Постанова № 61160527, 31.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2016 р. Справа№ 910/5587/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Яценко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 30.05.2016

у справі № 910/5587/16 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»,

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»,

про стягнення 49 000,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування» (надалі - ПрАТ «СК «Альфа Страхування», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (надалі - ПрАТ «УПСК», відповідач) про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 49 000,00 грн, виплаченого ним потерпілій особі на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 27.03.2014 №120.0758886.555.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» 49 000,00 грн відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1378,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.07.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 було продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 13.07.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 31.08.2016.

Позивач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд справи за наявними у ній матеріалами та за відсутності уповноважених представників сторін.

31.08.2016 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 27.03.2014 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» (в тексті договору - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пакмайстер ЛТД» (в тексті договору - страхувальник) був укладений договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №120.0758886.555 (надалі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «BMW», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Строк дії договору встановлено з 21.04.2014 по 21.05.2015 (пункт 10. договору).

В подальшому сторонами укладено додаткову угоду №1 від 30.10.2014 до договору, відповідно до якої ними погоджено, що вигодонабувачем за договором є Товариство з обмеженою відповідальністю «2ПАК».

Згідно статті 979 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2015 на вул. Бориспільській в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів марок «BMW», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, та «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що підтверджується довідками ВДАІ Дарницького РУ ГУ МВС у м. Києві, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.16-18).

Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 06.05.2015 провадження у справі №753/2951/15 щодо вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, було закрито на підставі статті 247 вказаного Кодексу у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас, у даній постанові суд зазначив, що громадянином ОСОБА_3, який керував автомобілем «Mitsubishi», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, не було надано переваги в русі автомобілю «BMW», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого сталося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Частиною 1 статті 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

06.02.2016 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування шляхом перерахування на розрахунковий рахунок виконавця відновлювальних ремонтних робіт.

Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування» зазначену подію визнано страховою та з метою встановлення матеріального збитку замовлено автотоварознавче дослідження у суб'єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю «Екліс».

Відповідно до звіту від 11.03.2015 №75 про оцінку автомобіля «BMW», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість збитку, завданого власнику даного автомобіля, склала 187 735,51 грн з урахуванням ПДВ.

Страховим актом від 13.08.2015 №0269.206.15.04.02 Приватним акціонерним товариством «СК «Альфа Страхування» визначено суму страхового відшкодування у розмірі 173 382,46 грн (а.с.14).

Згідно рахунку-фактури від 18.03.2015 №590150, наданого СТО ТОВ «АВТ Баварія», Приватним акціонерним товариством «СК «Альфа страхування» було перераховано суму страхового відшкодування у розмірі 173 382,46 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №15929 від 28.08.2015 на суму 9 427,86 грн та № 8982 від 15.05.2015 на суму 163 954,60 грн (а.с.70-71).

Відповідно до статті 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно пункту 36.4. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Отже, позивач, виконавши зобов'язання перед страхувальником за договором шляхом виплати страхового відшкодування, набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріали справи свідчать, що на момент настання страхової події цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mitsubishi» державний реєстраційний номер АА3306ІС - ОСОБА_3 була застрахована ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі договору (полісу) №АІ/6860031 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн та франшизою - 999,99 грн (а.с.84).

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ «Альфа Страхування» та стягнення з ПрАТ ««Українська пожежно-страхова компанія» 49 000,00 грн страхового відшкодування у порядку регресу.

Звертаючись з даною апеляційною скаргою, апелянт наголошує на неврахуванні судом при ухваленні рішення тієї обставини, що матеріали справи не містять доказів вини водія транспортного засобу «Mitsubishi» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, та відповідно, настання цивільно-правової відповідальності останнього, адже відносно даної особи справа про скоєння адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП була закрита на підставі пункту 7 статті 247 вказаного Кодексу.

Проте, дані доводи апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Так, згідно зі статтею 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Як вбачається із постанови Суворовського районного суду міста Херсона від 06.05.2015 у справі №753/2951/15, провадження за статтею 124 КУпАП відносно ОСОБА_3 було закрито на підставі пункту 7 статті 247 цього Кодексу.

Місцевий господарський суд правильно зазначив у своєму рішенні, що застосування пункту 7 статті 247 КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення, тобто дана норма не передбачає автоматичного закриття провадження у справі лише через сплив строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому, колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції стосовно того, що у разі відсутності вини ОСОБА_3 у скоєнні адміністративного правопорушення суд мав би припинити провадження з іншої підстави, передбаченої пунктом 1 статті 247 КУпАП - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Разом з тим, в силу статті 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що особою, відповідальною за завдані збитки в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», а заявлена позивачем вимога у розмірі 49 000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 30.05.2016 у справі №910/5587/16 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі №910/5587/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі №910/5587/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5587/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук