Ухвала суду № 61158925, 30.08.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1317/1882/12 Головуючий у 1 інстанції: Крет А.І.

Провадження № 22-ц/783/4050/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія: 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ТзОВ «Панорамабудінвест» -

Медика О.І.,

ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорамабудінвест» - Медика Олега Івановича на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Мієр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Панорамабудінвест» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, посилався на те, що 30 вересня 2009 року рішенням зборів засновників приватного підприємства «Мієр» (далі - ПП «Мієр») його було призначено на посаду директора підприємства. Зазначав, що він добросовісно виконував обов'язки директора. Незважаючи на це, наказом нового директора підприємства ОСОБА_5 від 18 листопада 2011 року № 48 його було відсторонено від роботи керівника ПП «Мієр», а наказом від 18 листопада 2011 року № 5/11 його було звільнено із займаної посади директора ПП «Мієр» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри.

Позивач вказував на те, що підстав, передбачених ст. 46 КЗпП України, для відсторонення його від роботи не було, а наказ від 18 листопада 2011 року № 5/11 є незаконним, оскільки звільнення його із займаної посади директора ПП «Мієр» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України нічим не обґрунтоване.

З урахуванням наведеного ОСОБА_3 просив: визнати незаконним та скасувати наказ директора ПП «Мієр» від 18 листопада 2011 року № 48 про відсторонення його від роботи директора підприємства; визнати незаконним і скасувати наказ директора ПП «Мієр» від 18 листопада 2011 року № 5/11 про звільнення його із займаної посади на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України; поновити його на посаді директора ПП «Мієр» та стягнути на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 113 335 грн 46 коп.

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано наказ директора ПП «Мієр» від 18 листопада 2011 року № 48 про відсторонення від роботи директора ПП «Мієр» ОСОБА_3 незаконним. Визнано наказ директора ПП «Мієр» від 18 листопада 2011 року № 5/11 про звільнення із займаної посади директора ПП «Мієр» ОСОБА_3 незаконним. Поновлено ОСОБА_3 на посаді директора ПП «Мієр». Стягнуто з ПП «Мієр» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 113 335 грн 46 коп. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді директора ПП «Мієр» та стягнення на його користь виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.

Додатковим рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2014 року допущено негайне виконання рішення в частині стягнення в користь ОСОБА_3 виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць - в розмірі 4205 грн. 45 коп.

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2014 року виправлено описку у рішенні Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 року та найменування третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, яка зазначена ТзОВ «Панорамбудінвест» у всіх випадках змінено на правильну назву - ТзОВ «Панорамабудінвест».

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 рокуоскаржив представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорамабудінвест» - Медик Олег Іванович.

В апеляційній скарзі покликається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції фактично не врахував жодних доводів відповідача, зокрема, щодо непідпорядкованості дій позивача, як директора ПП «Мієр» волі засновників цього підприємства. Вказує також, що суд першої інстанції не врахував норм матеріального права, що регулює відносини між засновниками підприємства недержавної форми власності та його виконавчим директором. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 березня 2015 року рішення Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 березня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2015 року рішення Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року ухвалу апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно вимог ч.4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не відповідає.

Судом установлено, що 30 вересня 2009 року рішенням зборів засновників ПП «Мієр» ОСОБА_3 було призначено на посаду директора вказаного підприємства. 16 листопада 2011 року на позачергових загальних зборах засновників ПП «Мієр» було прийнято рішення про відсторонення ОСОБА_3 від виконання обов'язків директора ПП «Мієр», а також про звільнення його із посади.

На виконання цих рішень наказом нового директора ОСОБА_5 від 18 листопада 2011 року № 48 ОСОБА_3 було відсторонено від роботи керівника ПП «Мієр», а його ж наказом від 18 листопада 2011 року № 5/11 позивача було звільнено із займаної посади директора ПП «Мієр» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

У п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Відповідно до п. 7.2 розділу 6 Статуту ПП «Мієр» засновники мають приймати рішення про притягнення до матеріальної відповідальності директора. У п. 7.9 розділу 6 Статуту підприємства директор повинен відшкодувати шкоду, що заподіяна підприємству з його вини, у тому числі у зв'язку із вчинення дій з перевищенням своєї компетенції.

Таким чином, вимогами статуту на директора покладається матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству.

Судом першої інстанції при вирішенні спору не було враховано, що Львівською об'єднаною державною фінансовою інспекцією за наслідками проведення позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «Мієр» за період з 01.01.1992р. по 01.11.2011р. було встановлено, що на підприємстві відсутні договори про матеріальну відповідальність та посадові інструкції працівників, що свідчить про те, що ОСОБА_3 не виконував свої службові обов'язки щодо розподілу трудових функцій працівників та не покладав на відповідальних працівників матеріальну відповідальність. Вказані порушення зафіксовано у Акті № 19-38/57 від 20.04.2012 року Львівської об'єднаної державної фінансової інспекції (а.с. 168-177 т.1).

Вказаним Актом також зафіксовано, що відповідно до рішення загальних зборів учасників підприємства від 12 липня 2011 року будь-які дії щодо розпорядження майном підприємства мають бути обов'язково погоджені засновниками підприємства. Проте всупереч зазначеним вимогам та пп. «б» п. 7.6 розділу 6 Статуту підприємства ОСОБА_3 продовжував розпоряджатись майном та коштами підприємства без погодження з засновниками до 13 грудня 2011 року.

Враховуючи наведене, такі дії давали позивачу можливість безперешкодно на свій розсуд розпоряджатися товарними цінностями підприємства, а тому саме ОСОБА_3 є матеріально-відповідальною особою за спричинення підприємству шкоди.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-1093цс15 положення пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України не передбачає наявність обвинувального вироку суду як обов'язкової умови для звільнення працівника за викладеною у ній підставою, тобто такі дії можуть встановлюватись також і іншими доказами.

З врахуванням вказаного, винні дії працівника ОСОБА_3, які дають підстави для втрати довір'я з боку власника, а відповідно і звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП України, встановлені належними доказами, зокрема, Актом № 19-38/57 від 20.04.2012 року Львівської об'єднаної державної фінансової інспекції.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що ОСОБА_3 було правомірно звільнено із займаної посади директора ПП «Мієр» на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри.

Оскільки наказ про звільнення ОСОБА_3 є законним, відсутні підстави для скасування наказу від 18 листопада 2011 року № 48 про відсторонення ОСОБА_3 від роботи керівника ПП «Мієр».

Відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За приписами п.7 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

За положеннями ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

В ході розгляду справи апеляційним судом встановлено, що відповідач ПП «Мієр» ліквідований, державну реєстрацію цієї юридичної особи припинено 17 грудня 2015 року, що підтверджується витягом з ЄДРЮОтаФОП від 28 грудня 2015 року. Правонаступництва судом не встановлено (а.с. 134-137 т.3).

З огляду на те, що судом ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 року про задоволення позову ОСОБА_3із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.. 310, п.3 ч.1 ст. 314, ст.ст. 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорамабудінвест» - Медика Олега Івановича задовольнити частково.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 року, в яке внесено виправлення описки ухвалою цього ж суду від 26 грудня 2014 року, та додаткове рішення Радехівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2014 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Мієр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Панорамабудінвест» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - закрити

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий М.М. Шандра

Судді: Я.А. Левик

Л.Б. Струс