Вирок № 61180443, 19.02.2013, Оболонський районний суд міста Києва

19.02.2013 Справа № 756/1337/13- к

Справа № 1-кп/756/76/13

756/1337/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року Оболонський районний суд міста Києва

в складі головуючого - судді Прудніка О.А.

при секретарі Сагей Л.І.

з участю прокурора Кривобока О.В.

потерпілої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження №12012110050001179 по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, незаміжньої, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючої, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (п/б), проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, п/буд.13, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України

УСТАНОВИВ:

20.05.2011 року, близько 20 год. 00 хв., ОСОБА_2 керуючи тролейбусом ЮМЗ - Т2, б / н 4214, здійснювала перевезення пасажирів у м. Києві по маршруту №31 і рухаючись в заторі з малою швидкістю по пр-ту Московському, біля будинку № 20 А, в м. Києві, з боку пр-ту Оболонського в напрямку Московського мосту, зупинилася, при цьому електроприймачі тролейбуса потрапили на знеструмлену ділянку лінії електропередач. Водій ОСОБА_2 з метою відновлення руху, відкрила двері тролейбуса та звернулася до пасажирів з проханням щоб останні проштовхали тролейбус якусь відстань. При цьому, водій ОСОБА_2 халатно віднісшись до своїх обов'язків, проявила неуважність до дорожньої обстановки, грубо порушила п. п. 1.5 та 2.3. б) ПДР України та не вживши заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху, з відкритими дверима розпочала рух, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, тим самим грубо порушила п. п. 10.1. та 21.4. ПДР України. Внаслідок вищеописаних дій сталося падіння із салону тролейбуса на проїзну частину пасажира ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, з послідуючим наїздом тролейбуса на останню.

В результаті даної дорожньо - транспортної пригоди, пасажиру тролейбуса ОСОБА_1 було заподіяно тяжке тілесне ушкодження, відповідно до висновку судово - медичної експертизи №1922/Е від 14.11.2012 року: поширена рвано - скальпована рана правої нижньої кінцівки - від верхньої третини стегна по переднє - внутрішній та переднє - зовнішній поверхнях, переходом циркулярно на всі поверхні у нижній третині, ділянку правого колінного суглобу, з переходом на переднє - внутрішню поверхні правої гомілки до нижньої третини та тильно - внутрішню поверхню правого гомілково - ступеневого суглобу; яка сумарно складає понад 10% поверхні тіла, яка супроводжувалася розчавленням підлеглих м'яких тканин, послідуючим розвитком некрозу шкіри, підшкірної клітковини, фасцій та частин м'язів (послідуючим проведенням аутодермопластики - рубців від якої складають більше 2 % поверхні тіла), значним після травматичним набряком м'яких тканин за рахунок лімфостазу і порушення трофіки, розвитком травматичного шоку важкого ступеня. Вказане тілесне ушкодження відноситься тяжкого тілесного ушкодження (яка за критерієм небезпеки для життя так і за критерієм стійкості втрати працездатності більш ніж на 1/3 (45 %)).

Між вказаною транспортною травмою та вказаним тілесним ушкодженням вбачається прямий причинно - наслідковий зв'язок.

Під час руху ОСОБА_2 допустила порушення вимог Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. і введені в дію з 01.01.2002 р., зокрема пунктів:

- п. 1.5. ПДР України - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та

інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати

життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

- п. 2.3. б) ПДР України - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

- п. 10.1. ПДР України - Перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

- п. 21.4. ПДР України - Водію забороняється починати рух до повного

зачинення дверей та відчиняти їх до зупинки транспортного засобу.

Порушення ОСОБА_2 п. 1.5., 2.3. б, 10.1. та 21.4 Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди та її наслідками.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих їй дій та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.296 КК України визнала повністю і дала суду показання, які відповідають встановленим обставинам, підтвердивши події викладені у обвинувальному акті, доповнивши, що вона вчинила дії, які їй інкримінують з необережності, шкодує за свій вчинок та те, що сталося. У вчиненому вона кається, просить суворо не карати, врахувати її щире каяття.

При цьому, обвинувачена також зазначила, що 20.05.2011 року, близько 20 год. 00 хв., вона керуючи тролейбусом ЮМЗ - Т2, б / н 4214, здійснювала перевезення пасажирів у м. Києві по маршруту №31 і рухаючись в заторі з малою швидкістю по пр-ту Московському, біля будинку № 20 А, в м. Києві, з боку пр-ту Оболонського в напрямку Московського мосту, зупинилась, при цьому електроприймачі тролейбуса потрапили на знеструмлену ділянку лінії електропередач. Тоді вона з метою відновлення руху, відкрила двері тролейбуса та звернулася до пасажирів з проханням щоб останні проштовхали тролейбус якусь відстань. При цьому, вона неналежно поставилась до своїх обов'язків, проявила неуважність до дорожньої обстановки та порушила п. п. 1.5 та 2.3. б) ПДР України, не вжила належних заходів для забезпечення безпеки дорожнього руху, з відкритими дверима розпочала рух, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, тим самим також порушила п. п. 10.1. та 21.4. ПДР України. Внаслідок таких обставин сталося падіння із салону тролейбуса на проїзну частину пасажира ОСОБА_1, якій в наслідок даної дорожньо - транспортної пригоди, було заподіяно тяжке тілесні ушкодження, описане у висновку медичної експертизи.

Заявлений прокурором цивільний позов в інтересах державної Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги про відшкодування витрат на лікування потерпілої у розмірі 1179 грн. 82 коп. вона визнає в повному обсязі.

Враховуючи те, що обвинувачена не оспорювала фактичні обставини провадження стосовно висунутого обвинувачення і судом встановлено, що вона правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності її позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, та роз'яснивши їм положення ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих фактичних обставин провадження та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.

При цьому, згідно ст.337 КПК України розгляд провадження проводився відносно обвинуваченої в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Показання обвинуваченої дані під час судового розгляду про обставини вчинення нею вищезазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї вини у висунутому їй обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та обєктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченої у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання її винною.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_2 у відповідності зі ст.ст. 65, 66 КК України, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та дані, що її характеризують, її відношення до подій, що відбулися, їх наслідків, її вік, сімейні обставини, стан здоровя, повне визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, матеріальне становище, що обвинувачена раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась та приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк в межах санкції визначеної частини статті кримінального закону, з застосуванням ст.75 КК України, звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, оскільки на думку суду її виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

При цьому таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченої, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

За встановлених обставин, враховуючи положення ст.ст. 22, 1206 ЦК України, цивільний позов прокурора стосовно стягнення з ОСОБА_2 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги витрат на лікування потерпілої в сумі 1179 грн. 82 коп., на думку суду підлягає задоволенню, як такий, що знайшов своє належне підтвердження під час судового слідства та повністю визнаний обвинуваченою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки, з застосуванням ст.75 КК України звільнення від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на два роки, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обовязки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обовязки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін особисте зобовязання.

Цивільний позов прокурора задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 / код 2476015843/ на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (р/р №35426002001136 в ГУДКСУ м.Києва код банку 820019, код ЄДРПОУ 00184945) витрати на лікування потерпілої в сумі 1179 гривень 82 копійки.

Речові докази: тролейбус ЮМЗ - Т2, б / н 4214 залишити за належністю в розпорядженні власника.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: