Ухвала суду № 61189492, 07.09.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/2613/14-ц Номер провадження 22-ц/786/2404/16Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко С.А. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів : Панченка О.О., Бутенко С.Б.,

при секретарі Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 28 липня 2016 року

за скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Лукмасло М.М. від 03 червня 2016 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №553/2613/14-ц, виданого 12 січня 2016 року Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 трьох відсотків річних за користування коштами, розміщеними згідно договору про заощадження за період з 04 червня 2013 року по 27 липня 2015 року включно в сумі 35 395, 90 грн.,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд із скаргою на постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області Лукмасло М.М. від 03 червня 2016 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №553/2613/14-ц, виданого 12 січня 2016 року Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 трьох відсотків річних за користування коштами, розміщеними згідно договору про заощадження за період з 04 червня 2013 року по 27 липня 2015 року включно в сумі 35 395, 90 грн.

У скарзі ОСОБА_2 посилався на те, що 03 червня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Полтавській області Лукмасло М.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 553/2613/14-ц, виданого 12 січня 2016 року Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь 3 відсотків річних за користування коштами, розміщеними згідно договору про заощадження за період з 04 червня 2013 року по 27 липня 2015 року включно в сумі 35395, 90 грн. та направлення матеріалів виконавчого провадження для подальшого виконання до Жовтневого ВДВС у м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області. Дану постанову він отримав 16 червня 2016 року. Оскільки в даному відділі примусового виконання рішень вже знаходиться виконавче провадження, де боржником є ПАТ КБ «ПриватБанк», то державний виконавець повинен був діяти хоча б у межах інструкції, і не приймати рішення про направлення для примусового виконання виконавчого листа до Жовтневого ВДВС у м. Дніпропетровськ ГТУЮ в Дніпропетровській області без будь-яких на те повноважень. Державний виконавець вийшов за межі своїх повноважень та ним взагалі не проводились ніякі виконавчі дії для виявлення майна та коштів за рахунок яких можливо виконати рішення суду.

Тому ОСОБА_2 просив суд скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області Лукмасло М.М. від 03 червня 2016 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №553/2613/14-ц, виданого 12 січня 2016 року Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 трьох відсотків річних за користування коштами, розміщеними згідно договору про заощадження за період з 04 червня 2013 року по 27 липня 2015 року включно в сумі 35 395, 90 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 28 липня 2016 року в задоволенні скарги ОСОБА_2, в особі представника за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_4 на постанову державного Лукмасло М.М. від 03 червня 2016 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 553/2613/14-ц, виданого 12 січня 2016 року Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 3 відсотків річних за користування коштами, розміщеними згідно договору про заощадження за період з 04 червня 2013 року по 27 липня 2015 року включно в сумі 35395,90 грн. відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, вважаючи ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 28 липня 2016 року незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою вимоги ОСОБА_2 задовольнити, оскільки судом при розгляді скарги неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник ГТУЮ у Полтавській області просив апеляційну скаргу ОСОБА_2, відхилити, ухвалу суду від 28 липня 2016 року залишити без змін, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог процесуального законодавства та підстави для її скасування відсутні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника стягувала та представника представника ГТУЮ у Полтавській області, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 307 ч.2 п.1 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Згідно ч.1 п.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм закону.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, об'єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Пунктом 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку направлення виконавчого документа з належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 30 жовтня 2015 року в справі № 553/2613/14-ц, провадження № 2/553/1051/2015, за позовом ОСОБА_2, до ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Полтавського РУ про стягнення за невиконання умов договору банківського вкладу 3 % річних, збитків від інфляції, упущеної вигоди та пені, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 збитки від інфляції за невиконання умов договору про заощадження № SAMDN010007310108000 Вклад «Депозит VІР» від 29 листопада 2012 за період з червня 2013 року по липень 2015 року включно в сумі 409 750 грн.. Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 3 відсотки річних за користування коштами, розміщеними згідно договору про заощадження № SAMDN010007310108000 Вклад «Депозит VІР» від 29 листопада 2012 за період з 04 червня 2013 року по 27 липня 2015 року включно в сумі 35 395 грн. 90 коп.. В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

12 січня 2016 року на підставі вищевказаного рішення Ленінським районним судом м. Полтави був виданий виконавчий лист, боржник в якому був вказаний Публічне акціонерне товариство комерційного банку «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, ІПН 143605704021, МФО 331401, в особі Полтавського ГРУ, 36029, м. Полтава, вул. Шведська, 2. Даний виконавчий лист перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Полтавській області.

03 червня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ в Полтавській області Лукмасло М.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 553/2613/14-ц, виданого 12 січня 2016 року Ленінським районним судом м. Полтави про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 3 відсотків річних за користування коштами, розміщеними згідно договору про заощадження за період з 04 червня 2013 року по 27 липня 2015 року включно в сумі 35395, 90 грн. та направлення матеріалів виконавчого провадження для подальшого виконання до Жовтневого ВДВС у м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області.

При цьому, у оскаржуваній постанові державного виконавця від 03 червня 2016 року зазначено, що згідно Положення про Філію «Полтавське Головне регіональне управління ПАТ КБ «ПриватБагк» є відокремленим структурним підрозділом ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб не має статусу юридичної особи та діє від імені банку. Місцезнаходження постійно діючого органу банку та його майна є адреса юридичної особи ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: м. Дніпропетровськ (зараз назва міста Дніпро), вул. Набережна Перемоги, 50. Згідно даних ЄДРВП на виконанні в Жовтневому ВДВС у м. Дніпропетровськ ГТУЮ у Дніпропетровській області перебуває ЗВП про стягнення заборгованості з ПАТ КБ «ПриватБанк».

З урахуванням вищевикладеного, та беручи до уваги, що відповідно вимог ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконання проводиться саме за місцем знаходження постійно діючого органу або майна юридичної особи, окрім того, в Жовтневому ВДВС у м. Дніпрі уже перебуває на виконанні зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості з боржника ПАТ КБ «ПриватБанк», місцевий суд прийшов до вірного висновку про правомірність дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Полтавській області щодо винесення постанови від 03 червня 2016 року та відсутність підстав для її скасування відповідно.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що виконавче провадження повинно виконуватись у м. Полтаві, оскільки договір банківського вкладу укладався та виконувався у м. Полтаві та у Полтаві знаходиться майно боржника.

Як уже зазначалося, раніше виконання рішення здійснюється за місцем знаходження юридичної особи, при цьому, постійно діючий орган юридичної особи ПАТ КБ «ПриватБанк» знаходиться у м. Дніпрі, а Полтавське ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк» не має статусу юридичної особи та відповідно не має низки наданих такій особі повноважень.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні дані щодо знаходження майна боржника з місцем виконання рішень державних виконавців УДВС ГТУЮ у Полтавській області, як не надано вказаних доказів стягувачем чи його представником.

Доводи апеляційної скарги про недотримання положень п. 38 та п. 3.8.7 Інструкціїз організації примусового виконання рішень (затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5) далі (Інструкції) є безпідставними, оскільки як уже зазначалося не відсутні дані щодознаходження майна боржника з місцем виконання рішень державних виконавців УДВС ГТУЮ у Полтавській області, тобто відсутні докази, якіб вказували на підстави проведення виконавчих дій відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, положення вищевказаних пунктів інструкції не перешкоджають у даному випадку державному виконавцю застосувати п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання в апеляційній скарзі на наявність інших виконавчих проваджень про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанку» боргу на користь інших стягувачів на увагу не заслуговують, оскільки не стосуються обставин даної справи, предметом вирішення якої була саме постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області Лукмасло М.М. від 03 червня 2016 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 35395,90 грн.

На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності ухвали суду, які б були підставою для її скасування, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.1 ч.1 ст. 312, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 28 липня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: С.Б. Бутенко

О.О. Панченко

Згідно оригіналу В.П. Пікуль