Ухвала суду № 61175822, 07.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/9795/14-ц Головуючий у І інстанції Сердинський В. С.Провадження № 22-ц/780/3383/16 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 4 07.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

07 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів - Журби С.О., Сержанюка А.С.

Секретар - Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2016 року у справі за позовом позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про визнання права власності на будівельні матеріали,

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання права власності на будівельні матеріали.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що 18 березня 2009 року його матір'ю ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку, було придбано у ОСОБА_7 житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Будинок загальною площею 73,5 м.кв., житловою площею 48,1 м.кв., але був дуже старий, адже був побудований в 1947 році в післявоєнні часи.

10 квітня 2009 року було укладено договір дарування, за яким ОСОБА_6 подарувала позивачу спірний будинок.

Ще до оформлення договору дарування позивач почав закупляти будівельні матеріали для обладнання та проведення перебудови спірного житлового будинку, що підтверджується квитанціями.

Перед початком будівництва позивачем було знесено всі міжкімнатні перегородки (стіни) в будинку, піч, грубу.

Потім було зроблено всі нові міжкімнатні перегородки, зроблено каркас та підшито гіпсокартоном стелю, поштукатурено стіни, поклеєно шпалери, підлогу накрито ламінатом, в кухні знято дерев'яну підлогу та покладена плитка, замінено вікна на пластикові, встановлено нові дверні коробки та двері.

Було пристроєно санвузол площею 9,4 м.кв., тамбур площею 2,7 м.кв., коридор площею 5,4 м.кв., знесено дах будинку та добудовано мансард площею 61 м.кв., яка в подальшому була накрита шифером. Крім того, до будинку було підведено воду, зроблено сходи на другий поверх, встановлено газовий котел та зроблено опалення в будинку.

Всі ці будівельні роботи були проведені в період із квітня місяця 2009 року по грудень місяць 2009 року, що підтверджується технічним паспортом на спірний будинок, виданий КП КОР «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації» 29 вересня 2011 року і виконані позивачем особисто з використанням будівельних матеріалів та обладнання, що були придбані за кошти позивача.

Таким чином, позивач вважає, що на місці спірного будинку, ним було побудовано новий двоповерховий будинок загальною площею 142,3 м.кв., житловою площею 68,6 м.кв., фактично від спірного будинку залишився лише фундамент.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від

03 червня 2009 року по справі №2-533/09 року було задоволено позов ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8, треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Репа Світлана Василівна та Жердівська сільська рада Броварського району Київської області про визнання недійсним договору дарування спірного житлового будинку, посвідченого та зареєстрованого 31 липня 2004 року у Єдиному реєстрі за №5504 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Репою С.В. та визнання недійсним довіреності ОСОБА_10, на підставі якої при укладенні договору дарування діяла ОСОБА_8.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2011 року по справі №2-1601/11 року було задоволено позов ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до позивача та ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Броварська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, визнання договорів купівлі-продажу та дарування недійсними та визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування по 1/3 частині кожному на житловий будинок, позначений на плані літерою «А-1», загальною площею 73,5 м.кв., житловою площею 48,1 м.кв. з відповідними надвірними будівлями та спорудами: сарай - «Б», сарай - «В», погріб - «Г», вбиральня - «Д», колодязь - «К», огорожа - «N», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Дані рішення набрали законної сили . В оскаржуваних рішеннях по суті не вирішувалося питання про витребування спірного будинку.

Між позивачем та ОСОБА_5 28 січня 2014 року було укладено договір дарування частини житлового будинку, відповідно до якого останній подарував позивачу 1/3 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Житловий будинок, на який було визнано право власності за ОСОБА_5, відповідно до рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2011 року, ще з 2009 року був розібраний, від нього залишився лише фундамент.

Старий будинок був реконструйований ,до нього будо добудовано ряд прибудов, а відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). До завершення будівництва (створення майна), особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просив суд визнати за ним право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані в процесі реконструкції житлового будинку і добудови до нього мансарди - «А-Мн», веранди - «а-1», прибудови - а-2«, сараю - «Е»,, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.:

Похивач просив визнати за ним право власності на такі будівельні матеріали і обладнання ;

гіпсокартон, пісок, вікна металопластикові, бетон, пиломатеріал обрізний, пиломатеріал не обрізний, шлакоблоки, провід ШВВПн 3х1,5, шпаклівка, цемент, цвяхи, шурупи, само різи, скоби, покрівельний матеріал а/цементні хвильові листи, суміш клею, дошка обрізна, шалівка не обрізна, сантехнічні комплектуючі, труби поліетиленові, утеплювач «Кнауф» та «Урса», комплектуючі для улаштування електромережі, вагонка пластикова, піна монтажна, багети, ґрунтовка, щебінь, фракції 20х40, пінопласт, лінолеум, фарба водоемульсійна, дюбелі, розетки, вимикачі, коробки, брус 150х40, рулонний матеріал Ізовер, плитка керамічна, радіатори, ламінат, ОSB, профнастил, декоративна штукатурка, цегла лицювальна, замки, лак будівельний, сітка скловолокниста для фасаду, ондулін, провід ПВС 2х1,5, плінтус декоративний, унітаз компакт, душова кабіна, умивальник, облицювальна плитка, клей для плитки, шпалери, профіль СД та УД, двері вхідні та міжкімнатні, котел газовий, вагонка дерев'яна, витяжка.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_11 позовні вимоги не визнали, заперечуючи проти позову зазначали ,що позовні вимоги не містять в собі конкретних відомостей про кількість матеріалів, перерахованих в них,відсутні докази придбання позивачем ОСОБА_3 матеріалів, які перераховані. Посилання позивача на положення ст.ст.331, 392 ЦК України є безпідставними .Документів на це новостворене майно у позивача немає, оскільки дозволу на реконструкцію будинку від відповідних державних органів він не отримував.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2014 року було відмовлено в задоволенні аналогічного за предметом розгляду позову між тими ж сторонами.

Крім того,відповідач просив застосовувати строки позовної давності, посилаючись на те ,що позивач просить визнати його право власності на будівельні матеріали, придбані в квітні-травні 2009 року. , разом з тим ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю три роки, а первинна первинна позовна заява ОСОБА_3 подана 3 грудня 2014 року, тобто, майже через п'ять років після початку перебігу строку позовної давності.

Рішенням Броварсмького міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення , посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права , та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. . Апелянт зазначав , що суд неповно з»ясував обставини ,що мають значення для справи , висновки суду не відповідають обставинам справи , суд невірно застосував норми матеріального права .

Відповідач ОСОБА_5 апеляційну скаргу не подавав .

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та

обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту порушених прав, передбачені ст. 16 ЦК України, яка крім іншого, визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом процесуальних норм ( ст.ст.3 ,15 ЦПК України ) об»єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту . Аналогічні роз»яснення містить п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року « Про судове рішення у цивільній справі» , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК) , то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це

Як встановлено судом першої інстанції , 10 квітня 2009 року було укладено договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п'ятдесят) позивачу ОСОБА_3 його матір'ю ОСОБА_6 (а.с.8). Позивач ОСОБА_3 зареєстрував право власності на житловий будинок, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п'ятдесят) (а.с.9).

Згідно із технічним паспортом за вищевказаною адресою знаходиться житловий будинок, позначений на плані літерою «А-1», загальною площею 142,3 м.кв., житловою площею 68,6 м.кв. з відповідними надвірними будівлями та спорудами. сарай - «Б», сарай - «В», погріб - «Г», сарай - «Е», навіс - «Є», колонка - «К», огорожа - «N», побудовано самовільно: мансарда - «А-Мн», веранда - «а1», прибудова - «а2», сарай - «Е», вартість станом на 29.09.2011 р. становить: будівельна - 429 049 гривень, інвентаризаційна - 373 005 гривень (а.с.15-21).

Позивач ОСОБА_3, до укладення договору дарування почав закупляти будівельні матеріали для обладнання та проведення перебудови спірного житлового будинку, що підтверджується квитанціями та фотокартками (а.с.10-14).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2014 року , яке набрало законної сили , було встановлено, що позивачем ОСОБА_3 було знесено всі міжкімнатні перегородки (стіни) в будинку, піч, грубу, зроблено всі нові міжкімнатні перегородки, зроблено каркас та підшито гіпсокартоном стелю, поштукатурено стіни, поклеєно шпалери, підлогу накрито ламінатом, в кухні знято дерев'яну підлогу та покладена плитка, замінено вікна на пластикові, встановлено нові дверні коробки та двері, пристроєно санвузол площею 9,4 м.кв., тамбур площею 2,7 м.кв., коридор площею 5,4 м.кв., знесено дах будинку та добудовано мансард площею 61 м.кв., яка в подальшому була накрита шифером (а.с.31-33).

Також рішенням суду було встановлено, що згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи, житловий будинок, позначений на плані літерою «А-1», загальною площею 73,5 м.кв., житловою площею 48,1 м.кв. з відповідними надвірними будівлями та спорудами: сарай - «Б», сарай - «В», погріб - «Г», вбиральня - «Д», колодязь - «К», огорожа - «N», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що в будинку збережені елементи несучих і огороджувальних конструкцій, перебудову здійснено таким чином, що поліпшено умови експлуатації та проживання в будинку, змінено основні техніко-економічні показники (функціональне призначення та геометричні розміри), не знищено, а реконструйовано. Окрім цього, над будинком зведено самовільну мансарду А-Мн, загальною площею 61,0 м.кв. (сходова 1-8 та житлова 1-9), самовільно добудовано веранду а-1, площею 8,1 м.кв., (тамбур 1-І, коридор 1-ІІ), прибудову а-2, площею 9,4 м.кв. (санвузол 1-5, санвузол 1-6). Окрім будинку з прибудовами, на ділянці розташовані надвірні будівлі та споруди: сарай - «Б», сарай - «В», погріб - «Г», вбиральня - «Д», колодязь - «К» та самовільно побудований сарай - «Е».

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням суду від 07 листопада 2014 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання, у зв'язку із відсутністю доказів того, які саме поіменно будівельні матеріли та обладнання та їхня кількість використовувалися при переобладнанні спірного житлового будинку.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину , що позивачем пропущений строк позовної давності , є безпідставними .

Так , відповідно до висновку Верховного Суду України ( справа 6-895цс15 від 02 грудня 2015 року ) за змістом ст..257 .ч.2 ст. 264 , ч.ч.4.5 ст. 267 ЦК України , ч.1 ст. 118 , ч. 1 ст. 122 ЦПК України , перебіг позовної давності шляхом пред»явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства , зокрема статей 109,119,120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто , то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності.

Як видно із матеріалів справи , за позовом , поданим ОСОБА_3 раніше , 07 листопада 2014 року прийнято рішення суду , яке набрало законної сили,а відтак строк позовної давності для подання цього перервався. Строк , який просить застосувати ОСОБА_2, стосується подання позову , за яким вже прийнято рішення суду , а тому висновок суду про те що строк позовної давності ОСОБА_3 не пропущений є вірним.

Відповідно до інформаційного листа № 24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», при визначенні моменту набуття права власності слід враховувати як особливості самого майна, так і особливості оформлення права власності, які теж суттєво впливають на визначення моменту виникнення (набуття) права власності.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації з моменту прийняття його до експлуатації; коли ж право власності на нерухоме відповідно до закону підлягає державній реєстрації з моменту такої реєстрації. У разі необхідності право власності на незавершене будівництво, за наявності визначених законом умов, може бути зареєстровано органом, який здійснює державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 331 ЦК). З такого ж моменту виникає право власності на перероблену річ, створену з використанням іншої речі (матеріалу).

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (частина третя статті 331 ЦК), відтак статтею 331 ЦК не передбачено можливості визнання права власності на недобудоване нерухоме майно в судовому порядку.

Відповідно до висновку експертизи №1639/1640/15-24 від 21 грудня 2015 року, при реконструкції житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, найбільш ймовірна вартість матеріалів та виконаних робіт згідно кошторису становитиме 294 400 грн., в тому числі вартість матеріалів становить 170 907 грн.(вартість матеріальних ресурсів прийнята по наявним чекам та усередненим цінам Держбуду, вартість будівельних робіт є динамічною величиною і може змінюватись в залежності від конкретного конструктивного рішення, використаних матеріалів та змін цін на матеріали та оплату праці).

Крім того, виконані роботи по забезпеченню житлового будинку інженерними комунікаціями, що не внесені до кошторису, оскільки визначення вартості по влаштуванню систем інженерного устаткування, залежить від прийнятих рішень (об'ємно-планувальних, конструктивних тощо), які обумовлюються розробленою і погодженою у встановленому законом порядку проектно-кошторисною документацією. Також виконані роботи по облаштуванню двору - вимощення плитки (доріжка з вулиці до тамбуру входу). Побудовано сарай, мангал, ворота з хвірткою, огорожа (а.с.113-126).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України позивач надав всі належні докази щодо придбання ним і використання будівельних матеріалів при переобладнанні і добудові до будинку .

Доводи апеляційної скарги що відсутні конкретні відомості щодо придбання матеріалів , не спростовують висновків суду , є безпідставними . Враховуючи , що будинок не введений в експлуатацію, що не заперечували самі апелянти , тому доводи апеляційної скарги, що позивач посилається на ст.. 331, 332 ЦК України, не грунтуються на вимогах закону.

Таким чином , суд першої інстанції виконав вимоги ст. 212 ЦПК України щодо оцінки доказів і ст. 213 ЦПК України , повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі , перевірив докази надані сторонами , разом з тим висновок суду про неналежного відповідача є помилковим .

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України ,колегія суддів вважає, що рішення суду про задоволення позову є законним і обгрунтованим , підстави для його скасування відсутні .

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді