Ухвала суду № 61161678, 07.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 754/5649/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Ярошенко С.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративного суд у складі колегії:

головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 25.05.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання неправомірною відмову відповідача у виплаті компенсації втрати частини пенсії, в зв'язку з порушенням строку її виплати, що викладена в відповіді від 04.04.2016 року; зобов'язання відповідача здійснити розрахунок та виплату позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії у сумі 45 763, 92 грн.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 25.05.2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до постанови Деснянського районного суду міста Києва від 22.02.2011 року у справі № 2а-1299/11 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені: визнані дії управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва щодо призначення та виплати пенсії неправомірними; зобов'язано відповідача здійснити з 01.08.2010 року перерахунок основної та додаткової пенсії, визначених ст. 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом встановлено, що відповідач провів позивачу доплату до пенсії, яка була нарахована з 01.08.2010 року.

Однак, позивачу стало відомо, що відповідач, при виплаті пенсії за 2010-2011 роки, в порушення ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не провів виплату компенсації втрати частини доходів (пенсії).

У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив провести йому виплату компенсації.

04.04.2016 року відповідач своїм листом за № 6467/03/Р-301/1 відмовив позивачу у виплаті такої компенсації.

Вважаючи таку відмову відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі за текстом - «Закон № 1058-IV»), передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, регулюються Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (надалі за текстом - «Закон № 2050-ІІІ»), та Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України для реалізації згаданого Закону.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закон № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного убачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Отже, зазначена компенсація проводиться управлінням під час виплати відповідних страхових сум незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, оскільки вказані нормативні акти не містять таких виключень.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права та не здійснюючи виплату за несвоєчасну виплату частини пенсії, відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати», порушив указане право позивача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 25.05.2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.