Ухвала суду № 61174128, 08.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6851/16 Справа № 202/5980/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Слюсар Л. П. Доповідач - Кочкова Н.О.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючої - судді Кочкової Н.О.,

суддів - Григорченка Е.І., Каратаєвої Л.О.,

при секретарі - Григор'євій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ майна в натурі, - за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2015 року заяву представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_6 ОСОБА_7 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт квартиру АДРЕСА_1 та на ? частину квартири АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1) (а.с.11).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, ставить питання про скасування ухвали, та зняття арешту з квартир (а.с.13-15).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу скасувати наступних підстав.

Задовольняючи заяву представника ОСОБА_2 ОСОБА_8 про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на ст. ст. 151-152 ЦПК України та виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, що приймають участь у справі може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов, вид забезпечення позову з обґрунтуванням необхідності його застосування, та інші відомості, необхідні для забезпечення позову, а ст.152 ЦПК України передбачені види забезпечення позову, та зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року № 9 суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою. Згідно із абзацом 3 п.7 цієї ж Постанови ухвала про забезпечення позову постановляється відповідно до ст.. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Пунктом 5.6.1 Інструкції про проведення виконавчих дій передбачено, що арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам,

Із ухвали від 02 червня 2015 року вбачається, що вона фактично не має обґрунтування необхідності саме такого виду забезпечення позову як накладення арешту, крім того суд 1 інстанції не звернув уваги на те, що обраний захід забезпечення позову може спричинити порушення прав співвласника квартири ОСОБА_4 ,оскільки арешт майна це не лише заборона його відчуження, а і заборона користування ним.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала про забезпечення позову постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду 1 інстанції.

У той же час прохання апелянта про зняття арешту з квартир не підлягає задоволенню, оскільки протирічить ст. 307, 312 ЦПК України.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2015 року про забезпечення позову - скасувати, передати питання на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Судді: