Ухвала суду № 61168409, 01.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2016 року м. Київ К/800/321/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів: Смокович М.І., Кравцов О.В.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі № 815/4971/13-а за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області про скасування постанови, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, яка в подальшому реорганізована в департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (інспекція ДАБК), в якому просила скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 130 від 17.06.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова інспекції ДАБК є немотивованою, такою, що містить суперечливі дані, прийнята першим заступником інспекції ДАБК за відсутності повноважень. Крім того, позивач зазначала, що дія Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» розповсюджується на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тоді як вона є власником об'єкту будівництва - побутових приміщень за адресою АДРЕСА_1, як фізична особа.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 березня 2015 року, скасовано рішення суддів попередніх інстанцій, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі судовими рішеннями ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст .41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Згідно до ч.2 ст. 41 цього Закону державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 208/94-ВР, накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 439/2011, Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю. Пунктом 6 цього Положення установлено, що Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06.04.1995 року, справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються ДАБК України та її територіальними органами. Накладати штраф від імені інспекцій мають право: керівник ДАБК України та уповноважені ним його заступники, керівники територіальних органів ДАБК України та їх заступники у межах своїх повноважень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 червня 2013 року на підставі наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 03 червня 2013 року № 921 та направлення на здійснення позапланової перевірки від 03 червня 2013 року № 1082 відповідачем проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил. Підставою для проведення перевірки став лист прокуратури Малиновського району м. Одеси від 22 травня 2013 року № (16-70) 3833 вих-13.

За результатами проведення перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 10 червня 2013 року, яким встановлено, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція корпусу побутових приміщень, АДРЕСА_1» від 21 червня 2012 року № ОД 14212103772, замовник - ОСОБА_1 Зазначена декларація зареєстрована на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, який виданий Інспекцією від 23 травня 2006 року № 283.

Під час перевірки встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем. Дозвіл № 283 виданий у червні 2006 року на виконання будівельних робіт «Будівництво торгівельних павільйонів на АДРЕСА_2» ВАТ «АТП-15106».

На вимогу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області замовником дозволу не надано, що є порушенням п. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме, замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Також у п. 11.1 «інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою» вказано рішення виконкому Одеської МРДТ про виділення земельної ділянки від 07 листопада 1945 року № 702 замість документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянко, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України та п. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатами проведення перевірки складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10 червня 2013 року, яким встановлено порушення: надання недостовірних даних в Декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція корпусу побутових приміщень, АДРЕСА_1» від 21 червня 2012 року № ОД 14212103772, що є порушенням п. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 10 червня 2013 року.

На підставі вказаних акта перевірки та протоколу від 10 червня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області прийнято постанову № 130 від 17 червня 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 11470 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України 19 листопада 2012 року № 187 «Про уповноваження територіальних органів - інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (щодо дозвільно-реєстраційних процедур та здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю)» право застосовувати санкції за порушення будівельного законодавства надані керівникам територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України та їх заступникам. Оскільки оскаржувану постанову про застосування штрафу підписано першим заступником начальника інспекції ДАБК в Одеській області, постанови є прийнята в межах наданих повноважень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними декларації про готовність об'єкту - побутових приміщень по АДРЕСА_1 до експлуатації вбачається, що їх реконструкція проводилась з травня 2006 р. по травень 2007 р. Згідно з даними декларації про готовність об'єкта до експлуатації ОСОБА_1 мала дозвіл на виконання будівельних робіт, який виданий інспекцією ДАБК 23.05.2006 р. № 283. Оскільки вказаний дозвіл наданий на будівництво торгових павільйонів ВАТ «АТП-15106», а не позивачу, його не можна вважати документом, що надає право позивачу на проведення реконструкції нежитлових приміщень. Окрім цього, висновок щодо відсутності у ФОП ОСОБА_1 дозволу на здійснення реконструкції побутових приміщень за адресою АДРЕСА_1 наданий судами різних інстанцій у господарській справі № 34-26/17-106-211 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на реконструйований об'єкт будівництва.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що накладення відповідачем штрафу за відсутність дозволу на виконання будівельних робіт у ФОП ОСОБА_1 прийнято у відповідності до вимог, передбачених Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

При цьому прийняття в експлуатацію нежитлових будівель, побудованих позивачем без дозволу на виконання будівельних робіт, не виключає для інспекції ДАБК застосування до забудовника штрафних санкцій за порушення містобудівного законодавства, в т.ч. за будівництво без дозволу на виконання таких робіт.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Оскільки позивачем надано недостовірні дані в Декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція корпусу побутових приміщень, АДРЕСА_1» від 21 червня 2012 року № ОД 14212103772, що є порушенням п. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області правомірно накладено штраф за відсутність дозволу на виконання будівельних робіт у ФОП ОСОБА_1

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосували норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б призвели до ухвалення незаконного рішення судами першої та апеляційної інстанцій, не вбачається.

Згідно ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі № 815/4971/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді: