Рішення № 61185380, 06.09.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/18820/15-ц Провадження № 22-ц/772/1696/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоОСОБА_2,суддів:ОСОБА_3, ОСОБА_4,при секретаріОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ Надра») до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення кредитної заборгованості по кредитному договору,

за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» про визнання неправомірним дій в частині нарахування комісії за надання та управління кредитом, визнання недійсним умов договору викладених у пункті 5.2.,

за апеляційними скаргами ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», ОСОБА_7 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

із зазначеним позовом ОСОБА_6 особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ«КБ «Надра» звернулася в суд 11 серпня 2015 року.

Зазначала, що згідно кредитного договору № 24/05/2005/840-КВ/16 від 24.05.2005 року фізичній особі ОСОБА_7 надано кредит в сумі 39000,00 USD (тридцять дев'ять тисяч доларів США), строком на 180 місяців, на умовах нарахуванням 12% річних за користування кредитом.

Відповідно до Додаткового правочину №1 від 24.05.2005 р., який був укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_7 сторони доповнили розділ 4 Договору пунктом 4.3.16 у наступній редакції: «Сплатити комісію за надання та управління кредитом в розмірі 0,35% від суми залишку кредитної заборгованості по кредиту щомісяця протягом всього строку користування кредитними коштами, одночасно з внесенням мінімального необхідного платежу, згідно п.3.3.3 Договору. Зазначену комісію позичальник повинен перерахувати на рахунок №61110800008015».

В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань щодо погашення кредиту та інших платежів між банком та ОСОБА_8 був укладений договір поруки №1 від 24.05.2005 р. Відповідно до п.1.2 Договору Позичальник та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Позивач зазначав, що за період користування кредитом позичальник частково здійснив погашення по кредиту на загальну суму 77667,35 дол. США, але в подальшому свої обовязки по погашенню кредиту виконував неналежним чином і створив заборгованість, яка станом на 07.07.2015 р. склала 12214,34 дол. США, які позивач просить стягнути солідарно з відповідачів.

9 жовтня 2015 року ОСОБА_7 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_9 про визнання неправомірними дій ВАТ «КБ Надра» в частині нарахування комісії за надання та управління кредитом передбачених п.4.3.16 Договору з 25.05.2007 р. та зарахування суми 9605,33 дол. США в рахунок інших платежів по договору, а також визнання недійсною умову, викладену в п.5.2 кредитного договору №24/05/2005/840-КВ/16 від 24.05.2005 р., укладеного між ОСОБА_7 та ВАТ «КБ Надра» із застосуванням наслідків її недійсності.

У зустрічному позові ОСОБА_7 зазначала, що банком усупереч положенню статті 42 Конституції Українистатей 11,21 Закону України «Про захист прав споживача»до умов договору були включені несправедливі умови про сплату непропорційно великої суми компенсації, пені та передбачена сплата банку необґрунтованої комісійної винагороди. Зазначені умови договору створили істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Внаслідок цього вона сплатила значні кошти за необґрунтовану комісійну винагороду, яка не повинна була встановлюватися банком. Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року (який набрав чинності 25 травня 2007 року) передбачено (пункт 3.6. ), що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, обліку заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), а отже встановлена комісія 0,35 % за надання та управління кредитом передбачених п.4.3.16 Договору є незаконною, а сплачені кошти за період з 25 травня 2007 року, сплачені безпідставно і мають бути повернуті.

З урахуванням наведеного ОСОБА_7 зазначила, що грошові кошти в сумі 9605,33 дол. США, які були сплачені позичальнику в якості комісії за надання та управління кредитом є безпідставно набутим банком майном в розумінніст.1212 ЦК Україниі підлягають поверненню, а в даному випадку ця сума відповідно до частини 1статті 601 ЦК Українипідлягає зарахуванню в рахунок інших платежів.

У позові ОСОБА_7 також зазначає, що відповідно до п.5.2 кредитного договору передбачена пеня у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що за один рік складає 365 % річних, що є непропорційно великою сумою компенсації і суперечить вимогам законодавства як несправедлива, а тому цю умову викладену в п.5.2 Кредитного договору №24/05/2005/840-КВ/16 від 24.05.2005 р. щодо стягнення пені слід визнати недійсною.

Посилаючись на вказані обставини у позовній заяві та у додатково поданих письмових поясненнях до позову, а також посилаючись на положення статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», статей 15, 21, 22, 203, 215, 601, 1212 ЦК України (а.с.142-147 том 1), ОСОБА_7 просила визнати неправомірними дії ВАТ «КБ Надра» в частині нарахування комісії за надання та управління кредитом, передбачених п.4.3.16 Договору з 25.05.2007 р. та зарахувати суму 9605,33 дол. США в рахунок інших платежів по договору, а також визнати недійсною умову, викладену в п.5.2 кредитного договору №24/05/2005/840-КВ/16 від 24.05.2005 р. укладеного між ОСОБА_7 та ВАТ «КБ Надра» із застосуванням наслідків її недійсності.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2016 року первісний позов ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення кредитної заборгованості по кредитному договорузадоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість по кредитному договору №24/05/2005/840-КВ/16 від 24.05.2005 року, яка станом на 07.07.2015 року складає 12214.34 дол. США та 48378,21 грн., з яких заборгованість по кредиту, у тому числі прострочена - 11038.75 дол. США; заборгованість по сплаті відсотків, у тому числі прострочена - 916.64 дол. США; заборгованість по сплаті комісії - 258.95 дол. США; пеня за прострочення сплати кредиту - 48378,21 грн.

Договір поруки укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_8 від 24.05.2005 року визнано припиненим.

В решті позовних вимог ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 3081,27 грн. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6 особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

ОСОБА_7 у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповне зясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення позову до неї про стягнення заборгованості по кредитному договору та в частині відмови їй у зустрічному позові скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її зустрічний позов.

У судовому засіданні представник ОСОБА_6 особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заперечував доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 через їх безпідставність та просив відхилити апеляційну скаргу задовольнивши апеляційну скаргу подану ОСОБА_6 особою Фонду.

Представник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечувала доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра» через їх безпідставність та просила відхилити скаргу задовольнивши апеляційну скаргу подану ОСОБА_7

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра» слід відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити, виходячи із наступного.

Відповідно частинам 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду, в частині вимог ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_7 про стягнення кредитної заборгованості та в частині позовних вимог ОСОБА_7 до позивача за зустрічним позовом обгрунтованим визнати не можна, оскільки суд допустив невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в зазначеній частині позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечувалось сторонами, що згідно Кредитного договору № 24/05/2005/840-КВ/16 від 24.05.2005 року фізичній особі ОСОБА_7 надано кредит в сумі 39000,00 (тридцять дев'ять тисяч доларів США), строком на 180 місяців.

На виконання умов Кредитного договору п.3.1.1. банк здійснив видачу кредиту (підтверджується заявою на видачу готівки №NL-1 від 24.05.2005 року).

Згідно умов пункту 1.3.1. Кредитного договору передбачена плата за користування Кредитом з розрахунку 12 % річних. Пунктом 1.3.2. встановлено плату за управління кредитом, яка сплачується Позичальником щомісячно протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,35 % від суми залишку кредитної заборгованості.

Пункт 3.3.1. Кредитного договору передбачає порядок повернення кредиту шляхом перерахування мінімально необхідного платежу у валюті кредиту. При підписанні кредитного договору сторони домовились, що позичальник сплачує щомісячно необхідну мінімальну суму платежу, яка складає 469 дол. США (пункт 3.3.2.).

Відповідно до умов п.4.2.4. Кредитного договору, банк має право вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, інших платежів та можливих штрафних санкцій, якщо Позичальник "не вніс черговий мінімальний платіж у термін, визначений п.3.3.3. кредитного договору.

Позичальник підписавши договір взяв на себе зобов'язання відповідно до п.4.3.8. Кредитного договору у випадку порушення виконання зобов'язань, передбачених договором, сплати банку штрафні санкції, визначені п.п. 5.1.-5.3. Кредитного договору. Пунктом 4.3.9. Кредитного договору визначено обов'язок Позичальника достроково виконати зобов'язання щодо повернення кредиту, сплаті нарахованих процентів та передбачених штрафних санкцій, у випадках, передбачених кредитним договором.

За порушення Позичальником строків сплати мінімально необхідних платежів згідно п.5.2. Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожен день прострочення.

Пункт 5.3. кредитного договору передбачає відповідальність Позичальника за порушення умов п.п. 4.З.2., 4.3.4., 4.3.10., 4.3.12, 4.3.13. кредитного договору, а саме сплату Позичальником штрафу у розмірі 10% від суми кредиту, визначеного п.1.1. кредитного договору, за кожен випадок. Згідно з пунктом 5.4 у разі порушення вимог п.4.3.15. цього Договору, Позичальник зобовязується сплатити банкові штраф у розмірі 2% від суми Кредиту, визначеного п.1.1 цього Договору.

Встановлено, що згідно з Додатковим правочином № 1 від 24.05.2005 року, який був укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_7 у той же день, що й основний кредитний договір, сторони домовились доповнити розділ 4 кредитного договору пунктом 4.3.16 наступного змісту:

«4.3.16 Сплатити комісію за надання та управління кредитом в розмірі 0,35% від суми залишку кредитної заборгованості по кредиту щомісяця протягом всього строку користування кредитними коштами одночасно з внесенням мінімально необхідного платежу, згідно п. 3.3.3. Договору. Зазначену комісію Позичальник повинен перераховувати на рахунок № 61110800008015».

Апеляційним судом встановлено, що між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_7 30 червня 2010 року укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору №24/05/2005/840-КВ/16 від 24 травня 2005 року (а.с.217-226 том 1; а.с. 8-12 том 2 ) згідно якої сторони домовилися викласти Договір у новій редакції.

Разом із тим встановлено, що умова про сплату Комісії у розмірі 0,35 % річних від суми зобов'язань Позичальника за управління кредитом щомісячно протягом всього терміну користування кредитними коштами залишилась така ж сама у Кредитному договорі, проте викладена у абзаці 2 пункту 1.1 Договору у новій редакції.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 21.09.2012 року до Кредитного договору №24/05/2005/840-КВ/16 від 24.05.2005 року, а саме пункту 3.3.1. щомісячна сума мінімально необхідного платежу зменшена до 425 дол. США. Сторони домовились, що мінімально необхідна сума платежу вноситься щомісячно до 5 числа поточного місяця. Підписанням додаткової угоди сторони збільшили термін користування кредитом до 25.05.2020 року (а.с. 11 том 1; а.с. 28 том 2).

Встановлено і не заперечується сторонами, що в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених Кредитним договором, між банком та ОСОБА_8 укладений договір поруки № 1 від 24.05.2005 року. Пунктом 1.1. договору поруки передбачено, що Поручитель поручається перед Кредитором за належне виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань, що виникають з кредитного договору № 24/05/2005/840-КВ/16 від 24.05.2005 року, а саме: повернути до 24.05.2020 року кредит в сумі 39000,00 доларів США; сплатити відсотки за користування кредитними коштами; сплатити штраф та пеню у випадках та розмірах, передбачених кредитним договором. Відповідно до п. 1.2. договору поруки Позичальник та Поручитель відповідають як солідарні боржники.

Встановлено, що за період користування кредитом Позичальник частково здійснив погашення по кредиту на суму 77667.35 дол. США, з яких: по тілу кредиту - 27961.23 дол. США; по відсоткам за користування кредитом - 36562.16 дол. США; комісія по кредиту - 12832.79 дол. США; пені по кредиту -311.15 дол. США.

Внаслідок неналежного виконання Позичальником зобов'язань щодо погашення кредиту за встановленим графіком погашення кредиту, сплаті відсотків за користування ним, сплаті пені та штрафу утворилась заборгованість, яка за підрахунком позивача станом на 07 липня 2015 року по кредитному договору складає 12214.34 дол. США, що сумарно на вказану дату еквівалентно за курсом НБУ 308127,09 грн., з яких: заборгованість по кредиту, у тому числі прострочена - 11038.75 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ на вказану дату 234748,92 грн.; заборгованість по сплаті відсотків, у тому числі прострочена - 916.64 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ на вказану дату 19493,17 грн.; заборгованість по сплаті комісії - 258.95 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ на вказану дату 5506,79 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту - 48378,21 грн.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_7 та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог останньої, суд виходив із того, що є всі правові підстави для стягнення з ОСОБА_7 кредитної заборгованості у розмірі нарахованому позивачем, обрахунок якого позивачем зроблено правильно, а також, що відсутні правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_7 про визнання неправомірним дії ВАТ «КБ «Надра» в частині нарахування комісії за надання та управління кредитом та визнання недійсним умов договору викладених у пункті 5.2.

Проте, з такими висновками суду в цій частині рішення погодитись не можна, оскільки до таких висновків суд дійшов при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог у вказаних частинах.

Так, вирішуючи позов ОСОБА_7 про визнання неправомірним дії ВАТ «КБ «Надра» в частині нарахування комісії за надання та управління кредитом та визнання недійсним умов договору викладених у пункті 5.2., суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що дії банку встановленням комісії за надання та управління кредитом в розмірі 0,35% від суми залишку кредитної заборгованості по кредиту щомісяця протягом всього строку користування кредитними коштами одночасно з внесенням мінімально необхідного платежу, яка встановлена Додатковим правочином №1 від 24 травня 2005 року шляхом внесення змін у Кредитний договір від 24 травня 2005 року, є правомірними.

Суд не звернув увагу на те, що позовні вимоги ґрунтуються на тому, що пунктом 3.6. Постанови правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, який набрав чинності 25 травня 2007 року, передбачено, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, обліку заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо).

Відповідно до положення абзацу 1 частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. За положенням частини 5 статті 4 цієї статті цього Кодексу інші органи державної влади України можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законами.

Відповідно статті 56 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Вказана Постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 є нормативно-правовим актом, який підлягає обовязковому виконанню банками України. Як вбачається із змісту преамбули зазначеної Постанови вона прийнята відповідно до вимог пункту 4 статті 7 Закону України «Про Національний банк України», статей 47,49 та 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів та забезпечення надання банками споживачам повної інформації про сукупну вартість кредиту.

Як вбачається із пункту 4.3.16. кредитного договору від 24 травня 2005 року встановлена комісія за надання та управління кредитом в розмірі 0,35% від суми залишку кредитної заборгованості по кредиту щомісяця протягом всього строку користування кредитними коштами є незаконною, оскільки встановлена для сплати споживачем на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.

Згідно з положенням частини 1 статті 203 ЦПК України (у редакції на час виникнення правовідносин між сторонами) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже вказана правова підстава для визнання неправомірними дій ВАТ «КБ «Надра» є самостійною та достатньою для визнання неправомірними дій банку в частині нарахування комісії за надання та управління кредитом з 25 травня 2007 року, оскільки недотримання банком актів законодавства які підлягають обовязковому виконанню та які регулюють спірні правовідносини, які призвели до неправомірного встановлення комісії за надання та управління кредитом є неправомірними діями, що порушують право споживача ОСОБА_7

Висновки суду щодо вказаних вимог про те, що встановлення банком вказаної комісії не суперечить вимогам частини 5 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковими і не ґрунтуються на встановлених обставинах справи та на зазначених вимогах закону.

Крім того, вказаний висновок суду не має значення для вирішення вимог ОСОБА_7 до ВАТ «КБ «Надра» про визнання неправомірними дій банку в частині нарахування комісії за надання та управління кредитом, оскільки правовою підставою для задоволення вимог є неправомірні дії банку по нарахуванню комісії за надання та управління кредитом через недотримання банком актів законодавства які підлягають обовязковому виконанню і регулюють спірні правовідносини та які порушують право позивача ОСОБА_7

Оскільки ВАТ «КБ «Надра» (в даний час ПАТ «КБ «Надра») безпідставно у супереч закону встановило та отримувало щомісячні платежі від ОСОБА_7 за надання та управління кредитом, то ці платежі за вимогою ОСОБА_7 мають бути їй повернуті в силу положення частини 1 статті 1212 ЦК України

Згідно з розрахунком наданим ОСОБА_7 у поясненні до зустрічного позову (а.с.146-147 том 1), який відповідає доказам у справі по платежам та який представником ПАТ «КБ «Надра» не спростовано у судовому засіданні, сума платежів по комісії сплачених з 5 червня 2007 року по 5 лютого 2015 року становить 9670,84 доларів США, які слід повернути ОСОБА_7

Разом із тим, оскільки ОСОБА_7 ставить питання про зарахування цієї сплаченої нею банку суми в рахунок інших платежів по кредитному договору, в силу положення статті 601 ЦК України, то такі її вимоги підлягають задоволенню, а ПАТ «КБ Надра» в особі ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію слід зобовязати зарахувати сплачену ОСОБА_7 суму 9670,84 доларів США комісії в рахунок інших платежів Кредитного договору, відповідно до порядку визначеного статтею 534 ЦК України.

Виходячи із того, що ОСОБА_7 бажає сплатити залишок боргу, суму якого вона обрахувала, за виключенням 9670,84 доларів США комісії, у розмірі 2543, 50 доларів США, про що зазначила у письмовому поясненні (а.с.147 том 1), то, ураховуючи положення статей 10 та 11 ЦПК України, таке стягнення боргу частково не суперечитиме закону.

Разом із тим, вирішуючи вказане питання колегія суддів виходить із того, що задоволення позову ОСОБА_7 в частині вимог про зобов'язання зарахувати сплачену ОСОБА_7 суму 9670,84 доларів США комісії в рахунок інших платежів Кредитного договору, змінить сам розрахунок сум які підлягають сплаті помісячно відповідно до графіку встановленому банком, тому вказана ОСОБА_7 сума залишку боргу буде неправильною.

Виходячи із цього, оскільки представник первісного позивача розрахунку не надає суду, то Банк не позбавлений можливості після виконання зобов'язання зарахувати сплачену ОСОБА_7 суму 9670,84 доларів США в рахунок інших платежів Кредитного договору, скласти відповідний графік платежів та нарахувати залишок суму боргу.

Оскільки представник первісного позивача ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» заперечує зустрічні вимоги ОСОБА_7 повністю та не надає розрахунку з урахуванням зарахування 9670,84 доларів США в рахунок інших платежів Кредитного договору, що значно міняє розмір залишку боргу, то в цій частині його вимоги є недоведеними і у задоволенні позову в цілому слід відмовити, що не позбавляє права звернення з новими вимогами.

Установивши, що між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_7 30 червня 2010 року укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору №24/05/2005/840-КВ/16 від 24 травня 2005 року (а.с.217-226 том 1; а.с.8-12 том 2 ), згідно якої сторони домовилися викласти Договір у новій редакції, зважаючи на те, що цей договір судом першої інстанції не досліджувався і ОСОБА_7 заперечує наявність цього договору, колегія суддів прийшла до висновку, що задовольняючи вимоги ОСОБА_7 про визнання неправомірними дій ВАТ КБ «Надра» в частині нарахування комісії за надання та управління кредитом, передбачених пунктом 4.3.16 Кредитного договору №24/05/ 2005/840-КВ/16 від 24 травня 2005 року, у рішенні слід зазначити про те, що пункт 4.3.16 Кредитного договору викладений у редакції змін внесених 24 травня 2005 року Додатковим правочином №1 до цього Кредитного договору, а також що Кредитний договір має нову редакцію викладену згідно Додаткової угоди №2 від 30 червня 2010 року, де в абзаці 2 пункту 1.1 статті 1 Додаткової угоди №2 зазначена аналогічна така ж комісія.

Невизнання ОСОБА_7 в особі її представника факту укладення Додаткової угоди №2 від 30 червня 2010 року не є підставою не ураховувати положення цієї Додаткової угоди, оскільки вона місить її підпис. ОСОБА_7 не довела належними і допустимими доказами, що ця угода містить не її підпис, а підпис іншої особи.

Щодо рішення суду в частині вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» про визнання недійсною умову у пункті 5.2 кредитного договору №24/05/2005/840-КВ/16 від 24 травня 2005 року укладеного між ОСОБА_7 та ВАТ «КБ «Надра» із застосуванням наслідків її недійсності, то колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 обґрунтованими і такими, що спростовують висновки суду в цій частині вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову у зазначеній частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_7, суд обґрунтував відмову у позові, як це вбачається із змісту рішення, лише в частині зустрічних вимог ОСОБА_7 про визнання неправомірним дій в частині нарахування комісії за надання та управління кредитом. В частині вимог про визнання недійсною умову у пункті 5.2 кредитного договору суд не обґрунтував відмову та не зазначив чому в цій частині позов не може бути задоволеним.

Разом із тим, у зустрічній позовній заяві та у поданих письмових поясненнях до позову (а.с.142-147 том 1) ОСОБА_7 посилається на пункт 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі Закон) згідно з яким несправедливими умовами є встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятнадцять відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, та вказує на несправедливі положення пункту 5.2. Кредитного договору, згідно з яким за прострочення виконання зобов'язання з повернення кредитних коштів, у випадку прострочення строку дострокового виконання зобов'язання або сплати процентів за користування кредитом передбачена пеня у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. ОСОБА_7 вказує при цьому, що внаслідок застосування вказаної умови Договору кредитний договір встановлює відповідальність за прострочення повернення кредиту в розмірі 365 відсотка річних, що є абсолютно непропорційно великою сумою компенсації і суперечить вказаній нормі закону.

Саме через наявність цих обставин та правових підстав ОСОБА_7 ставила питання про визнання недійсною умову у пункті 5.2 кредитного договору №24/05/2005/840-КВ/16 від 24 травня 2005 року укладеного між ОСОБА_7 та ВАТ «КБ «Надра» із застосуванням наслідків її недійсності.

Із вказаного ОСОБА_7 пункту 5.2 Кредитного договору вбачається, що його умова є явно несправедливою і породжує дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача, що відповідно до частини 2 статті 18 Закону є несправедливою умовою договору.

Оскільки відповідно до частини 1 статті 18 цього Закону банк не повинен був включати у договір із споживачем умови, які є несправедливими, проте зробив це, то такі положення договору (умова договору) слід визнати несправедливим та визнати таку умову недійсною, відповідно до положення частини 5 статті 18 Закону.

Отже, в силу встановлених обставин про включення до пункту 5.2. Кредитного договору положення яке є несправедливим і всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу ОСОБА_7, а також в силу положення статті 22, частин 1, 2, пункту 5 частини 3, частини 5 статті 18 Закону та положень частини 1 статті 203 ЦК України, частини 1 статті 215 цього Кодексу, слід визнати недійсною умову у пункті 5.2 кредитного договору №24/05/2005/840-КВ/16 від 24 травня 2005 року укладеного між ОСОБА_7 та ВАТ «КБ «Надра» із застосуванням наслідків її недійсності.

Вказана невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому в силу положень пунктів 3, 4 частини 1 статті 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Отже, рішення суду у вказаних частинах вимог слід скасувати та ухвалити в цих частинах нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_7 про стягнення кредитної заборгованості по кредитному договору слід відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» про визнання неправомірним дій в частині нарахування комісії за надання та управління кредитом та про визнання недійсною умову у пункті 5.2 кредитного договору №24/05/2005/840-КВ/16 від 24 травня 2005 року укладеного між ОСОБА_7 та ВАТ «КБ «Надра» із застосуванням наслідків її недійсності слід задовольнити.

Слід визнати неправомірними дії ВАТ КБ «Надра» в частині нарахування комісії за надання та управління кредитом, передбачених пунктом 4.3.16 Кредитного договору №24/05/ 2005/840-КВ/16 від 24 травня 2005 року у редакції змін внесених 24 травня 2005 року Додатковим правочином №1 до цього Кредитного договору та внесених новою редакцією Договору Додатковою угодою №2 від 30 червня 2010 року (абзац 2 пункту 1.1 статті 1 Додаткової угоди №2), з 25 травня 2007 року та зобовязати зарахувати сплачену ОСОБА_7 суму 9670, 84 доларів США комісії в рахунок інших платежів Кредитного договору.

Також слід визнати недійсною умову у пункті 5.2 кредитного договору №24/05/2005/840-КВ/16 від 24 травня 2005 року укладеного між ОСОБА_7 та ВАТ «КБ «Надра» із застосуванням наслідків її недійсності.

Щодо рішення суду в частині вимог ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_8 про солідарне стягнення з нього заборгованості, як з поручителя, то висновки суду в цій частині вимог про припинення поруки є правильними і рішення відповідно в цій частині є законним та обгрунтованим.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «КБ Надра» в особі ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» не спростовують правильних висновків суду в цій частині рішення.

Так, доводи про те, що суд дійшов неправильного висновку про припинення поруки є безпідставними, оскільки ця обставина підтверджується наявним додатковим правочином №1 від 24 травня 2005 року, згідно з умовами якого розділ 4 Кредитного договору від 24 травня 2005 року доповнено пунктом 4.3.16. у якому йдеться про сплату комісії за надання та управління кредитом в розмірі 0,35 % від суми залишку кредитної заборгованості по кредиту щомісяця протягом всього строку користування кредитними коштами одночасно з внесенням мінімально необхідного платежу. Оскільки це поручителю не було повідомлено і збільшує його обсяг відповідальності, то суд правильно, в силу положення частини 1 статті 559 ЦК України, дійшов висновку що порука припинилась.

