Ухвала суду № 61136563, 05.09.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"05" вересня 2016 р. Справа № 918/607/16

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Конончук С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосаміт ЛТД" до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

про стягнення заборгованості в сумі 20 173 грн. 56 коп.

за участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача - ОСОБА_1Б,, довіреність №10-юд від 23.12.2015р..

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосаміт ЛТД" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення заборгованості в сумі 20 173 грн. 56 коп..

Ухвалою суду від 19 липня 2016 року позовну заяву вих.№05-9 від 13.07.2016р прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/607/16, розгляд якої призначено на 08 серпня 2016 року.

Ухвалою суду від 08 серпня 2016 року розгляд справи відкладався на 05 вересня 2016 року.

01 вересня 2016 року від позивача та відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла спільна заява про визнання та затвердження мирової угоди разом з текстом мирової угоди від 27 липня 2016 року.

Ухвалою суду від 05 вересня 2016 року затверджено мирову угоду від 27 липня 2016 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосаміт ЛТД" та Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот", провадження у справі №918/607/16 припинено.

01 вересня 2016 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про повернення судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із статтею 7 Закону України № 02/163-48 Про судовий збір (в редакції від Закону № 484-VIII від 22.05.2015р., який набув чинності 01.09.2015р.), сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до частин 1-4 статті 78 ГПК України, умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

В підпункті 3.19 постанови від 26.12.2011 N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції пленум Вищого господарського суду України дав господарським судам наступні Роз'яснення:

Одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами позивача (частина третя статті 26 ГПК) і, отже, вправі укладати мирові угоди на загальних підставах.

Мирова угода може бути укладена і стосовно певної частини позовних вимог.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи, зазначивши про це в ухвалі.

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

В даному випадку умови мирової угоди викладені в адресованій господарському суду Рівненської області письмовій заяві, яка підписана від позивача директором та від відповідача заступником Голови Правління головним інженером. Повноваження осіб на вчинення даних дій перевірені судом.

До затвердження мирової угоди господарський суд додатково роз'яснив представнику відповідача наслідки її затвердження, передбачені ст. 78, 80 ГПК України, та припинення провадження по справі.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Як зазначено в п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 Про деякі питання застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України, у разі винесення господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди між сторонами (п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України), в якій сторони дійшли згоди, у тому числі й стосовно розподілу судового збору, суд має право затвердити цю угоду, якщо вона не суперечить законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. У таких випадках суд у своїй ухвалі повинен навести зміст цієї угоди. Якщо ж сторони не зазначили в мировій угоді про розподіл сум судового збору або не дійшли згоди з даного питання, господарський суд у залежності від конкретних обставин справи покладає судовий збір на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір (ч. 2 ст. 49 ГПК України.).

Суд звертає увагу заявника (позивача у справі) на те, що при затвердженні мирової угоди судом вже вирішено питання про розподіл господарських витрат, відповідно до умов мирової угоди від 27 липня 2016р., в пункті 4 якої ТзОВ "Автосаміт ЛТД" (позивач) відмовився від позовних вимог щодо стягнення суми пені в розмірі - 1 176,91 гривень, суми трьох процентів річних в розмірі - 56,04 гривень, а також суми витрат по оплаті судового збору в розмірі - 1 378,00 гривень.. Дану відмову від вимоги щодо стягнення суми витрат по оплаті судового збору в розмірі - 1 378,00 гривень суд розцінює як залишення судових витрат за позивачем.

В пункті 7.9 постанови від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" пленум Вищого господарського суду України також зазначив, що внесення в подальшому змін чи доповнень до укладеної й затвердженої судом мирової угоди чинним законодавством не передбачено.

Отже, підстави для повернення позивачу судового збору в розмірі 1 378 грн. відсутні.

Керуючись ст. 44, 78, 86 ГПК України, Закону України Про судовий збір, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосаміт ЛТД" про повернення судового збору відмовити.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2- позивачу рекомендованим (02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, 179);

3- відповідачу рекомендованим (33017, м. Рівне).