Постанова № 61136110, 29.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВA

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2016 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Ігнатов Р.М., за участі:

особи, яка притягується до відповідальності − ОСОБА_2

захисника − Гори Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в міста Києві апеляційну скаргу захисника Гори Р.М., який діє в інтересах ОСОБА_2, на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 21.07.2016, -

В С Т А Н О В И В

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 21.07.2016 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 (триста сорок) грн. в дохід держави.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, захисник ОСОБА_2 - адвокат Гора Р.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 21.07.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог, захисник першочергово звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про місце та час судового засідання в суді першої інстанції, внаслідок чого останній фактично був позбавлений права надавати пояснення та докази на підтвердження своєї невинуватості. Разом з тим, на думку адвоката, порушення ПДР України здійснив саме водій «ДАФ» ОСОБА_4, оскільки при здійсненні розвороту не врахував радіус розвороту та не дотримався безпечного інтервалу відповідно до п. 13.3 ПДР України.

Окремо в апеляційній скарзі наголошується на тому, що пояснення водія автомобіля марки «ДАФ» ОСОБА_4 в частині того, що він зайняв перед світлофором лівий ряд для розвороту та пропустив вперед з правого боку карету швидкої допомоги не підтверджуються жодним доказом по справі, в тому числі і первинними поясненнями ОСОБА_4

Інших самостійних доводів апеляційна скарга захисника не містить.

Так, згідно згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 № 331979 від 15.06.2016, о 14.30 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Хонда» д.н.з. (НОМЕР_2) по бул. І. Лепсе, 53 в м. Києві, не дотримався безпечного інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем «ДАФ» (д.н.з. НОМЕР_1) під керуванням водія ОСОБА_4, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив п.13.3 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, заслухавши пояснення сторін по справі та їх відповіді на питання суду, дослідивши в присутності сторін матеріали справи і з'ясувавши питання, які виникли під час дослідження, перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі, суд вважає апеляційні вимоги такими, які підлягають задоволенню, виходячи з слідуючого.

Першочергово судом розглянуто клопотання ОСОБА_2 про допуск до справи представника - ОСОБА_6 з усіма правами, наданими захисникам.

Як вірно зазначає в клопотанні ОСОБА_2, у відповідності до ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, окрім іншого, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Такі самі положення про дубльовані і в ч.1 ст.271 КУпАП.

Однак, на момент розгляду даної справи в апеляційному суді, закону, який би регулював надання правової допомоги фахівцями в галузі права прийнято так і не було, що виключає можливість фахівців у галузі права представляти інтереси осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності в судовому порядку.

В той же час, п.55 рішення Європейського суду з прав людини від 24.11.2012 у справі «Загородний проти України» вказано, що залишаючи питання обмеження права на вільний вибір захисника невирішеним протягом тривалого часу, державні органи створили ситуацію, що є несумісною з принципом юридичної визначеності, закріпленої Конвенцією, та який є одним з основних елементів верховенства права. Отже, право заявника на вільний вибір захисника було обмежено у спосіб, що є несумісним з вимогами п.1 та 3 ст.6 Корнверції.

При цьому, що посилання ОСОБА_2 на рішення КСУ, суд не вважає такими, що обґрунтовують участь фахівців в галузі права в якості захисників при розгляді справ про адміністративні правопорушення, оскільки в рішенні КСУ №13-рп/2000 зазначається, що надання юридичних послуг є одним із видів підприємницької діяльності, а тому особа, яка їх надає повинна бути створена у відповідності до вимог ГК України, та підлягає оподаткуванню. Тобто, вказаними актами лише підтверджується факт того, що особи, які надають юридичну допомогу діють як особи, які здійснюють підприємництво, натомість закону, який би визначав їх правовий статус органом законодавчої влади в Україні так і не прийнято.

Ст. 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. Частина друга даної норми визначає, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Отже, враховуючи наведене, а також зважаючи, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення можуть брати участь як захисники лише адвокати, повноваження яких підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги, а інтереси ОСОБА_2 в суді в даному випадку представляє адвокат Гора Р.М., якому як пояснив ОСОБА_2 він довіряє, суд відмовляє ОСОБА_2 в задоволенні його клопотання про допуск до справи представника - ОСОБА_6 Окремо суд наголошує на тому, що поняття представництва та захисту не є тотожними. Згідно правил КУпАП особа, яка притягується до відповідальності по своєму статусу потребує відносин захисту, а представництво має місце у відносинах, коли особа, яка притягується до відповідальності є неповнолітньою, або через свої фізичні або психічні вади не може сама реалізувати свої права (законні представники), а також у випадку, коли представник діє в інтересах потерпілого. Крім того, відповідно до змісту повноважень викладених в наданій довіреності ОСОБА_6 не уповноважений представляти ОСОБА_2 в справах про адміністративні правопорушення.

Також при розгляді апеляційної скарги на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 21.07.2016 відносно ОСОБА_2 з'ясовано питання щодо його неявки в судове засідання до суду першої інстанції на 21.07.2016. Так, матеріали справи не містять зворотнього повідомлення про вручення ОСОБА_2 поштового відправлення з повісткою про виклик до суду. Натомість, в справі наявна заява захисника Гори Р.М. про відкладення судового розгляду, який призначений на 21.07.2016, яка згідно штампової відмітки суду надійшла до суду 21.07.2016. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не дотримано вимог закону в частині надання сторонам по справі можливості надавати пояснення та докази на підтвердження своєї невинуватості, а також безпідставно вказано про належне повідомлення особи, яка притягується до відповідальності, про дату, час та місце судового розгляду протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Стосовно доводів апеляційної скарги та її вимог, суд керується наступним.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В п.24 постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14, Пленум ВСУ звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників, зазначивши, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП. До того ж зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, згідно п.24 згаданої постанови Пленуму ВСУ, суди повинні неухильно виконувати вимоги ст.268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності даної особи, це можливо лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і якщо від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Проте цих вимог закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 дотримано не було, внаслідок суд дійшов до хибного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що спростовуюється наступним.

Відповідно до п.13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Згідно п.12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що ним перевозяться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

В той же час, у відповідності до п.1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Як встановлено в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги захисника Гори Р.М., водій автомобіля «Хонда» д.н.з. (НОМЕР_2) − ОСОБА_2 та водій автомобіля «ДАФ» (д.н.з. НОМЕР_1) − ОСОБА_4 стояли на світлофорі паралельно на одному рівні в напрямі руху по бул-ру Лепсе. Водій «ДАФ» зайняв крайню ліву полосу, готуючись до розвороту в сторону вул..Каблукова. Коли почався рух, ОСОБА_2 побачив, що по радіусу до нього наближається автомобіль «ДАФ», який йшов на розворот, і як наслідок відбулось зіткнення.

Також суд звертає увагу на фотознімки пошкоджень та місце розташування обох автомобілів, які долучені захисником до апеляційної скарги, і копії довідки КК «Київавтодор», долученої ОСОБА_2, та вважає їх належним та допустимим доказом з огляду на те, що ОСОБА_2 був позбавлений права надати пояснення та докази по справі в суді першої інстанції.

Так, з долучених фотознімків слідує, що ліве бокове дзеркало автомобіля «Хонда» вивернуто назовні. При цьому в автомобіля «Хонда» пошкоджено лівий бік (характер пошкоджень ковзний). В той же час, в автомобіля «ДАФ» пошкоджено переднє праве крило.

Крім того, суд звертає увагу на довжину автомобіля марки «ДАФ», яка згідно технічних характеристик даної моделі становить 15 м.

Окрім того, в судовому засіданні суд з'ясував чому місце розташування автомобілів-учасників ДТП на схемі ДТП відрізняється від того, яке зображено на фотознімках, які долучені до апеляційної скарги, у відповідь на що ОСОБА_2 пояснив, що на схемі його авто розташовано в такому положенні, так як він не міг вийти з транспортного засобу, бо в нього автомобіль-купе.

У відповідності до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За таких обставин, виходячи з пошкоджень автомобілів-учасників ДТП, зважаючи на ширину автомобіля «ДАФ» та ширину проїзної частини, а також беручи до уваги той факт, що передня частина автомобіля «ДАФ» знаходить на відстані 1,9 м., а задня його частина - на відстані 1,5 м. від брівки, суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_2 про те, що він правомірно здійснював рух, що свідчить про відсутність у діях водія автомобіля «Хонда» д.н.з. (НОМЕР_2) − ОСОБА_2 основної ознаки складу адміністративного проступку − протиправності діяння. Разом з тим, та дорожня обстановка, яку описує в своїх пояснення водій автомобіля «ДАФ», і які покладено в основу судового рішення, яке є предметом даного розгляду в суді апеляційної інстанції, не узгоджується з наявними по справі доказами.

З огляду на викладене, оскільки матеріали справи містять докази невинуватості ОСОБА_2, то постанова Солом'янського районного суду міста Києва від 21.07.2016 підлягає скасуванню з винесенням нової, якою провадження у справі про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, слід закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника Гори Р.М., який діє в інтересах ОСОБА_2, - задовольнити.

Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 21.07.2016, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 (триста сорок) грн. в дохід держави, − скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Копія повного рішення по скарзі на постанову протягом трьох днів надсилається особі щодо якої її винесено. В той же строк копія постанови надсилається потерпілому на його прохання.

Суддя Р.М.Ігнатов

Справа № 33/796/1202/2016

Категорія: ст. 124 КУпАП

Суддя у першій інстанції - Криворот О.О.

Суддя в апеляційній інстанції - ІгнатовР.М.