Отже суд правильно дійшов висновку про те, що порука припинена через що немає правових підстав для задоволення позову до ОСОБА_8, як поручителя, про стягнення кредитної заборгованості. За таких обставин суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_8 в силу положення частини 1 статті 559 ЦК України.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що поручителя не було повідомлено про зміну умов Кредитного договору внаслідок укладення Додаткової угоди №2 до цього Кредитного договору від 24 травня 2005 року. Зміни полягали у повній зміні редакції Кредитного договору (зміни по формі та змісту) та зміні трактування всіх умов Кредитного договору.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що суд при вирішенні вимог до ОСОБА_8 вийшов за межі позовних вимог та безпідставно у резолютивній частині рішення зазначив, про визнання припиненим договору поруки укладеного між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_8 24.05.2005 року.

Відповідно до положення частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 215 ЦПК України рішення суду складається з резолютивної частини із зазначенням :

висновку суду про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково;

висновку суду по суті позовних вимог;

розподілу судових витрат;

строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Позовних вимог про визнання припиненим вказаного договору поруки заявлено не було, а тому й немає правових підстав для зазначення у резолютивній частині рішення суду про визнання припиненим договору поруки.

Виходячи із цього в частині позовних вимог до поручителя ОСОБА_8 рішення слід змінити, виключивши з резолютивної частини рішення текст наступного змісту:

«Договір поруки укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_8 від 24.05.2005 року визнати припиненим».

У решті в частині вимог до ОСОБА_8 рішення суду слід залишити без змін як законне і обґрунтоване.

Відповідно до вимог частин 1 та 5 статті 88 ЦПК України з ПАТ «Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_7 слід стягнути понесені нею витрати по оплаті судового збору у суді першої інстанції 974 грн. 40 коп. (а.с. 37, 38) та за подання апеляційної скарги 4461 грн. 24 коп. (а.с.195).

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, пунктами 3,4 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 березня 2016 року в частині вимог ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_7 та в частині позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» про визнання неправомірним дій в частині нарахування комісії за надання та управління кредитом та про визнання недійсною умову у пункті 5.2 кредитного договору скасувати. Ухвалити в цих частинах нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_7 про стягнення кредитної заборгованості по кредитному договору - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_6 особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» про визнання неправомірним дій в частині нарахування комісії за надання та управління кредитом та про визнання недійсною умову у пункті 5.2 кредитного договору №24/05/2005/840-КВ/16 від 24 травня 2005 року укладеного між ОСОБА_7 та ВАТ «КБ «Надра» із застосуванням наслідків її недійсності - задовольнити.

Визнати неправомірним дії Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в частині нарахування комісії за надання та управління кредитом, передбачених пунктом 4.3.16 Кредитного договору №24/05/ 2005/840-КВ/16 від 24 травня 2005 року у редакції змін внесених 24 травня 2005 року Додатковим правочином №1 до цього Кредитного договору та внесених новою редакцією Договору Додатковою угодою №2 від 30 червня 2010 року ( абзац 2 пункту 1.1 статті 1 Додаткової угоди №2), з 25 травня 2007 року та зобовязати зарахувати сплачену ОСОБА_7 суму 9670, 84 доларів США комісії в рахунок інших платежів Кредитного договору.

Визнати недійсною умову у пункті 5.2 кредитного договору №24/05/2005/840-КВ/16 від 24 травня 2005 року укладеного між ОСОБА_7 та ВАТ «КБ «Надра» із застосуванням наслідків її недійсності.

В частині позовних вимог до поручителя ОСОБА_8 рішення змінити, виключивши з резолютивної частини рішення текст наступного змісту:

«Договір поруки укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_8 від 24.05.2005 року визнати припиненим». У решті в частині позовних вимог до ОСОБА_8 рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ПАТ «КБ Надра» на користь ОСОБА_7 понесені нею витрати по оплаті судового збору у суді першої інстанції 974 грн. 40 коп. та за подання апеляційної скарги 4461 грн. 24 коп., а всього 5435 (пять тисяч чотириста тридцять пять) грн. 64 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

/підпис/ ОСОБА_4

Згідно з оригіналом

Суддя В.А. Іващук