Ухвала суду № 61192897, 07.09.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3789/16

УХВАЛА

07 вересня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря – Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Одеси до Одеської міської ради, третя особа – Приватне підприємство «Дофін», про часткове визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Одеської міської ради № 785-VІІ від 30.06.2016 р. в частині доповнення Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в інший спосіб, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 24.12.2014 р. № 6014-VІ, пунктами №№ 76, 77 щодо продажу будівлі (літ. «А») та споруд, розташованих по вул. Гагарінське плато, 4 в місті Одесі.

В судовому засіданні представник Одеської міської ради заявив клопотання про закриття провадження по справі відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, оскільки предметом позову фактично є встановлення права на викуп орендованої будівлі та передачі відповідних прав на неї. Отже Одеська міська рада у даному спорі є суб’єктом цивільних відносин та вирішуючи питання про відчуження майна комунальної власності та про доцільність такого відчуження діє як власник комунального майна. У свою чергу, позивач звернувся до суду адміністративної юрисдикції з підстав заперечень права третьої особи – ПП «Дофін» на викуп нерухомого майна, не оскаржуючи владних управлінських дій чи бездіяльності Одеської міської ради. Таким чином, у справі наявній спір про право, яке пов’язано з захистом майнових цивільних права, у зв'язку із чим спір є цивільно-правовим. Не зважаючи на прийняття Одеською міською радою рішення № 785-VII від 30.06.2016 р. в оскаржуваній частині, питання оспорювання правомірності набуття юридичною особою права на викуп спірних об’єктів має вирішуватися в порядку господарського судочинства. Також послався на правову позицію Верховного Суду України у постановах від 10.03.2015 р. № 21-547а14, від 07.07.2015 р. № 21-847а15, згідно якої позов, предметом якого є встановлення права на викуп орендованої будівлі та передачі відповідних прав щодо неї, не може бути розглянуто за правилами КАС України.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував, вважав спір підсудним суду адміністративної юрисдикції.

Представник третьої особи ПП «Дофік» проти задоволення клопотання не заперечував.

Вислухавши думки учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, так як зазначений спір не підсудний адміністративному суду.

З огляду на матеріали справи, Одеською міською радою прийнято рішення від 30.06.2016 р. № 785-VII «Про внесення змін до Порядку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в іншій спосіб, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 24.12.2014 р. № 6014-VI».

Згідно з оскаржуваним п.1 вказаного рішення внесено зміни до Переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в іншій спосіб, затверджений рішенням Одеської міської ради від 24.12.2014 р. № 6014-VI, а саме доповнено новими пунктами, у т.ч. №№ 76, 77:

- ? будівлі літ. «А» та споруд, що складає 364,95 км.м. загальної площі будівлі літ. «А» та споруд, вул. Гагарінське плато, 4 – викуп орендарем за грошові кошти;

- ? будівлі літ. «А» та споруд, що складає 364,95 кв.м. загальної площі будівлі літ. «А» та споруд, вул. Гагарінське плато, 4- викуп орендарем за грошові кошти.

З огляду на матеріали справи, вищезазначене нерухоме майно перебуває у користуванні ПП «Дофін» згідно з договором оренди нежитлових приміщень від 27.04.2016 р. № 001/А, укладеним між ПП «Дофін» та департаментом комунальної власності Одеської міської ради, терміном дії з 27.04.2016 р. по 27.03.2019 р.

В основу адміністративного позову покладені доводи про те, що частково оскаржуване рішення не відповідає законодавству, оскільки у орендаря відсутні підстави для викупу вищеозначеного нерухомого майна.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Правовий статус Міськради визначено Законом № 280/97-ВР, статтею 10 якого встановлено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 16 цього Закону матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (у тому числі валютні) та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Виключною компетенцією відповідної ради є прийняття рішень щодо відчуження комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об’єктів комунальної власності, які не підлягають останній, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об’єктів права комунальної власності (пункт 30 статті 26 № 280/97-ВР).

У постанові від 07.07.2015 р. по справі № 21-847а15 Верховний Суд України висловив правову позицію, що у відносинах (що є аналогічними в розглядуваній справі), які склалися між сторонами, відповідач як власник комунального майна здійснює продаж об’єктів малої приватизації, які знаходяться у комунальній власності, у порядку, встановленому законом; а відповідно до пункту 1 статті 12 ГПК, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, підвідомчі господарським судам.

В зазначеному судовому рішенні колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб’єктом владних повноважень рішення про виключення з переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірного об’єкта має вирішуватися у порядку господарської юрисдикції.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Крім того, вищеозначену правову позицію Верховного Суду України сповідує Вищий адміністративний суд України у розсудах аналогічних спорів (ухвали від 16.03.2016 р. № К/800/7169/16, від 12.04.2016 р. № К/800/49297/15).

Вирішуючи заявлене представником Одеської міської ради клопотання, суд враховує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі і обов’язок суб’єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського/цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Таким чином, для вирішення спору, що виник між сторонами по справі, встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При зазначених вище обставинах суд вважає клопотання представника Одеської міської ради про закриття провадження по справі обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання представника Одеської міської ради задовольнити.

Провадження по справі № 815/3789/16 за адміністративним позовом Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Одеси до Одеської міської ради, третя особа – Приватне підприємство «Дофін», про часткове визнання протиправним та скасування рішення закрити.

Роз’яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Повний текст ухвали складено 09 вересня 2016 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.