Ухвала суду № 61151205, 23.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5258/15-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І.В.Провадження № 22-ц/780/2896/16 Доповідач у 2 інстанції Касьяненко Л. І.Категорія 46 23.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

23 серпня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,

Суддів: Гуля В.В., Іванової І.В.,

За участі секретаря: Тимошевської С.І.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2015 року у справі за позовом заступника Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Київській області до Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, розпорядження органу виконавчої влади, договорів купівлі-продажу, міни та дарування земельних ділянок, державних актів на право приватної власності на землю та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння на користь держави,-

в с т а н о в и л а :

20 травня 2014 року заступник Бориспільського міжрайонного прокурора звернувся до Бориспільського міськрайонного суду в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області з вищевказаним позовом, після доповнення якого просив суд: - визнати недійсними рішення Гнідинської сільської ради №7 від 13 липня 1999 року «Про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки (середньої земельної частки) із земель, що були раніше надані громадянину ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства» та рішення Гнідинської сільської ради №7 від 13 липня 1999 року «Про передачу за плату у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки, розмір якої перевищує середню земельну частку із земель що були раніше надані громадянину ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства»;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 1917 від 30.09.1999, посвідчений державним нотаріусом Бориспільської державної нотаріальної контори Сіпко Л.М.;

-визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку серії НОМЕР_1 для ведення селянського (фермерського) господарства площею 38 га на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- визнати недійсним договір міни, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 20.11.2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. за №8464;

- визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку серії НОМЕР_2 для ведення селянського (фермерського) господарства площею 38 га на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, виданий 05.12.2003 та зареєстрованого за №646;

- визнати недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації №1495 від 01.12.2006 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр.ОСОБА_4 з ведення фермерського господарства на ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області»;

- визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку серії НОМЕР_3 для ведення особистого селянського господарства площею 38 га на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, виданий 18 грудня 2006 року та зареєстрований за №030032300342;

- визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку серії НОМЕР_4 для ведення особистого селянського господарства площею 37,0194 га з кадастровим номером НОМЕР_5, виданий Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі 28.12.2011 року та зареєстрований за №322088001006225;

- визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку серії НОМЕР_6 для ведення особистого селянського господарства площею 0,3549 га з кадастровим номером НОМЕР_7, виданий Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі 28.12.2011 року та зареєстрований за №322088001006227;

- визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку серії НОМЕР_8 для ведення особистого селянського господарства площею 0,4429 га з кадастровим номером НОМЕР_9, виданий Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі 28.12.2011 року та зареєстрований за №322088001006226;

- визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку серії НОМЕР_10 для ведення особистого селянського господарства площею 0,6300 га з кадастровим номером НОМЕР_11, виданий Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі 28.12.2011 року та зареєстрований за №322088001006228;

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,06300 га з кадастровим номером НОМЕР_11 від 09.10.2003, який зареєстровано в реєстрі правочинів за №3906;

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,06300 га з кадастровим номером НОМЕР_7 від 09.10.2003, який зареєстровано в реєстрі правочинів за №3897;

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,06300 га з кадастровим номером НОМЕР_9 від 09.10.2003, який зареєстровано в реєстрі правочинів за №3894;

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,06300 га з кадастровим номером НОМЕР_5 від 09.10.2003, який зареєстровано в реєстрі правочинів за №3900;

- витребувати на користь держави в особі Головного управління Державного земельного агенства у Київській області з незаконного володіння ОСОБА_5 земельні ділянки загальною площею 38 га із кадастровими номерами НОМЕР_11, НОМЕР_7, НОМЕР_9, НОМЕР_5 з цільовим при-значенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Гнідинської сільської ради (т.1 а.с.1-10, т.2 а.с.61-63).

Вимоги прокурор обґрунтував наступним. У процесі перевірки прокуратурою виявлено факт порушення вимог закону при виділенні у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 38 га на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, а саме, що вказана земельна ділянка, яка перебувала у ОСОБА_3 у постійному користуванні відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_12, виданого на підставі рішення Бориспільської районної ради №127-08-ХХІІІ, була передана йому у власність на підставі рішень Гнідинської сільської ради №7 від 13 липня 1999 року та договору купівлі-продажу №1817 від 30.09.1999 року, посвідченого державним нотаріусом Бориспільської державної нотаріальної контори Сіпко Л.М.. В тому числі: була безоплатно передана земельна ділянка площею 8,9 га для ведення селянського (фермерського) господарства; за плату була передана земельна ділянка площею 29,1 га для ведення селянського (фермерського) господарства. На підставі цих документів 28 жовтня 1999 року голова Гнідинської сільської ради видав ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 38 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташовану на території Гнідинської сільської ради. 20 листопада 2003 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_4 договір міни, за яким відчужив у власність ОСОБА_4 зазначену земельну ділянку площею 38 га з цільовим призначенням для фермерського господарства, розташовану на території Гнідинської сільської ради. 5 грудня 2003 року Бориспільський районний відділ земельних ресурсів видав ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2. Розпорядженням Бориспільської РДА №1495 від 1 грудня 2006 року цільове призначення земельної ділянки було змінено з «для ведення фермерського господарства» на «для ведення особистого селянського господарства». На підставі цього розпорядження органу виконавчої влади 18 грудня 2006 року Бориспільський районний відділ земельних ресурсів видав ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3. В подальшому у 2011 році зазначена земельні ділянка була поділена на 4 земельні ділянки: площею 37,0194 га з кадастровим номером НОМЕР_5, площею 0,3549 га з кадастровим номером НОМЕР_7, площею 0,4429 га з кадастровим номером НОМЕР_9 та площею 0,63 га з кадастровим номером НОМЕР_11. 28 грудня 2011 року управління Держкомзему у Бориспільському районі видало ОСОБА_4 чотири державні акти на право власності на земельні ділянки: серії НОМЕР_8, серії НОМЕР_6, серії НОМЕР_10 та серії НОМЕР_4. 9 жовтня 2013 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_5 договори дарування земельних ділянок, за якими відповідач ОСОБА_5 набув право власності на чотири спірні земельні ділянки площею 37,0194 га з кадастровим номером НОМЕР_5, площею 0,3549 га з кадастровим номером НОМЕР_7, площею 0,4429 га з кадастровим номером НОМЕР_9 та площею 0,63 га з кадастровим номером НОМЕР_11.

Прокурором також зазначено, що в ході проведення перевірки було встановлено, що 13 липня 1999 року Гнідинська сільська рада не розглядала питання про передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_3, жодне рішення №7 з цього приводу не приймалось, в архіві та в самій раді таке рішення відсутнє. Наведене є грубим порушенням закону, зокрема ст.ст.17,18 Земельного кодексу України 1990 року і свідчить про відсутність у Гнідинської сільської ради волевиявлення, спрямованого на передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_3

Рішенням від 17 грудня 2015 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області у позові було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема, серед доводів апеляційної скарги заступник прокурора зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог, зокрема щодо того, що рішення №7 від 13 липня 1999 року не приймалось. Вважає помилковими висновки суду про те, що сплата ОСОБА_3 грошових коштів на користь Гнідинської сільської ради і їх зарахування до бюджету ради може свідчити про береззаперечний факт прийняття радою оскаржуваних рішень, оскільки прийнята судом копія прибуткового касового ордера не є належним і допустимим доказом оплати ОСОБА_3 вартості частини оспорюваної земельної ділянки. Крім того, судом не наведено мотивів, чому не взято до уваги письмові пояснення депутатів Гнідинської сільської ради. Також, посилається на необґрунтованість висновків місцевого суду щодо припуску строку позовної давності.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність обставин, на які посилається прокурор в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками, оскільки вони відповідають повно і об'єктивно встановленим обставинам справи, з наданням відповідної оцінки доказам сторін у їх сукупності, і ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, рішенням Гнідинської сільської ради №23/8-V-ХХІІІ від 2 березня 1999 року було надано згоду на відведення земельної ділянки розміром 40,0га для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 за рахунок земель ВАТ «Дніпровське» та направити клопотання на розгляд районної конкурсної комісії та районної ради .

Рішенням сесії Бориспільської районної ради Київської області від 25 червня 1999 року №127-08-ХХІІІ та зареєстрованого в Книзі записів акті в на право постійного користування землею за НОМЕР_13, у користуванні відповідача ОСОБА_3 перебувала земельна ділянка площею 38 га для ведення селянського (фермерського господарства), що розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області .

Рішенням Гнідинської сільської ради №7 від 13 липня 1999 року земельна ділянка площею 38 га із земель, наданих у постійне користування ОСОБА_3 була передана йому у власність для ведення селянського (фермерського) господарства безоплатно у межах середнього розміру земельної частки.

На підставі рішення Гнідинської сільської ради № 7 від 13 липня 1999 року між Гнідинською сільською радою та ОСОБА_3 30 вересня 1999 року був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким Гнідинська сільська рада відчужила у власність ОСОБА_3 частину вказаної земельної ділянки площею 29,1 га з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, розташовану на території Гнідинської сільської ради .

Ціна земельної ділянки за договором складала 74680 гривень, ОСОБА_3 кошти сплатив.

Вказані обставини підтверджуються копією прибуткового касового ордера №89 від 27.09.1999 року, виданого Гнідинською сільською радою.

Також з наданих Гнідинською сільською радою документів встановлено, що внесені ОСОБА_3 в якості оплати за земельну ділянку грошові кошти в сумі 74680 гривень були зараховані до сільського бюджету. Рішенням 10 сесії 23 скликання Гнідинської сільської ради №38-Х-ХХІІІ від 27.04.2000 року затверджено звіт про виконання сільського бюджету на 1999 рік по доходах 379312 грн., частину з яких склала плата за землю, в тому числі внесена ОСОБА_3 за придбану земельну ділянку .

На підставі рішення Гнідинської сільської ради №7 від 13 липня 1999 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 вересня 1999 року було видано державний акт серії НОМЕР_14 право приватної власності на земельну ділянку площею 38 га для ведення фермерського господарства.

В подальшому за договором міни від 20 листопада 2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В., ОСОБА_3, відчужила спірну земельну ділянку площею 38 га з цільовим призначенням для фермерського господарства, розташовану на території Гнідинської сільської ради.

На підставі вказаного договору міни 05 грудня 2003 року Бориспільським районним відділом земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_4 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 (т.2 а.с.66),відповідно до якого ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку площею 38,0га, що розташована Київська область Бориспільський район Гнідинська сільська рада, цільове призначення якої - для ведення фермерського господарства. Державний акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №646.

18.12.2006 Бориспільським районним відділом земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_4 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 на земельну ділянку площею 38,0га, що розташована Київська область Бориспільський район Гнідинська сільська рада, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, за змістом якого підставою його видачі зазначено розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 1 грудня 2006 року №1495. Державний акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №030632300342.

16.10.2008 виконавчим комітетом Гнідинської сільської ради на підставі рішення виконкому від 25.09.2008 №252 (т.1 а.с.116) було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_15, зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 20 жовтня 2008 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20634235 від 20.10.2008 (т.1 а.с.117), відповідно до якого ОСОБА_4 набула права власності на нерухоме майно - майновий комплекс, адреса об'єкта: АДРЕСА_1.

28.12.2011 Управлінням Держкомзему у Бориспільському районі Київської області на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації №1495 від 01.12.2006 та заяви власника №3983 від 26.09.2011, на ім'я ОСОБА_4 було видано чотири оспорювані Державні акти на право власності на земельну ділянку, а саме: державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку серії НОМЕР_4 для ведення особистого селянського господарства площею 37,0194 га з кадастровим номером НОМЕР_5, зареєстрований 30.12.2011 за №322088001006225 (а.ст.1 а.с.72-73); державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку серії НОМЕР_6 для ведення особистого селянського господарства площею 0,3549 га з кадастровим номером НОМЕР_7, зареєстрований 30.12.2011 за №322088001006227 (т.1 а.с.74-75); державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку серії НОМЕР_8 для ведення особистого селянського господарства площею 0,4429 га з кадастровим номером НОМЕР_9, зареєстрований 30.12.2011 за №322088001006226 (т.1 а.с.70-71); державний акт на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку серії НОМЕР_10 для ведення особистого селянського господарства площею 0,6300 га з кадастровим номером НОМЕР_11, зареєстрований 30.12.2011 за №322088001006228 .

9 жовтня 2013 року відповідач ОСОБА_4 уклала з відповідачем ОСОБА_5 договори дарування земельних ділянок, посвідчені приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Меленною Т.К., зареєстровані в реєстрі за №3897, №3900, №3906 та №3894 (т.1 а.с.103, 105, 107, 109), за якими ОСОБА_4 безоплатно передала у власність ОСОБА_5 земельні ділянки площею 0,06300 га з кадастровим номером НОМЕР_7, площею 0,06300 га з кадастровим номером НОМЕР_5, площею 0,06300 га з кадастровим номером НОМЕР_11; площею 0,06300 га з кадастровим номером НОМЕР_9 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Гнідинської сільської ради.

Постановою Заступника Бориспільської міжрайонної прокуратури у 2014 року було призначено проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням вимог Земельного кодексу України .

За результатами проведеної прокурорської перевірки в архіві Гнідинської сільської ради не було виявлено оспорюваних рішень Гнідинської сільської ради №7 від 13 липня 1999 року. У протоколі сесії Гнідинської сільської ради, яка проводилась 13 липня 1999 року, не зазначено про розгляд сесією питань про надання ОСОБА_3, земельних ділянок у власність, а також не зазначено про розгляд будь-яких питань під №7.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор, зокрема, посилається на те, що встановлена перевіркою відсутність оригіналу рішення №7 від 13 липня 1999 року свідчить про брак волі власника в особі Гнідинської сільської ради щодо відчуження спірної ділянки на користь ОСОБА_3., оскільки дозволу на укладення такого правочину сесія не давала.

Суд першої інстанції, перевіряючи доводи позивача, дійшов висновку про їх необґрунтованість, надавши оцінку доказам, поданим сторонами, у їх сукупності.

Колегія суддів апеляційного суду не приймає доводи апеляційної скарги щодо неналежності доказу - прибуткового касового ордеру № від 27.09.1999 року, оскільки сума коштів, зазначена в ордері 74680 грн. точно відповідає сумі коштів за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 30.09.1999 року. Доказів, щодо існування інших підстав для сплати ОСОБА_3 зазначеної грошової суми на рахунок Гнідинської сільської ради прокурором не надано.

Необґрунтованими є також доводи прокурора щодо ненадання судом першої інстанції належної оцінки письмовим поясненням колишніх депутатів Гнідинської сільської ради, оскільки вони спростовуються мотивувальною частиною рішення, відповідно до тексту якої, суд критично оцінив письмові пояснення зазначених осіб, так як клопотання про допит їх як свідків в судовому засіданні прокурором не заявлялось, вони не були приведені до присяги свідка з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і за відмову від давання показань.

Оцінивши в сукупності зазначені вище докази, суд першої інстанції правильно встановив, що відсутність у протоколі Гнідинської сільської ради від 13 липня 1999 року вказівки про розгляд питання щодо передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_3, а також відсутність оригіналу рішення № 7 від 13.07.1999 року в архіві сільської ради, не є достатніми доказами, щоб вважати доведеним факт неприйняття Гнідинською сільською радою оскаржуваних рішень.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі ОСОБА_5, так само як і ОСОБА_3, ОСОБА_4, не можуть нести відповідальності за дії Гнідинської сільської ради, не мали можливості та не були зобов'язані контролювати ці дії. Видача Гнідинським сільським головою, рішень сільської ради №7 від 13 липня 1999 року, підписаних сільським головою та скріплених печаткою сільської ради, прийняття сільською радою від ОСОБА_3, грошових коштів в оплату за земельну ділянку та включення цих коштів до сільського бюджету за 1999 рік, підписання Гнідинським сільським головою договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 вересня 1999 року, видача сільською радою ОСОБА_3, державного акту на право власності на земельну ділянку, було підтвердженням для ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 законності передачі у власність ОСОБА_3, у 1999 році спірної земельної ділянки площею 38,0 га.

На спірній земельній ділянці власники ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які не знали і не могли знати про відсутність в архіві Гнідинської сільської ради рішень №7 від 13 липня 1999 року або про помилки при оформленні протоколу сесії від 13 липня 1999 року, виконували будівельні та інші роботи з впорядкування території, здійснювали поліпшення земельної ділянки, що підтверджується доказами у справі.

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (рішення від 24 червня 2003 року, заява №44277/98, п.37) зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду при здійсненні будь-якого втручання у право власності особи має забезпечуватися «справедливий баланс» між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи, вимога забезпечення такого балансу знаходить своє відображення у всій структурі статті 1 Першого протоколу, отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» (рішення від 01 червня 2006 року, заява №25921/02, пункти 28, 29).

У спірних правовідносинах ніщо не вказує на те, що Гнідинська сільська рада діяла всупереч суспільним інтересам, коли рішенням п'ятої сесії від 02 березня 1999 року №23/8-V-ХХІІІ надала згоду на відведення для передачі у постійне користування ОСОБА_3, земельної ділянки площею 40,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 року №2009-XII в редакції, чинній на 1999 рік, громадяни, які вели селянське (фермерське) господарство, мали право за погодженням з сільською, селищною, міською радою зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди на відведеній їм у власність чи користування земельній ділянці.

Таким чином, надаючи згоду на відведення спірної земельної ділянки у постійне користування ОСОБА_3, сесія Гнідинської сільської ради своїм рішенням ствердила, що таке відведення не суперечить інтересам сільської громади, що інші члени громади не претендують на володіння чи користування цією земельною ділянкою, що сільська рада погоджується на безстрокове вилучення земельної ділянки з користування сільської громади, крім випадків відмови ОСОБА_3, від земельної ділянки чи примусового вилучення земельної ділянки за порушення ОСОБА_3 вимог земельного законодавства.

Позивачем не надано доказів, що прийняття Гнідинською сільською радою рішень №7 від 13 липня 1999 року про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3, могло б завдати чи завдало шкоди інтересам третіх осіб або інтересам виконання Гнідинською сільською радою передбачених законом функцій.

В даній цивільній справі події та документи, на які посилається як прокурор, так і відповідачі для захисту своїх прав на володіння майном, мали місце близько 15 років тому. Гнідинський сільський голова ОСОБА_8. помер, тому неможливо отримати його пояснення щодо подій 1999 року, за 15 років документи Гнідинської сільської ради могли бути втрачені.

Суд першої інстанції вірно зазначив що вимоги прокурора щодо витребування з володіння відповідача ОСОБА_5 належних йому на праві власності земельних ділянок на користь держави, суперечать вимогам чинного законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, враховуючи, що до передачі їх у власність ОСОБА_3, земельні ділянки перебували у постійному користуванні ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право постійного користування від 23 липня 1999 року, виданого на підставі рішення Бориспільської районної ради від 25 червня 1999 року.

Колегія суддів апеляційного суду не приймає також доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо пропуску позивачем позовної давності.

Так, у своєму рішенні суд, з посиланням на відповідні норми законів зазначив, що державі в особі її уповноважених органів стало відомо про підстави набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності на спірні ділянки ще у 1999 році при здійснені реєстрації права власності, виготовленні та видачі державного акту, що здійснювались відповідним територіальним підрозділом позивача, отже з цього час слід рахувати строк позовної давності. При цьому клопотання про поновлення строку позовної давності позивачем заявлено не було.

Апелянт безпідставно посилається на те, що перебіг позовної давності починається від дня, коли прокурор як самостійний учасник цивільного процесу довідався або міг довідатись про порушення інтересів держави. Судом вірно зазначено, з посиланням на постанову Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі № 6-178цс15, що пропуск позовної давності та поважність причин пропуску позовної давності мають розглядатись щодо відповідних органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які і є позивачами, а не щодо прокурора. Втім, суд першої інстанції зазначив у мотивувальній частині рішення обґрунтування щодо пропуску позовної давності з огляду на наявність у матеріалах справи відповідної заяви представника відповідача про застосування позовної давності.

В той же час, судом відмовлено у задоволенні позову прокурора саме з підстав недоведеності позовних вимог, а не у зв'язку із пропуском такого строку позивачем.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308,315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області відхилити. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: