Ухвала суду № 61188566, 06.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/14682/15-ц Головуючий у І інстанції Рябченко Л. А.Провадження № 22-ц/780/4247/16 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 4 06.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

06 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Журби С.О., Лівінського С.В.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину квартири та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні подружжя із компенсації її вартості коштами, визнання права власності,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні подружжя із компенсації її вартості коштами, визнання права власності, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що 07 липня 2012 сторони зареєстрували шлюб, а 26 лютого 2013 року згідно договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Вигівською О.С. за спільні кошти вони придбали вищевказану квартиру за 720060 грн., що еквівалентно 33000 доларів США.

29 жовтня 2013 року шлюб між ними розірвано, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №262 від 29.10.2013 року. Після цього, ОСОБА_4 не допускає її до квартири, змінив вхідні замки та забрав технічну документацію.

Позивачка зазначала, що винаймає житло, перебуває у цивільному шлюбі, народила дитину, проте, власного житла не має. Так як частки чоловіка та дружини у спільному майні подружжя є рівними, то просила визнати за нею право власності на половину спірної квартири.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 подав зустрічний позов, який уточнив в ході розгляду справи і просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2, компенсувавши ОСОБА_6 вартість її 1/2 частки в розмірі 166 171 грн.

Вимоги відповідач обґрунтував тим, що після розірвання шлюбу позивачка забрала свої речі і перейшла жити до тітки на вулицю Славіна, 10, кв.214 у місті Біла Церква, де проживає до теперішнього часу. З того часу відповідач за свої особисті кошти проводив ремонт квартири та поліпшення житлових умов на загальну суму 40655 грн., а тому він не хоче залишати квартиру. Разом з ним зареєстрований син та проживає дружина, з якою він перебуває у зареєстрованому шлюбі. Вважав сумісне проживання сторін неможливим, і тому просить задовольнити його вимоги.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року первісний позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3, залишивши у власності ОСОБА_4 1/2 частку квартири АДРЕСА_3.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову. Повернуто ОСОБА_4 кошти, внесені 30.05.2016 року на депозитний рахунок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в розмірі 166171 грн. згідно прибутково-видаткового касового ордеру №310665985. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 судові витрати в розмірі 1761 грн. 74 коп.

На зазначене рішення ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити та стягнути судові витрати. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, яке полягає в тому, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.365 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від 07.07.2012 року до 29.10.2013 року, що підтверджується копіями відповідних свідоцтв.

26.02.2013 року ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу квартири, згідно якого придбав двохкімнатну квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 42,72 кв.м., що підтверджується копією договору та Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 26.02.2013 року. ОСОБА_9 надала згоду на укладення договору купівлі чоловіком вищевказаної квартири, підтвердивши, що гроші, які витрачаються на придбання об'єкта нерухомості, є спільною сумісною власністю, про що свідчить нотаріально завірена заява від 26.02.2013 року.

Відповідно до ст.60 СК України:

«Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.»

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №1706 від 22.04.2016 року Київської незалежної судово-експертної установи, ринкова вартість квартири АДРЕСА_4 без врахування вартості ремонтних робіт по поліпшенню житла, які здійснив ОСОБА_4 у 2015 році, становить 352 342 грн.

5.09.2014 року ОСОБА_9 написала розписку про отримання від ОСОБА_4 10 000 грн. за часткову виплату вартості квартири, частина якої належить позивачці, до повного погашення заборгованості. Сторони домовилися про добровільний порядок розподілу майна подружжя, проте, згодом відмовилися від даної домовленості.

Станом на 30.03.2016 року у квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані:

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 (від 15 травня 2013 року),

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (від 20 березня 2013 року),

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 (від 26 березня 2016 року).

Позивач на підтвердження свого сімейного стану подала свідоцтво про народження дочки ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4. Вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_12

Відповідач надав свідоцтво про укладення шлюбу з ОСОБА_13 16 жовтня 2015 року та свідоцтво про народження сина ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до ч.1 ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

За ч.ч.1, 2 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не досягли згоди щодо поділу майна подружжя після розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч.ч.1, 2, 4, 5 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідач вніс 30 травня 2016 року на депозитний рахунок Білоцерківського міськрайонного суду в рахунок компенсації вартості 1/2 частки квартири АДРЕСА_5 166171 грн., яка визначена висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 22 квітня 2016 року, за вирахуванням 10000 грн., які позивач віддав відповідачці ОСОБА_6

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) вимагаючи визнання за ним права на майно подружжя зі сплатою грошової компенсації другому з подружжя, посилається на ст.ст.364, 365 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Враховуючи, що подружжя після розірвання шлюбу не досягло згоди щодо поділу спільного майна, зокрема квартири, їх частки у праві власності є рівними, кожен має свою сім'ю, дітей, які потребують власного житла, позивач за основним позовом заперечує проти сплати їй грошової компенсації вартості її частки, що завдасть істотної шкоди її інтересам як співвласника та членам її сім'ї, то суд вірно вважав за необхідне задовольнити вимоги позивачки за первісним позовом щодо визнання за нею права власності на 1/2 частку спірної квартири та відмови у задоволенні зустрічного позову з поверненням позивачу за зустрічним позовом внесених коштів на депозит суду.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що позивачка за первісним позовом не погоджується із сумою щодо визначення вартості квартири експертом на суму 352 342 грн., так як ними (сторонами) було придбано квартиру за 720060 грн., що становило 33000 доларів США.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: