Ухвала суду № 61162956, 07.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-10270 Головуючий у 1-й інстанції - Мирошниченко О.В.

Доповідач - Пікуль А.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.

секретар Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 232 438 грн. 04 коп., витрати, пов'язані зі складенням звіту про визначення вартості матеріального збитку у розмірі 820 грн., а всього 233 258 грн. 04 коп.

Судом вирішене питання розподілу судових витрат між сторонами.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить заочне рішення суду скасувати та призначити справу до розгляду у загальному порядку (а.с.160-164).

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: ОСОБА_3 та його представника, ОСОБА_5, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, представника позивача, ОСОБА_6, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

08 червня 2015 року на регульованому перехресті просп. Повітрофлотського та вул. Сурікова у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Фольксваген Кадді», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7

Згідно даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого 5 листопада 2011 року ВРЕВ м. Макіївки при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, ОСОБА_4 є власником автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2.

12 червня 2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ІНТЕР ТЕХ СЕРВІС МОТОРС» укладено договір про надання експертного автотоварознавчого дослідження, з метою визначення вартості та розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого ушкодженням транспортного засобу № 118-06-15 від 15 червня 2015 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_2, з урахуванням коефіцієнтів фізичного зносу, становить 282 438 грн. 04 коп.

Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2015 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2015 року, ОСОБА_3 визнано винним у порушенні вимог п. 16.6 ПДР України, та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, тобто у порушенні правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортного засобу. У зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності закрите.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільна відповідальність водія ОСОБА_3 застрахована ПрАТ «Київський страховий дім», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В ході розгляду даної цивільної справи, ПрАТ «Київський страховий дім» здійснено виплату суми страхового відшкодування ОСОБА_9 у розмірі 50 000 гривень, у зв'язку із чим позивачем подано до суду заяву про залишення позовних вимог до ПрАТ «Київський страховий дім» без розгляду.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на ОСОБА_3 обов'язку відшкодувати позивачці, як власнику пошкодженого з його вини транспортного засобу, матеріальну шкоду - збитки у вигляді вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, за мінусом страхового відшкодування виплаченого ПрАТ "Київський страховий дім", що складає 232 438 грн. 04 коп. (282 438, 04 - 50 000).

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач був відсутній у судовому засіданні 31 березня 2016 року з поважних причин і при цьому він був упевнений про присутність у цьому судовому засіданні його представника, відхиляються апеляційним судом. Вони не свідчать про допущене районним судом процесуальне порушення, оскільки позивач був належним чином повідомлений про місце та час проведення цього судового засідання (а.с.53), про причини своєї неявки суду не повідомив, заяву, що він буде приймати участь у розгляді справи через свого представника, ОСОБА_10, не подавав, документів, які посвідчують повноваження останнього, у розпорядженні районного суду не було. За таких обставин у суду не було підстав для відкладення розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги про те. що районний суд не залучив до участі в справі у якості співвідповідача водія іншого транспортного засобу-учасника дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_7, також відхиляються апеляційним судом, оскільки відповідно до встановлених процесуальним законом принципів змагальності сторін та диспозитивності судового розгляду суд не може з власної ініціативи визначати склад осіб, які братимуть участь у справі, а лише вирішує це питання за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. У даному випадку сторони, зокрема відповідач, не заявляли перед районним судом клопотання про залучення ОСОБА_7 до участі у справі у якості відповідача чи третьої особи.

Ураховуючи положення ч.1 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не має процесуальних повноважень для розширення кола осіб, які беруть участь у справі, тому таке клопотання, заявлене у апеляційному суді, не може бути задоволене.

З огляду на ці обставини у світлі принципу диспозитивності, суд апеляційної інстанції також позбавлений можливості у рамках цієї справи встановлювати наявність чи відсутність вини ОСОБА_7Ю, у даній дорожньо-транспортній пригоді.

Доводи апеляційної скарги про завищення позивачем розміру заподіяних збитків із посиланням на існування звіту про визначення вартості матеріального збитку від 08 червня 2016 року (дата відповідно до тексту скарги), доданого до заяви про перегляд заочного рішення, також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.

До заяви про перегляд заочного рішення додана неякісна, неповна (без додатків) та непослідовна світлокопія звіту про визначення вартості матеріального збитку від 08.06.2015, відповідно до якого вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу унаслідок ДТП у цінах станом на 08.06.2015 складає 243 215 грн. 63 коп. (а.с.101-118). Під час апеляційного розгляду відповідач не зміг надати суду оригінал цього звіту для огляду та посвідчення справжності наявної у справі копії.

Ураховуючи дату проведення оцінки, сторона відповідача мала достатньо часу для надання цього доказу як районному так і апеляційному суду, наведені відповідачем причини його неподання не можуть бути визнані апеляційним судом поважними.

Таким чином, підстав для дослідження цього звіту в якості нового доказу в порядку, визначеному ч.2 ст. 303 ЦПК України, апеляційним судом не встановлено.

Водночас, ураховуючи, що покладений районним судом в основу рішення в частині визначення розміру збитків звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого ушкодженням транспортного засобу № 118-06-15 від 15 червня 2015 року, складений 22 грудня 2015 року, і відповідно до його ремонтної калькуляції вартість робіт та запасних частин визначена у цінах станом на 22 грудня 2015 року по курсу євро на цю дату (а.с.15-37), суд вважає його достовірним доказом на підтвердження розміру збитків на момент розгляду справи та ухвалення рішення.

Посилання апеляційної скарги на отримання ОСОБА_3 унаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень середньої тяжкості не мають правового значення для вирішення питання відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням майна.

Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга відповідача не містить, у решті за своїм змістом є переважно цитуванням положень ЦПК України без їх прив'язки до конкретних порушень, допущених районним судом.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О. Невідома