Ухвала суду № 61168410, 01.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2016 року м. Київ К/800/37568/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді – Васильченко Н.В.,

суддів: Смокович М.І., Горбатюк С.А.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі № 808/8058/14 за позовом ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» звернулося в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області, в якому просило скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 22.10.2014 № 121/17а на суму 170 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, до органів Пенсійного фонду України є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року позов задоволений. Скасовано рішення № 121/17а від 22.10.2014 Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля та Добропільському районі Донецької області про застосування до ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей за 2004 рік, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, до органів Пенсійного фонду України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено в частині обґрунтування мотивів прийнятого рішення. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі судовими рішеннями Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля та Добропільскому районі Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача зареєстровано як юридичну особу 25.10.2010 року, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 352680.

Відповідачем 13.10.2014 року було проведено позапланову перевірку позивача щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за періоди з 01.01.2001 р. по 01.01.2002 року та з 01.01.2004 року по 01.01.2005 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт № 189 від 13.10.2014 р., яким зафіксовано порушення позивачем п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 та п. 8.3 Порядку формування та подання органам ПФУ відомостей про застраховану особу, що використовуються у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 10.06.2004 року № 7-6. Зі змісту акту перевірки вбачається, що виявлені порушення вчинені у 2001 та 2004 роках та стосувались певних неточностей в індивідуальних відомостях по застрахованим особам..

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято Рішення № 121/17а від 22.10.2014 року про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку в розмірі 170 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 07.02.2011 № 50 прийнято рішення про припинення діяльності ДП «Добропіллявугілля», здійснити всі належні заходи, пов'язані з ліквідацією ДП «Добропіллявугілля». Ліквідацію здійснити до 31.12.2014 року.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ДП «Допропіллявугілля» з 19.06.2014 знаходиться у стані припинення. Відповідно до п. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняє свою діяльність з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час розгляду справи відсутні відомості щодо внесення запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи ДП «Добропіллявугілля».

Судом першої інстанції встановлено, що станом на час прийняття відповідачем рішення № 121/17а від 22.10.2014 про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, до органів Пенсійного фонду України відносно позивача, ДП «Добропіллявугілля» не було припинено. Крім того, згідно інформації з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач та ДП «Добропіллявугілля» є окремими юридичними особами, що станом на час розгляду справи не припинені.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, до органів Пенсійного фонду України складено відносно неналежного суб'єкта господарської діяльності - позивача, який не є правонаступником ДП «Добропіллявугілля».

Змінюючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час винесення оскаржуваного рішення у відповідача були відсутні повноваження для його прийняття, оскільки матеріальний закон, яким передбачені ці повноваження та відповідальність за вчинені правопорушення, втратив чинність.

Згідно абзаців 5 та 6 частини 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та\або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-ІV та абз. 5, 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень абзаців 5 та 6 частини 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюється стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та\або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Оскільки рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 22.10.2014 № 121/17а прийнято після 01 січня 2011 року, у відповідача були відсутні повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій.

Колегія суддів дійшла думки, що суд апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно встановив характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконного рішення судом апеляційної інстанції, не вбачається.

Згідно ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року № 808/8058/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 – 239-1 КАС України.

Судді: