Рішення № 61137350, 29.08.2016, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.08.2016 Справа № 907/392/16

за позовом Заступника керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача Державного підприємства «Перечинське лісове господарство», с.Сімер, Перечинський район

про стягнення суми 80883,92 грн.

Суддя Васьковський О.В.

Представники:

прокурор ОСОБА_1 - прокурор відділу прокуратури Закарпатської області (у судовому засіданні 04.08.16 - ОСОБА_2 - прокурор відділу прокуратури Закарпатської області)

від позивача ОСОБА_3 - завідувач юридичного сектору (дов.№68/11 від 12.01.16)

від відповідача - ОСОБА_4 (дов.№164 від 12.04.16)

СУТЬ СПОРУ: про стягнення суми 80883,92 грн. за порушення лісового законодавства.

Підставою для звернення прокурора з позовом стало те, що здійснення діяльності господарюючих суб'єктів, спрямованої на несвоєчасне повернення грошових коштів та призводить до неможливості державою достатнього фінансування пріоритетних напрямків економічного, соціального і культурного життя суспільства чим завдає шкоди інтересам держави, який полягає у поповненні місцевих бюджетів, раціонального та законного його використання.

Прокурор просить позов задоволити та стягнути з відповідача кошти за порушення лісового законодавства, мотивуючи тим, що в ході вивчення матеріалів перевірок додержання вимог природоохоронного законодавства державної екологічної інспекції в Закарпатській області щодо повноти та своєчасності відшкодування збитків, заподіяних державі порушенням лісового законодавства виявлено незадовільне очищення місць рубок від порубкового залишку, незаконне вирубування межових дерев, знищення підросту, порушення термінів проведення санітарних рубок, не вивезення в установлений термін деревини, що стало порушенням вимог Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища, Лісового кодексу України та Санітарних правил в лісах України в лісовому фонді та призвело до спричинення шкоди у розмірі 80883,92 грн. Вказані збитки станом на 15.06.16 не відшкодовані.

Позивач позов прокурора підтримав та просить його задоволити з підстав, наведених прокурором у позовній заяві. У поданих 26.08.16 до господарського суду поясненнях заперечує доводи відповідача та вказує, що нанесена шкода встановлена згідно з актом перевірки від 11.04.14 лісовим культурам повинна відшкодовуватись повністю, у порядку ст.ст.19,86 та 90 Лісового кодексу України, відтак просить суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі. Стверджує, що доводи відповідача щодо окомірного визначення площі очищення місць рубок не є об'єктивним, так як контрольний облік проведено шляхом закладення 8-ми пробних площ по найдовшій діагоналі лісосіки і в т.ч. двох по коротшій діагоналі, загальна площа за результатом якого склала 0,19 га, що не суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року №555 Про затвердження санітарних правил в лісах України. Крім того, вказує, що при розробці лісосіки трелювання деревини повинно відповідати вимогам постанови Кабінету Міністрів України №665, або підприємство повинно обрати інший метод трелювання, тому вважає заперечення відповідача щодо вказаного безпідставними.

Відповідач у поданому 21.07.16 відзиві проти позову заперечує, зокрема вказує на наступне: контролюючим органом не вірно визначено площу у 3,0 га, на якій лісгоспом допущено незадовільне та несвоєчасне очищення місць рубок від порубкових решток та у зв'язку з цим, виведено суму шкоди у розмірі 18200,52 грн., оскільки перевіряючими окомірно, в порушення п.4.5, п.4.15 глави 4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року №464. Тобто, площу очищення місць рубок від порубкового залишку у розмірі 3.0 га встановлено суб'єктивно, завищивши її за рахунок площі сусідньої лісосіки, на якій лісгоспом були здійснені рубки у попередніх роках, а оскільки межі лісосіки візуально не проглядаються, заміри площі лісосіки на якій у 2015 році лісгоспом допущено незадовільне очищення від порубкового залишку мали проводитись перевіряючими методом бусольної зйомки, результати якої повинні бути зафіксовані у відповідному протоколі вимірювання.

Також, відповідач заперечує проти визначеного розміру шкоди у сумі 16637,98 грн. за порушення щодо незаконного знищення межових лісових культур, яке зафіксовано у п.8 акту перевірки від 11.04.16, оскільки згідно технологічної схеми розробки лісосіки затвердженої технологічної карти технологічного процесу розробки лісосіки в кварталі 22 виділ 2 Турицького лісництва ДП Перечинське ЛГ трелювання деревини з лісосіки до магістрального волока відбувалося по двох трелювальних тракторних волоках, один з яких, враховуючи напрям схилу, частково пролягав через квартал 22 виділ 1.

Відповідач у поданому відзиві не погоджується із правопорушенням зафіксованому в п.1 акту перевірки від 11.04.16 щодо невивезення лісгоспом в установлений термін деревини об'ємом 50 м.куб, що спричинило шкоду у розмірі 423,00 грн., оскільки вказує, що перевіряючими помилково віднесено неліквідну деревину, яку подрібнено та залишено на лісосіці для перегнивання, до ліквідної, згідно з визначеним лісорубним квитком серії 02ЛКБ №452542 від 21.05.15 способом очищення лісосіки від порубкових решток.

Крім того, відповідачем подано до суду платіжне доручення №637 від 29.06.16, згідно якого сплачено суму 42716,04 грн. у відшкодування збитків згідно претензії №29/04/16 від 26.04.16 за шкоду лісу у лісовому фонді.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Ужгородською місцевою прокуратурою вивчено матеріали перевірок додержання вимог природоохоронного законодавства державної екологічної інспекції в Закарпатській області щодо повноти та своєчасності відшкодування ДП Перчинське ЛГ збитків, заподіяних державі порушенням лісового законодавства.

Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів від 11.04.16, зафіксовано наступні правопорушення: незадовільне та несвоєчасне очищення місць рубок від порубкових решток, невивезена в установлений термін деревина, незаконне вирубування межових дерев , знищення підросту, порушення термінів проведення санітарних рубок.

Відповідачем вказаний акт перевірки підписаний із запереченнями щодо до п.п.1,3-8 та 13 щодо необ'єктивного окомірного визначення площ лісосіки без використання спеціальних приладів вимірювання.

Вказаними в акті перевірки порушеннями нанесено шкоду у сумі 80883,92 грн. Вказана сума обрахована на основі акту перевірки від 15.04.16, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року №555 Про затвердження санітарних правил в лісах України та ст. 20-2 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища.

Позивач звертався до відповідача з претензією №29/04/16 від 26.04.16 (№1167/09 від 27.04.16) з вимогою відшкодувати збитки, заподіяні ДП Перчинське ЛГ внаслідок порушення природоохоронного законодавства у сумі 80883,92 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок Туричківської сільської ради.

В матеріалах справи наявне заперечення відповідача №213 від 20.05.16 на претензію державної екологічної інспекції в Закарпатській області від 26.04.16 №29/04/16, у якому з підстав, наведених у відзиві відхиляє претензію в частині відшкодування шкоди у розмірі 38216,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були частково погашено суму позовних вимог, зокрема сплачено суму 42716,04 грн. у відшкодування збитків згідно претензії №29/04/16 від 26.04.16 за шкоду лісу у лісовому фонді, що підтверджується платіжним дорученням №637 від 29.06.16.

Таким чином, невідшкодованою є заборгованість у сумі 38167,88 грн. збитків за порушення лісового законодавства.

До основних принципів охорони навколишнього природного середовища відповідно до ст. 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" віднесено зокрема: пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів; компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст.19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, тощо.

Приписами статті 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно приписів ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані: забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров'я людей; забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; здійснювати відтворення лісів; забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; раціонально використовувати лісові ділянки.

В силу ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Відповідно до ст. ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Підприємства, установи, організації і громадяни зобовязані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку визначених законодавством України.

Вказане презумується і положеннями ст. 68-69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» згідно якого, відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні зокрема, у невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, повязаних із відшкодуванням шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, які регулюють питання охорони певного виду такого середовища.

Відповідно до вимог ст. 66 Конституції України, ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, де встановлено, що обовязок відшкодування збитків покладається на учасника, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності.

Згідно Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 № 02-5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди (п.1.6.).

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 464 від 10.09.2008 (далі - Порядок), вказаний нормативно-правовий акт визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів та поширюється, зокрема, на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб). Акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Згідно п.4.5 глави 4 Порядку перевірка здійснюється на території суб'єкта господарювання - на виробничих майданчиках, у цехах, у місцях розташування обладнання, земельних ділянках, у тому числі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, шляхом візуального огляду із застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.

Пунктом 4.15 глави 4 Порядку в акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Так, в п.1 акту перевірки від 11.04.16 зазначено 3,0 га площа незадовільного очищення місць рубок від порубкового залишку. Позивач стверджує, що контрольний облік та визначення вказаної площі проведено шляхом закладення 8-ми пробних площ по найдовшій діагоналі лісосіки і в т.ч. двох по коротшій діагоналі, загальна площа за результатом якого склала 0,19 га. Інформація про застосування інших методів контролю (інструментально-лабораторного, радіаційного та інші) відсутня.

Доводи позивача, про те, що визначення території (площі) охопленої контрольним обліком, не суперечить методу визначення площі передбаченому в Постанові Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 Про затвердження Санітарних правил в лісах України (далі Санітарні правила) судом відхиляються. Наведений нормативний акт не передбачає альтернативний спосіб визначення площі лісу, а передбачає (абз 8 п.27) визначення характеристики насаджень, для чого рівномірно закладаються пробні площі прямокутної форми, на яких провадиться облік дерев за категоріями стану з кількістю не менш як 100 дерев основної породи».

З цього слід дійти висновку, що вищезазначена позивачем сума збитків завданих відповідачем не є доведеною, оскільки належні докази визначення площі 3,0 га незадовільного очищення місць рубок від порубковго залишку, стороною не надані.

Враховуючи подані докази та наведені доводи відповідача, якими спростовується факт правопорушення щодо незаконного знищення межових лісових культур, яке зафіксовано зазначене у п.8 акту перевірки від 11.04.16 слід констатувати, що позивачем не подано належних доказів визначення площі, на якій здійснене зафіксоване правопорушення, а також не спростовано доводи наведені відповідачем щодо здійснення трелювання деревини з лісосіки до магістрального волока, згідно технологічної схеми розробки лісосіки затвердженої технологічної карти технологічного процесу розробки лісосіки в кварталі 22 виділ 2 Турицького лісництва ДП Перчинське ЛГ, а відтак не є доведеною нарахована сума збитків за вказане правопорушення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, не є доведеним правопорушенням, зафіксоване в п.1 акту перевірки від 11.04.16 щодо невивезення лісгоспом в установлений термін деревини об'ємом 50 м.куб, що спричинило шкоду у розмірі 423,00 грн., оскільки відповідачем здійснено заходи щодо суцільної, санітарної рубки, згідно з визначеним лісорубним квитком серії 02ЛКБ №452542 від 21.05.15 та серії 02ЛКБ №431751 від 09.07.13 способом очищення лісосіки від порубкових решток, а саме: порубочні рештки подрібнити і рівномірно розкидати по площі лісосіки, тобто неліквідна деревина. Позивачем не подано належних доказів та доводів щодо застосування контрольно-вимірювальних методів для визначення характеристики та кількості деревини, яка не вивезена в установлений термін.

Слід зазначити, що відповідно до п. 4.15 Порядку, до акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється. Проте до матеріалів справи, жодних документів, які б відображали обставини викладені в акті перевірки не надано.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, відповідачем належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, спростовано наявність вини, у правопорушеннях, встановленими актом перевірки від 11.04.16 щодо незаконного знищення межових лісових культур, невивезення лісгоспом в установлений термін деревини об'ємом 50 м.куб та незадовільного очищення місць рубок від порубкового залишку.

Оскільки, відповідачем подано до суду платіжне доручення №637 від 29.06.16, згідно якого сплачено суму 42716,04 грн. у відшкодування збитків згідно претензії №29/04/16 від 26.04.16 за шкоду лісу у лісовому фонді, провадження у у частині стягнення з відповідача суми 42716,04 грн. підлягає припиненню у відповідності до ч.1-1 ст.80 ГПК України.

Позовні вимоги прокурором та позивачем у частині, в якій провадження не припинено судом, належним чином не обґрунтовані та не доведені, відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

З врахуванням вищенаведеного, зокрема спростування відповідачем доводів прокурора та позивача, які покладені в основу своїх заперечень проти позову, не доведення прокурором в інтересах держави в особі позивача факту заподіяння шкоди державі, її розміру, причинно-наслідкового зв'язку із заподіяною шкодою та діями відповідача та враховуючи те, що відповідачем доведено відсутність вини у заподіянні шкоди, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні 04.08.16 судом розглянуто клопотання позивача поданого до господарського суду 04.08.16 про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів та враховуючи особливості розгляду даної справи, що полягають у характері спору, вказане клопотання позивача судом задоволено та відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Враховуючи встановлені обставини справи та сплату частини суми позовних вимог відповідачем в ході розгляду справи, у відповідності до ч.2 ст.49 ГПК України, судовий збір у сумі 727,74 грн. пропорційно сумі позовних вимог, провадження щодо яких припинено, підлягає стягненню з відповідача на користь прокурора, у звязку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Згідно ч.2 ст. 49 ГПК України судові витрати у сумі 650,26 грн. пропорційно сумі позовних вимог, в частині задоволення яких відмовлено судом, покладаються на прокурора.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 24, 29, 32, 33, 34, 35, 43, 49, 69, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

припинити провадження в частині стягнення з відповідача суми 42716,04 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Перечинське лісове господарство», (89203, Закарпатська область, Перечинський район, с.Сімер, вул.Будівельників,7,.код 22114603) на користь прокуратури Закарпатської області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2а, код 02909967; отримувач - прокуратура Закарпатської області; банк отримувача - Державна казначейська служба; код банку 820172, рахунок №35216066018475, код класифікації видатків бюджету - 2800) суму 727,74 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Судові витрати у сумі 650,26 грн. покласти на прокурора.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обовязковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 07.09.16.

СуддяО.В. Васьковський