Рішення № 61175825, 07.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/104/16-ц Головуючий у І інстанції Чернишова Є. Ю.Провадження № 22-ц/780/3734/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 46 07.09.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Іванової І.В., Таргоній Д.О.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: реєстраційна служба Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області, про визнання недійсним та скасування наказів, скасування рішень про реєстрацію права власності на земельні ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що у 1996 році на підставі розпорядження Фастівської райдержадміністрації Київської області від 05.05.1996 отримав у постійне користування земельну ділянку площею 20,0 га з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства у межах території Скригалівської сільської ради, що знаходиться поза межами населеного пункту та згодом отримав Державний акт на право постійного користування землею.

Весь час позивач використовував вказану земельну ділянку за цільовим призначенням, а саме для ведення фермерського господарства, для чого ним було створено та зареєстровано Фермерське господарство «Полісся».

В серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до сертифікованого інженера-землевпорядника із заявою про проведення інвентаризації земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою, а також присвоєння кадастрового номера даній земельній ділянці.

В жовтні 2015 року Державний кадастровий реєстратор управління Держземагенства у Фастівському районі відмовив позивачу у внесенні відомостей до державного земельного кадастру, оскільки в межах земельної ділянки, що мала реєструватися, знаходяться інші земельні ділянки із зазначенням кадастрових номерів цих земельних ділянок.

Враховуючи викладене та уточнення позовних вимог, позивач просив суд першої інстанції:

визнати недійним та скасувати Накази Головного управління Держземгеокадастру Київській області про затвердження проекту землекористування щодо надання у власність ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 земельних ділянок площею по 2,0 га місце розташування Київська область, Фастівський р-н, Скригалівська сільська рада;

скасувати Рішення Реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та обтяжень від 08.05.2015 року за ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 земельних ділянок площею по 2,0 га місце розташування Київська область, Фастівський р-н, Скригалівська сільська рада;

скасувати державну реєстрацію речового права відповідачів, визнати недійсними та скасувати Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 земельних ділянок площею по 2,0 га місце розташування Київська область, Фастівський р-н, Скригалівська сільська рада;

зобовязати відповідачів не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними та скасовані накази Головного управління Держгекадастру у Київській області про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 земельнихї ділянки, площею по2,0000 га на території Скригалівської сільської ради Фастівського району Київської області.

Визнано недійсними та скасовані свідоцтва від 08.05.2015 року, видані вказаним відповідачам про право власності на нерухоме майно - земельні ділянки, площею по 2,0000 га на території Скригалівської сільської ради Фастівського району Київської області.

Скасовано державну реєстрацію права власності відповідачів на вказані земельні ділянки.

У задоволені іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що скаржником отримано та проведено державну реєстрацію земельної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства на підставі якої було видано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Окрім того Головним Управлінням Держгеокадастру було проведено перевірку відсутності обмежень та обтяжень щодо земельної ділянки, яка була передана скаржнику у власність.

Також в поданій апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позивачем не було підтверджено факту розташування земельної ділянки ОСОБА_2 на земельній ділянці ОСОБА_3, оскільки така обставина може бути підтверджена лише проведенням експертизи.

При цьому ідентифікатором земельної ділянки є її кадастровий номер, який не присвоювався земельній ділянці ОСОБА_3, що унеможливлює підтвердження накладення однієї земельної ділянки на іншу, але судом першої інстанції, з нову ж таки, не надано належної правової оцінки вказаній обставині.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просить апеляційний суд скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням № 5 від 05.04.1994 12 сесії 21 скликання Скригалівської сільської ради ОСОБА_3 рекомендовано виділити земельну ділянку для ведення селянсько-фермерського господарства за рахунок земель запасу сільської ради в розмірі 20 га (а.с. 12).

Розпорядженням Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 05 травня 1996 року №261, розглянувши розроблену науково-технічну документацію по відведенню земельної ділянки, вирішено надати у постійне користування ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства за рахунок земель запасу в адміністративних межах Скригалівської сільської ради площею 20 га, у т.ч. ріллі 20 га. та видати державний акт на право постійного користування землею.

23.07.1996 позивач отримав Державний акт серії КВ на право постійного користування землею (а.с. 11).

З 1996 року позивач використовує зазначену земельну ділянку за цільовим призначенням, а саме для ведення фермерського господарства та 01.06.2000 року згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрував юридичну особу Фермерське господарство «Полісся».

26 жовтня 2015 року позивач звернувся з заявою до Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства в Фастівському районі Київської області з вимогами про реєстрацію його земельної ділянки, однак рішенням від 26 жовтня 2015 року №РВ-3200209212015 йому відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Підставою відмови визначене - знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачалось зареєструвати, інших земельних ділянок з кадастровими номерами 3224985900:01:006:0188, 3224985900:01:006:0189, 3224985900:01:006:0190, 3224985900:01:006:0191, 3224985900:01:006:0187, 3224985900:01:006:0192.

Судом достовірно встановлено та не заперечується сторонами по справі, що Головним Управлінням Держземагенства у Київській області прийняті накази про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність громадянам:

ОСОБА_7 земельної ділянки, кадастровий номер 3224985900:01:006:0188, площею 2,0000 га на території Скригалівської сільської ради Фастівського району Київської області;

ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 3224985900:01:006:0189, площею 2,0000 га на території Скригалівської сільської ради Фастівського району Київської області;

ОСОБА_4 земельної ділянки, кадастровий номер 3224985900:01:006:0190, площею 2,0000 га на території Скригалівської сільської ради Фастівського району Київської області;

ОСОБА_5 земельної ділянки, кадастровий номер 3224985900:01:006:0191, площею 2,0000 га на території Скригалівської сільської ради Фастівського району Київської області;

ОСОБА_6 земельної ділянки, кадастровий номер 3224985900:01:006:0192, площею 2,0000 га на території Скригалівської сільської ради Фастівського району Київської області;

ОСОБА_8 земельної ділянки, кадастровий номер 3224985900:01:006:0187, площею 2,0000 га на території Скригалівської сільської ради Фастівського району Київської області.

З наданого на вимогу суду проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та дослідженої технічної документації ОСОБА_3 вбачається, що в межах земельної ділянки позивача знаходяться інші земельні ділянки.

За результатом реєстрації права власності зазначених громадян на земельні ділянки їм були видані відповідні свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.05.2015 року.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем отримано спірну земельну ділянку в постійне користування у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому він має право на захист свого порушеного права.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Право власності громадян та юридичних осіб на землю гарантується ст.14 Конституції України. Відповідно до положень ч.2 ст.14 Конституції України це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні спірного питання суд першої інстанції виходив з того, що право постійного користування земельною ділянкою у позивача виникло у 1996 році, тобто до набрання чинності Земельного кодексу України 2001 року, а тому застосуванню підлягали положення ЗК в редакції 1990 р.

Відповідно до ст. 23 ч.1 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до ст. 43 ЗК України, права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом. Припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених статтями 27 і 28 цього Кодексу. Втручання в діяльність власників земельних ділянок і землекористувачів, пов'язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками землі та землекористувачами земельного законодавства. Права власників земельних ділянок і землекористувачів можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених цим Кодексом, а відповідно до ст. 44 ЗК України поновлення порушених прав власників земельних ділянок і землекористувачів порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів підлягають поновленню. Поновлення прав власників земельних ділянок і землекористувачів здійснюється Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції, судом.

Згідно п. 7 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України в 2001 р., зазначається, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до ч.2 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» ЗУ України «Про Державний земельний кадастр» вказується, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

В статті 141 ЗК України, зазначені підстави припинення права користування земельною ділянкою .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сукупність досліджених судом доказів підтверджує, що ОСОБА_3 не може в повній мірі реалізувати своє право на земельну ділянку , оскільки в межах спірної земельної ділянки знаходяться інші земельні ділянки, які передані у власність громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Будь-яких доказів про припинення права постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_3 в порядку, передбаченому Земельним кодексом України, суду не надано.

Відсутність відомостей у ДЗК про дану земельну ділянку та відсутність кадастрового номеру виникла не з вини позивача, оскільки відповідно до прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними. Суд першої інстанції навів мотиви, з яких він не погодився із доводами відповідачів щодо відсутності доказів накладання земельних ділянок відповідачів на земельну ділянку позивача. Аналогічні доводи містяться і в апеляційній скарзі ОСОБА_2 Судова колегія перевірила докази, які містяться в матеріалах справи і встановила, що доказами накладення земельних ділянок відповідачів на земельні ділянки позивача є рішення Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства у Фастівському районі Київської області від 26 жовтня 2015 року №РВ-3200209212015 в якому зазначено, що в межах земельної ділянки, що має реєструватися як землекористування гр..ОСОБА_3, знаходяться земельні ділянки з кадастровими номерами 3224985900:01:006:0187, 3224985900:01:006:0188, 3224985900:01:006:0189, 3224985900:01:006:0190, 3224985900:01:006:0191, 3224985900:01:006:0192. (а.с.24)

Також в проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 містяться ситуаційні схеми розміщення земельних ділянок відповідачів з яких вбачається, що вони розташовані на земельній ділянці, яка виділена окремими лініями і позначена як «с.ф.г. 20.0», з чого суд зробив висновок, що фактично було зазначено, що це землі селянського фермерського господарства площею 20 га. При розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 не зміг спростувати цих обставин.

Щодо посилання ОСОБА_2 на те, що накладення земельних ділянок можна встановити лише на підставі експертизи, яка не була проведена, то вони також є безпідставними.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі , виникає спір.

Позивач на доведення своїх позовних вимог надав суду докази, які мав у своєму розпорядженні. Крім того ті докази, у витребуванні яких у нього виникли труднощі, були за його клопотанням витребувані судом.

Разом із тим відповідачі, які вважали , що відсутнє накладення земельних ділянок, не спростували надані позивачем докази шляхом призначення експертизи. Суд у своєму рішенні зазначив, що таке право відповідачам було судом роз»яснено, але вони ним не скористались, експертизу не провели.

При розгляді апеляційної скарги відповідачі підтвердили, що виділеними їм для ведення ОСГ земельними ділянками вони не користуються, оскільки земельні ділянки зайняті посівами, які зробив позивач. Тим самим вони підтвердили факт накладення їх земельних ділянок на земельну ділянку позивача.

За наведених обставини судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростували.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доказам, що містяться в матеріалах справа надана належна правова оцінка.

Разом із тим, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає зміні. Так в позові позивач просив визнати недійсним Наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області про затвердження землеустрою щодо надання у власність відповідачам земельних ділянок.

Однак суду він надав накази не Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 08.09.2014 року, а накази Головного Управління Держземагенства у Київській області від 08.09.2014 року. Тобто накази видавались начальником Головного управління Держземагенства у Київській області, до повноважень якого на час їх видання відносилось затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Головне управління Держгеокадастру у Київській області було створене лише у березні 2015 року.

Суд першої інстанції на це уваги не звернув, внаслідок чого неправильно у своєму рішенні зазначив видавника оспорюваних наказів.

Судова колегія вважає, що з цих підстав резолютивна частина рішення підлягає зміні із зазначенням, що визнаються недійсними і скасовуються накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 08.09.2014 року. В іншій частині рішення суду має бути залишене без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2016 року змінити.

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_7 земельної ділянки, кадастровий номер 3224985900:01:006:0188, площею 2,0000 га на території Скригалівської сільської ради Фастівського району Київської області.

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 3224985900:01:006:0189, площею 2,0000 га на території Скригалівської сільської ради Фастівського району Київської області.

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, кадастровий номер 3224985900:01:006:0190, площею 2,0000 га на території Скригалівської сільської ради Фастівського району Київської області.

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_5 земельної ділянки, кадастровий номер 3224985900:01:006:0191, площею 2,0000 га на території Скригалівської сільської ради Фастівського району Київської області.

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, кадастровий номер 3224985900:01:006:0192, площею 2,0000 га на території Скригалівської сільської ради Фастівського району Київської області.

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_8 земельної ділянки, кадастровий номер 3224985900:01:006:0187, площею 2,0000 га на території Скригалівської сільської ради Фастівського району Київської області.

В іншій частини рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2016 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді