Ухвала суду № 61149477, 07.09.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/3812/15-ц Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 59 Доповідач Трояновська Г. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Талько О.Б.

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення понесених судових витрат

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 18 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідно до положень ст.ст. 79, 85, 88 ЦПК України з відповідача на його користь підлягають стягненню понесені судові витрати в розмірі 3068,66грн. під час розгляду Житомирським районним судом Житомирської області та апеляційним судом Житомирської області цивільної справи № 278/296/15-ц за його позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі у вихованні дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 18 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність судового рішення, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішенням апеляційного суду Житомирської області від 27.07.2015 року задоволено його апеляційну скаргу та скасовано рішення Житомирського районного суду, ухвалено нове рішення про часткове задоволення його позовних вимог. Вказує, що оскільки рішення у справі прийнято на його користь, тому судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що питання про стягнення понесених судових витрат у справі повинно вирішуватись у межах судової справи, у якій вони були понесені і не підлягає розгляду в окремій справі, а тому в позові необхідно відмовити.

Проте повністю погодитись з таким висновком не можна з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи рішенням апеляційного суду Житомирської області від 27 липня 2015 року рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 7 травня 2015 року скасовано, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб- Станишівської сільської ради, Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області, служби у справах дітей Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні дитини та визначення способу участі батька у вихованні дитини задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 2098грн.43коп. /а.с.32-34/.

Із змісту рішення вбачається, що судом стягнуті витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту позивача, його представника, залученням свідків у розмірі 1854,83грн. (вартість залізничних квитків) та судового збору, що був сплачений позивачем при подачі позову в розмірі 487,20грн. Судове рішення є чинним.

У вказаній справі позивач додає документи на проїзд автомобільним та залізничним транспортом його та його представника з іншого населеного пункту у судові засідання Житомирського районного суду Житомирської області та апеляційного суду Житомирської області та, вважаючи, що він поніс судові витрати, просить стягнути їх з ОСОБА_2 Також позивач просить стягнути сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно із ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом п. 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК України. Зазначені витрати не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки. Якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі ст. 220 ЦПК України має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання (п. 41 зазначеної постанови).

Відповідно до п. 12 постанови пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у тому разі, коли питання про судові витрати не було вирішено при ухваленні рішення, суд, що його ухвалив, вирішує це питання відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухваленням додаткового рішення. У зв'язку з цим питання про судові витрати не можуть вирішуватись іншим судом або шляхом пред'явлення позову в іншій справі.

Відтак, зазначений позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що не було враховано судом першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суд апеляційної інстанції має право постановити ухвалу про скасування судового рішення і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду.

Таким чином, враховуючи те, що позов ОСОБА_1 про стягнення судових витрат не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 205, 209, 303, 307, 310, 313, 314, 315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 18 липня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення понесених судових витрат закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді