Рішення № 61136123, 30.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Пікуль А.А., Ратнікової В.М.

при секретарі - Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та пені,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та пені.

Зазначав, що 23.02.2015 р. о 22 год. 10 хв. з вини ОСОБА_2, який керуючи автомобілем «Пежо», д.н.з. НОМЕР_1, по вул. Кудрявський Узвіз, 3-Б в м. Києві, не урахувавши дорожню обстановку та не вибравши безпечну швидкість, здійснив наїзд на належний йому на праві власності автомобіль НОМЕР_2, в результаті чого зазнали пошкодження обидва транспортні засоби.

Відповідно до полісу № АІ/4530068 від 10.11.2014 р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».

Посилаючись на те, що ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» не виплатило йому страхове відшкодування, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив стягнути з відповідача страхове відшкодування за невиконання умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та пеню на загальну суму 66 522,44 грн., з яких страхове відшкодування - 49 950,00 грн., пеня - 16 572,44 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.04.2016 р. позов задоволено.

Справа №752/17514/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/10238/2016Головуючий у суді першої інстанції: Ладиченко С.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.Стягнуто з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за невиконання умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/4530068 від 10.11.2014 р. у розмірі 49 950 грн. та пеню 16 572,44 грн., а всього 66 522,44 грн., а також на відшкодування понесених у справі судових витрат - 3 665,22 грн.

В апеляційній скарзі представник ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зазначав, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд помилково взяв до уваги надані позивачем рахунок-фактуру та квитанції про оплату ремонтних робіт ТОВ «Авто-Берег», а також товарний чек, виданий фізичною особою-підприємцем про придбання деталей, оскільки відповідні господарюючі суб'єкти не є суб'єктами оціночної діяльності в розумінні ст.ст. 5-6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та, що при розрахунку витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, ТОВ «Авто-Берег» не урахував знос автомобіля та його складових частин.

Крім того вказував на те, що матеріли справи не місять детального розрахунку витрат на правову допомогу, а тому суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача ці витрати у розмірі 3 000,00 грн.

Представник ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» та ОСОБА_2 В судове засіданні не з׳явилися, про час та місце розгляду справи зазначена особи були повідомлені належно.

ОСОБА_1 та його представник вважали доводи апеляційної скарги безпідставними і просили її відхилити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 23.02.2015 р. о 22 год. 10 хв. з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем «Пежо», д.н.з. НОМЕР_1, по вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено припаркований автомобіль НОМЕР_2, належний на праві власності ОСОБА_1

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», номер полісу АІ/4530068.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, суд першої інстанції виходив того, що такі вимоги є законними та обґрунтованими, підтверджуються зібраними у справі доказами.

З таким висновком суду в повному обсязі погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зазначеного не урахував та прийняв до уваги наданий позивачем ОСОБА_5 рахунок-фактору № АБ-0002053 від 18.03.2015 р., за яким позивач сплатив на розрахунковий рахунок ТОВ «Автоберег» кошти за ремонт автомобіля у розмірі 48 327,54 грн. та товарний чек № 15-03/15 від 15.03.2015 р. на підтвердження придбання ним на авторинку деталей для автомобіля на загальну суму 7 400 грн.

Визначений у такий спосіб розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» суперечить положенням Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким врегульовані відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за №1074/8395 від 24.11.2003.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що при визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 необхідно керуватися наданим представником ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» звітом №13/01/16 від 12.01.2016 р. про розрахунок вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача з урахуванням зносу становить 32 184,04 грн.

Доводи ОСОБА_1 про те, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля при визначенні розміру страхового відшкодування не підлягає урахуванню, оскільки належний йому автомобіль має строк експлуатації менше семи років ( п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів) є непереконливими, оскільки позивач не заперечував, що належний йому автомобіль дійсно був учасником інших ДТП, що відповідно до п.7.39 Методики є підставою для нарахування зносу автомобіля.

Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Строки здійснення страхових виплат за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів визначені у п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за приписом якої страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування та протягом трьох робочих днів направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

26.02.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача повідомлення про настання 23.02.2015 р. страхового випадку за участю ОСОБА_2

08.04.2015 р. він подав до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» заяву з додатками про отримання страхового відшкодування.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Ураховуючи, що ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» не виконало зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування потерпілій особі за договором обов׳язкового страхування цивільно-правової відповідальності у встановлений строк, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 32 184,04 грн., витрати за транспортування автомобіля - 450 грн., а також пеня за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що становить 10 725,41 грн., виходячи зтакого розрахунку.

Станом на 23.03.2016 р. (з 16.07.2015 р. по 23.03.2016 р.) страховик прострочив виплату страхового відшкодування на 251 календарних дні.

В період прострочення виплати страхового відшкодування облікова ставка Національного банку України становила: з 16.07.2015 р. по 27.08.2015 р. - 30% (42 дні прострочки); з 28.08.2015 р. по 24.09.2015 р. - 27% (28 днів прострочки); з 25.09.2015 р. по 23.03.2016 р. - 22% (181 днів прострочки).

Розрахунок пені виконується за формулою: Пеня = С х 2ПОС х Д, де С- сума заборгованості за період, 2 ПОС - подвійна облікова ставка НБУ на день, Д - кількість днів прострочки, і становить 10 725,41 грн.

(32 184,04 + 450,00) х 60 : 365 х 42 = 2 253,08 грн.

(32 184,04 + 450,00) х 54 : 365 х 28 =1 351,85 грн.

(32 184,04 + 450,00) х 44 : 365 х 181 = 7 120,48 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованого задоволення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування витрат на правову допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

На обґрунтування своїх вимог позивач надав договір про надання правової допомоги від 03.08.2015 р., та після подання відповідачем апеляційної скарги акт виконаних робіт від 19.04.2016 р., вартість яких складає 3000,00 грн. Доказів про понесення ним таких витрат він суду не надав.

Відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Оскільки ОСОБА_1 не надав детального розрахунку участі його представника у зазначеній справі, з зазначенням погодинних витрат, що унеможливлює перевірку їх обґрунтованості, а також не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у цій в частині.

З наведених підстав також не підлягають задоволенню вимоги позивача про відшкодування йому таких витрат у розмірі 2000,00 грн. в суді апеляційної інстанції.

Ураховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у розмірі 32 184,04 грн., коштів за транспортування автомобіля у розмірі 450,00 грн. та пені 10 725,41 грн.,

Крім того відповідно до ст.88 ЦПК України з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у розмірі 427,61 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 р. змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 32 184,04 грн., кошти за транспортування автомобіля у розмірі 450,00 грн. та пеню у розмірі 10 725,41 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 427,61 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Судді:

.