Ухвала суду № 61139380, 02.09.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9444/16-к

1кс/755/3769/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2016 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Старовойтова С.М., з участю секретаря Бурячека О.В., прокурорів Київської місцевої прокуратури № 4 - Лубіна О.О., Савельєвої О.В., захисника ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_1, розглянувши клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Мєшкового К.О., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100040000103 від 06.07.2016 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Житомира, українцю, громадянину України, з повною вищою освітою, неодруженому, працюючому начальником відділу розвитку онлайн-сервісів ПрАТ «Європейський страховий альянс», зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимому,

підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

в с т а н о в и в:

31 серпня 2016 року слідчий Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_1, враховуючи наявність обставин, передбачених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Клопотання погоджено з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 - Савельєвою О.В.

1 вересня 2016 року до початку розгляду клопотання прокурор Лубін О.О. заявив клопотання про доповнення клопотання про застосування запобіжного заходу та просив застосувати до підозрюваного електронний засіб контролю, у зв'язку з чим в судовому засіданні оголошено перерву до 2 вересня 2016 року у зв'язку з необхідністю ознайомитись підозрюваному та захиснику із доповненням до клопотання та підготуватись до захисту.

У судовому засіданні прокурор Лубін О.О. заявлене клопотання про застування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, вказаних у мотивувальній частині клопотання, зокрема враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме те, що будучи обізнаним з покаранням за вчинений ним злочин середньої тяжкості може чинити перешкоди досудовому розслідуванню, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджати проведенню процесуальних дій та встановленню істини по праві, з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків, експерта у цьому кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти обрання будь-якого запобіжного заходу, посилаючись на невідповідність поданого клопотання вимогам КПК України, відсутність обґрунтованої підозри, зважаючи на те, що докази, якими прокурор в судовому засіданні обґрунтовує підозру є недопустимими, так як отримані з порушенням норм законодавства, або ж їх дані суперечать даним, викладеним у тексті повідомлення про підозру, або ж не можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, як то протокол допиту ОСОБА_1 в якості свідка, а також вказали на відсутність наявності доказів ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор та зазначено у клопотанні слідчого. Крім того, наголосили, що ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру від 30.07.2016 року, в той час як прокурором в судовому засіданні було подано повідомлення про підозру від 29.07.2016 року.

Вислухавши думку учасників розгляду клопотання, вивчивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів на підставі ст. 107 ч. 1 КПК України не здійснювалась, оскільки таке клопотання не заявлялось.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, за наступних обставин:

15 квітня 2015 року проведено державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, про що внесено відповідний запис до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

05 жовтня 2015 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та Комунальним підприємством по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» укладено договір за № 2035 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, а саме нерухомого майна (споруди - бетонне покриття) загальною площею 180,0 кв. м розташованого за адресою: АДРЕСА_3 - майдан, пляж «Цетральний» для розміщення ресторанів, кафе, барів, закусочних, буфетів, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи, зі строком дії з 05 жовтня 2015 року по 03 жовтня 2018 року.

Так, на початку травня 2016 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, маючи прямий умисел, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи всупереч вимогам ст. ст. 116, 123-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію права на землю, усвідомлюючи, що він не має жодних рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 - майдан, пляж «Центральний», обліковий код НОМЕР_1, шляхом встановлення паркану та тимчасових споруд, самовільно заволодів земельною ділянкою комунальної власності водного фонду, в межах стометрової прибережної смуги р. Дніпро, площею 0,3174 га, яка розташована за вказаною адресою.

Факт самовільного зайняття земельної ділянки виявлено 13 травня 2016 року під час обстеження земельної ділянки за адресою: м. Київ, о. Труханів, обліковий код НОМЕР_1 головним спеціалістом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що складено Акт обстеження земельної ділянки за № 16-0873-04, відповідно до якого ОСОБА_1 самовільно займає земельну ділянку площею приблизно 1620 м.кв.

У подальшому, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, у період з 13.05.2016 року по 25.07.2016 року збільшив площу самовільно зайнятої земельної ділянки.

Так, відповідно до акту перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства Державної інспекції сільського господарства України за № А002/6-1/2-16 від 25.07.2016 установлено, що в межах земельної ділянки, що обліковується кодом НОМЕР_1 за КП «Плесо», фізична особа-підприємець ОСОБА_1, фактично використовує земельну ділянку площею 0,3750 га, наякій розміщено тимчасові споруди, альтанка, навіси, критий бар, встановлено огорожу. Крім того, існуючий тіньовий навіс облаштовано в якості зони відпочинку з розміщенням бару.

Існуючі об'єкти, а саме громадська вбиральня, площею 16 м.кв., навіс площею 380 м.кв. та фундамент площею 180 м.кв. перебувають на балансі КП «Плесо».

Таким чином, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, маючи прямий умисел, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом встановлення огорожі та тимчасових споруд, самовільно заволодів земельною ділянкою комунальної власності водного фонду, в межах стометрової прибережної смуги р. Дніпро, площею 0,3174 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 - майдан, пляж «Центральний», обліковий код НОМЕР_1.

Крім того, земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 - майдан, пляж «Центральний», обліковий код НОМЕР_1 розташовано на території пам'ятки ландшафту місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» (наказ Міністерства культури і туризму України від 3 лютого 2010 року за № 58/0/16-10 у редакції наказу Міністерства культури і туризму України від 16 червня 2010 року за № 453/0/16-10), охоронний № 560-Кв.

Таким чином, вказана земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення місцевого значення на підставі положень ст. 53 Земельного України та ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», які визначають поняття та склад земель історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля являється об'єктом права власності Українського народу.

Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частинами 1,2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичним особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки вникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельними ділянками посвідчується державними актами. Пунктом «б» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

За вказаним фактом, 06.07.2016 року відомості по матеріалах було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно реєстраційний № 42015100040000103.

29 липня 2016 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, зокрема, має містити виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.

Між тим, клопотання слідчого, не містить викладу таких обставин, а також посилання на матеріали, що б підтверджувало обґрунтованість підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення прокурор в судовому засіданні обґрунтовує зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: актом обстеження земельної ділянки, листом, протоколом допиту свідка, протоколом огляду місця події, актом перевірки, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, іншими матеріалами.

Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при визначенні запобіжного заходу (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Тож, слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», N 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)» та те, що ч. 3 ст. 17 КПК України імперативно визначено, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

За таких умов, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, та безпосередньо саме кримінальне провадження в оригіналі, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що підозра є обґрунтованою, а доводи захисту в цій частині вважає переконливими.

Крім того, у своєму клопотанні прокурор вказує про те, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 є злочином середньої тяжкості, між тим, згідно норм кримінального закону ( ст. 12 КК України ), злочин, передбачений ст. 197-1 ч. 2 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

Також, як у клопотанні слідчого, так і в судовому засіданні прокурорами Лубіним О.О. та Савельєвою О.В. не було надано жодних доказів про те, що ОСОБА_1 може чинити перешкоди досудовому розслідуванню, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджати проведенню процесуальних дій та встановленню істини по праві, з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків, експерта у цьому кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

До того ж, в судовому засіданні на запитання слідчого судді, ОСОБА_1 повідомив, що з'являвся на кожний виклик слідчого, жодного разу не ухилявся від явки до слідчого, та не має наміру ухилятись. Прокурори в судовому засіданні також повідомили, що не мають інформації про те, що ОСОБА_1 не з'являвся до слідчого на виклики.

Наявність у особи закордонного паспорту, про що у своєму клопотанні зазначив слідчий, на думку слідчого судді не може свідчити про намір ухилитись від слідства або суду.

Отже, слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність доказів, які вказують на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у зв'язку з відсутністю доказів їх існування.

Таким чином, враховуючи відсутність обґрунтованої підозри та ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а також з урахуванням даних, що характеризують особу підозрюваного, який працює, неодружений, раніше не судимий, слідчий суддя вважає клопотання органу досудового розслідування таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-179, 181, 193-196 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

В задоволенні клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Мєшкового К.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 42015100040000103 від 06.07.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, відносно підозрюваного ОСОБА_1 - відмовити.

Копію ухвали негайно вручити присутнім учасникам судового провадження.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: