Ухвала суду № 61174470, 06.09.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/10089/16-ц Головуючий у 1-й інст. Полонець С. М. Категорія 20 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Матюшенка І.В., Галацевич О.М.

з участю секретаря

судового засідання Мишаковської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІ Менеджмент» до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голій Л.І., про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 08 серпня 2016 року,

встановила:

У липні 2016 року ТОВ «ТРІ Менеджмент» звернулось з даним позовом, в якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 28244818101) від 06.07.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І. за реєстраційним номером 446.

08 серпня 2016 року ТОВ «ТРІ Менеджмент» звернулось із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автозаправочну станцію (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 28244818101), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 08 серпня 2016 року заяву задоволено.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати.

Вважає, що суд при постановленні оскаржуваної ухвали дійшов хибного висновку щодо пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявлених позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з наявності підстав, передбачених законом, для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову, а ст.152 ЦПК України передбачені види забезпечення позову та зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. п. 3, 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами по справі дійсно виник спір з приводу чинності договору купівлі-продажу автозаправочної станції, відповідно до якого до відповідача перейшло право власності на вказане нерухоме майно та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Виходячи з характеру заявлених вимог, будь-яке відчуження майна створюватиме реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що накладений арешт на належне ОСОБА_2 майно є неспівмірний із заявленими позовними вимогами.

Зокрема, Закон, передбачаючи такий вид (спосіб) забезпечення позову, як накладення арешту на майно (п. 1 частини першої ст. 152 ЦПК України), поряд з цим передбачає також самостійним способом забезпечення позову передачу речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам (п. 7 частини першої ст. 152 ЦПК України), що фактично є нічим іншим, як обмеженням права користування спірним майном.

Таким чином, із викладеного випливає, що п. 1 частини першої ст. 152 ЦПК України має стосуватися арешту без передачі речі іншій особі, тобто без позбавлення відповідача права володіння і користування майном. А отже, в цьому випадку йде мова про арешт майна шляхом заборони його відчуження не обмежує право користування вказаним майном. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Звернення з такою заявою не суперечить вимогам закону і є правом позивача. Подання позивачем заяви щодо забезпечення позову є реалізацією ним своїх процесуальних прав, передбачених ст.151 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, як необґрунтовані.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду відповідає вимогам ст.ст. 151-153 ЦПК України, є законною та обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги висновків ухвали не спростовують. Підстав для скасування ухвали не вбачається.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія судів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 08 серпня 2016 рок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: