Постанова № 61137091, 02.09.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

02 вересня 2016 року Справа № 814/1520/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В. за участю секретаря судового засідання Мирко О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю

"Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс",

вул. Космонавтів, 1-Н, м. Миколаїв, 54018

до

Головного управління Державної фіскальної служби

у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

третя особа

державне підприємство "Адміністрація морських портів України", пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135

про

визнання протиправною та скасування індивідуальної консультації, оформленої листом від 23.06.2016 р. № 1969/10/14-29-12-01-10,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс", звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 23.06.2016 р. № 1969/10/14-29-12-01-10.

За клопотанням позивача суд залучив в якості третьої особи державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі – АМПУ).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкова консультація суперечить нормам чинного законодавства України. Вважає, що послуги, пов’язані з перевезенням вантажів транзитом через територію і порти України (навантаження, розвантаження, перевантаження, зберігання транзитних вантажів тощо), є складовою транзиту, а тому такі операції звільняються від оподаткування на підставі п. 197.8 ст. 197 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що податкова консультація надана з приводу послуг із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що не є складовою транзиту і не пов’язані з перевезенням вантажів транзитом. АМПУ не є учасником транзиту, а для застосування норм п. 197.8 ст. 197 ПК України однією зі сторін договору повинен бути вантажовласник (отримувач транзитних послуг). Крім того, відповідач наголошує на тому, що позивач не був позбавлений права укласти договори оренди, концесії, спільної діяльності.

АМПУ надала письмові пояснення, в яких вказано, що стороною договору про надання транзитних послуг обов’язково має бути вантажовласник. Позивач лише здійснює діяльність з навантаження-розвантаження вантажів з одного виду транспорту на інший. Таким чином, операції позивача з вантажовласником є послугами, пов’язаними з транзитним перевезенням, і звільнені від оподаткування. Укладений між позивачем та АМПУ договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу регулює інші правовідносини.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволені позову.

Представник третьої особи підтримав позицію відповідача.

У судовому засіданні 02.09.2016 р. в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення представників сторін і третьої особи, з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

Позивач здійснює діяльність з навантаження та розвантаження вантажів, у тому числі закріплення вантажу та розвантаження суден (стивідорські роботи), навантаження та розвантаження залізничних вагонів. У січні-березні 2016 р. позивачем проводились роботи з навантаження танкерів мазутом, який знаходився під митним контролем у режимі транзиту.

Для виконання вказаних робіт позивач 02.02.2016 р. уклав з АМПУ в особі Миколаївської філії договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 15 (інв. № 1031044), що перебуває у господарському віданні АМПУ (а. с. 11-19).

Вважаючи, що операції з АМПУ щодо забезпечення доступу до причалу для здійснення навантаження/розвантаження транзитних вантажів є пов’язаними з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України, позивач здійснював розрахунки з АМПУ без урахування ПДВ на підставі п. 197.8 ст. 197 ПК України.

20.04.2016 р. АМПУ надіслала позивачу лист з вимогою погасити дебіторську заборгованість у сумі 928594,97 грн. за послуги із забезпечення доступу до причалу (а. с. 28). АМПУ посилалася на лист Державної фіскальної служби України від 06.04.2016 р., в якому зроблено висновок, що послуги із забезпечення портовому оператору доступу до причалу для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з транзитними вантажами не є такими, що безпосередньо пов’язані з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України, а тому операції платників податку з їх постачання звільненню від оподаткування не підлягають (а. с. 29).

Користуючись своїм правом, передбаченим ст. 52 ПК України, 17.05.2016 р. позивач звернувся до відповідача з проханням надати податкову консультацію з питань практичного застосування п. 197.8 ст. 197 ПК України до правовідносин позивача з АМПУ (а. с. 31-32).

25.06.2016 р. позивач отримав податкову консультацію від 23.06.2016 р. № 1969/10/14-29-12-01-10, в якій відповідач дійшов висновку, що АМПУ не є учасником транзиту та не надає безпосередньо вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України, а також послуг, пов’язаних з таким перевезенням, отже, надані нею послуги із забезпечення доступу до причалу оподатковуються на загальних підставах (а. с. 33).

Суд вважає позицію відповідача хибною, виходить з наступного:

Згідно п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

У відповідності до п. 53.3 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов’язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Пунктом 197.8 ст. 197 ПК України передбачено, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

Таким чином, суд дійшов висновку, що звільненню від оподаткування на підставі п. 197.8 ст. 197 ПК України підлягають:

1) безпосередньо транзитні операції;

2) операції, пов’язані з ними (за умови, що вони є необхідними для здійснення транзитного перевезення вантажу).

Засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України визначає Закон України "Про транзит вантажів".

За визначенням ст. 1 вказаного Закону транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України.

Транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

Учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Портовий оператор (стивідорна компанія) - суб’єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов’язані з цим види господарської діяльності (п.п. 11 ч. 1 ст. 1 Закон України "Про морські порти України").

Позивач є учасником транзиту. Безпосередньо транзитною операцією є роботи позивача з навантаження танкерів мазутом у січні-березні 2016 р., а послуги, надані АМПУ позивачу на підставі договору від 02.02.2016 р., є пов’язаними з транзитними операціями. При цьому, без надання доступу позивачу до причалу неможливо здійснити навантажувально-розвантажувальні роботи, а, отже, і транзит вантажу. Тобто, операції позивача з АМПУ повністю підпадають під дію п. 197.8 ст. 197 ПК України.

Суд погоджується з висновками відповідача і третьої особи в тій частині, що АМПУ не є учасником транзиту, однак така вимога не ставиться до неоподатковуваних операцій згідно п. 197.8 ст. 197 ПК України.

АМПУ є суб’єктом природної монополії. За визначенням ст. 1 Закону України "Про природні монополії" природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги).

Суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

Суд не погоджується з думкою відповідача про можливість укладення іншого за змістом договору (оренди, концесії, спільної діяльності), замість договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу. Так, позивач надав суду численні звернення до АМПУ, регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, Міністерства інфраструктури України з питання передачі в оренду причалу № 15. Однак позивач отримав відмови, мотивовані тим, що триває оформлення земельної ділянки для обслуговування причалу № 15.

Відповідно до Переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб’єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 р. № 405, до названих послуг відноситься забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про морські порти України" встановлено, що власники та/або користувачі технологічно пов’язаних об’єктів портової інфраструктури зобов’язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов’язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.

Згідно п. 3.7 Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 05.06.2013 р. № 348, портовий оператор (оператор термінала) здійснює приймання і здавання вантажу в розташованих на його території та в акваторії морського порту місцях, встановлених для відповідних транспортних засобів.

У відповідності до п. 4.4 Правил вивантаження вантажу із судна дозволяється лише з дозволу суб’єкта господарювання, що має належним чином оформлені згідно із законодавством повноваження здійснювати експлуатацію причалу, морського термінала.

Аналіз викладеного вище дає підстави для висновку про те, що з точки зору правил плавання, стоянки та навантаження/розвантаження суден в морському порту та з урахуванням технологічних процесів єдиним можливим місцем завантаження судна нафтопродуктами є саме причал. Це означає, що без отримання послуг із забезпечення доступу портового оператора до причалу, процес перевантаження транзитного вантажу на судно, як і транзит такого вантажу, є неможливим.

Суд встановив, що позивач не може отримати в оренду причал № 15 до оформлення земельної ділянки, що може тривати кілька років. Вказане не може бути перешкодою для провадження позивачем господарської діяльності. За таких обставин, оскільки причал перебуває в господарському віданні АМПУ (суб’єкта природної монополії), здійснення будь-яких операцій із транзиту вантажів шляхом навантаження, розвантаження, перевантаження, зберігання транзитних вантажів неможливе без отримання послуг із доступу портового оператора до причалу № 15.

Таким чином, суд дійшов висновку, що для здійснення транзитного перевезення вантажів морським транспортом отримання послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу є необхідним. Відтак, послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу є пов’язаними з послугами з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, що звільнені від оподаткування згідно п. 197.8 ст. 197 ПК України.

Крім того, суд враховує позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 11.08.2015 р. по справі № К/800/43396/14. Зокрема, в наведеному рішенні ВАСУ дійшов висновку, що послуги пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію і порти України (зокрема, навантаження, розвантаження, перевантаження, зберігання транзитних вантажів тощо) є складовою транзиту.

Перевезення вантажу в режимі транзиту визначає режим оподаткування супутніх господарських операцій, які забезпечують здійснення такого перевезення. Тобто, за умови, що надання послуги є необхідним для здійснення транзитного перевезення вантажу, правовий статус цього вантажу, відповідно до положень п. 197.8 ст. 197 ПК України, звільняє господарську операцію із надання цієї послуги від оподаткування податком на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як є суб’єкт владних повноважень не довів правомірність оскаржуваної податкової консультації.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 1378,00 грн., що й підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію, оформлену листом Головного управління ДФС у Миколаївській області від 23.06.2016 року №1969/10/14-29-12-01-10.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський нафтоперевалювальний комплекс" (код ЄДРПОУ 39622677) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Миколаївській області сплачений судовий збір згідно платіжного доручення №143 від 21.07.2016 року в сумі 1378 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є. В. Марич