-Центр" - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2016 року по справі № 804/1291/16 - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю"Багіт-Центр" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги - задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001292205, прийняте 03 квітня 2015 року Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю"Багіт-Центр" визначено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, в частині суми 5351,85 грн., в тому числі основного зобов'язання в розмірі 4281,48 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1070,37 грн.

Визнати часткового протиправним та скасувати податкову вимогу №1773-25 від 08 лютого 2016 року, винесену Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська в частині сум основного платежу 4281,48 грн., суми штрафних санкцій 1070,37 грн. та пені в сумі 14743,54 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Багіт-Центр" судові витрат на сплату судового збору в сумі 631,75 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлено 09 вересня 2016 року.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко