Рішення № 61166593, 07.09.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/4760/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 вересня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої Боднар О.В.,

суддів Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.,

за участю секретаря Волощук В.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2, що діє від імені публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Хустського районного суду від 24 лютого 2016 року справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 06 грудня 2006 року станом на 30 вересня 2014 року у розмірі 13928,62 грн., з яких:

6994,94 грн. заборгованість за кредитом,

4644,22 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом,

1150,00 заборгованість по комісії за користування кредитом,

штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. фіксована частина та 639,46 грн. процентна складова, а також 243,60 грн. судового збору.

Рішенням Хустського районного суду від 24 лютого 2016 року (а.с. 49-50) у задоволенні позову відмовлено за спливом строку позовної давності.

В апеляційній скарзі (а.с. 52-55) представник банку просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Також просить поновити строк апеляційного оскарження рішення.

Зазначає, що згідно з укладеним договором відповідач отримала платіжну картку, яка є спеціальним засобом для отримання та перерахування коштів.

Договір діє і до цього часу, оскільки жодна із сторін не заявляли про його припинення, тому його було автоматично пролонговано.

Крім того, навіть у разі застосування спливу строку позовної давності, позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за нарахуваннями, які були здійснені упродовж останніх трьох років, що передували зверненню банку до суду з цим позовом підлягали задоволенню.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня 2016 року (а.с. 62-63) позивачу поновлено строк апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 грудня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриваБанк» (змінило найменування на ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 був укладений договір про надання банківських послуг у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 2 500,00 грн. зі сплатою 36 відсотків річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Кредитний договір складають заява, підписана відповідачем, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи банку.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі.

При цьому суд першої інстанції взяв до уваги пояснення представника відповідача, який зазначив, що станом на 27 грудня 2007 року відповідачем повністю була погашена заборгованість. Однак у звязку із втратою картки ОСОБА_3 звернулася до банку із відповідною заявою та в період 27-28 грудня 2007 року з картки невідомою особою були зняті всі кошти, що і призвело до виникнення заборгованості.

Оскільки з даним позовом банк звернувся тільки у грудні 2014 року, то строк позовної давності ним пропущено.

Однак з таким висновком суду першої погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до пп.6.11-6.13 Умов клієнт зобовязаний інформувати банк, а також правоохоронні органи про факт втрати картки, ПІНа, або отримання відомостей про їх незаконне використання. У разі настання вищезазначених випадків необхідно звернутися у відділення банку, в якому обслуговується карта або зателефонувати на безкоштовні телефонні лінії банку.

Протягом трьох днів після усної заяви про втрату карти, ПІНа, подати в банк письмову заяву, яка повинна містити детальний виклад обставин втрати карти та/або ПІНа або відомі держателю відомості їх незаконного використання, дату та час повідомлення клієнтом про те, що сталося.

Письмово поручати банку постановку карти в СТОП-ЛИСТ платіжної системи.

На запит апеляційного суду Закарпатської області представник банку письмово повідомила, що заява ОСОБА_3 про втрату нею карти відсутня. Службове розслідування по факту втрати карти ОСОБА_3В банком не проводилося (а.с. 77).

Отже, відповідач у разі втрати нею карти не звернулася до правоохоронних органів та банку з письмовою заявою про втрату карти та детальним викладенням обставин цього, не доручила банку постановку карти в СТОП-ЛИСТ платіжної системи, чим порушила п.п. 6.11-6.13 Умов.

Крім того, представником банку були надані відомості щодо перевипуску карти (а.с. 85), з яких вбачається, що картка двічі перевипускалася ОСОБА_3, термін дії кредитного ліміту було встановлено до січня 2014 року. З наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 7-10) вбачається, що в січні 2008 року, жовтні 2012 року, грудні 2012 року, лютому 2013 року ОСОБА_3 збільшувався кредитний ліміт, встановлений на платіжну карту. А з часу укладення договору до вересня 2013 року частково здійснювалися платежі на погашення заборгованості, в тому числі заборгованості, яка, як зазначав представник відповідача, утворилася внаслідок зняття коштів з картки невідомою особою. За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривався.

Відповідно дост. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048 ЦК України).

Згідно зі статтями526,530,610, ч.1 ст.612 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

ОСОБА_3 належним чином умови договору не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі вказаному банком при зверненні з позовом, і яка підлягає стягненню на користь банку.

Суд першої інстанції не зясував чи були вчинені відповідачем дії, передбачені договором у випадку втрати картки, а обмежився лише поясненнями представника відповідача та наданою ним копією листа керуючого ЗРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк», датованого 05 березня 2008 року, тобто майже через три місяці після вказаної відповідачем дати втрати карти, адресованого начальнику відділення № 380 АКІБ «УкрСиббанк» з проханням надати фото звіти з банкомату відділення, що знаходиться за адресою: м.Хуст, вул.Духновича,10/1 у звязку із злочинними операціями. Причиною зазначено втрату карти клієнтом ПриватБанку ОСОБА_3 з 27 грудня 2007 року по 28 грудня 2008 року (а.с. 47).

За таких обставин, відповідно до ст.309 ЦПК України неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Крім того, за змістом частини першої статті 261ЦК Українипозовна давність застосовується лише за наявностіпорушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Проте суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову у зв'язку із спливом позовної давності, не з'ясував чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

З урахуванням ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 511,56 грн., з яких: 243, 60 грн. за подання позовної заяви та 267,96 грн. за подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 10848, 1054 ЦК України, колегія суддів,

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, що діє від імені публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», задовольнити.

Рішення Хустського районного суду від 24 лютого 2016 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1 «а»/34, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 06 грудня 2006 року станом на 30 вересня 2014 року у розмірі 13928,62 грн., з яких: 6994,94 грн. заборгованість за кредитом, 4644,22 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1150,00 заборгованість по комісії за користування кредитом, штрафи: 500,00 грн. фіксована частина та 639,46 грн. процентна складова, та 511,56 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

с у д д і :

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6