Ухвала суду № 61135379, 19.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 липня 2016 рокусправа № 804/16190/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії, Міністерства внутрішніх справ України, Павлоградського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом (з урахуванням уточнення до адміністративного позову від 02.03.2016) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії, Міністерства внутрішніх справ України, Павлоградського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу від 06.11.2015 № 485 о/с в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду в органах внутрішніх справ, стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії, Міністерства внутрішніх справ України, Павлоградського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано протиправним та скасувано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 № 485 о/с в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду в органах внутрішніх справ. У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою відмовити в задоволені позову.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що ОСОБА_1 з 22.08.2014 року прийнята на службу в органи внутрішніх справ України в Дніпропетровській області. Останнім місцем служби позивача була посада слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Павлоградського міського відділу (з обслуговування м. Павлограда та Павлоградського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області.

Наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 № 485 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_1 слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Павлоградського міського відділу (з обслуговування м. Павлограда та Павлоградського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

Передумовою видання вказаного вище наказу стало прийняття Верховною Радою України 2 липня 2015 року Закону України "Про Національну поліцію". Зазначений Закон було опубліковано 6 серпня 2015 року, а згідно пункту 1 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, чинність він набирає через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Враховуючи вищенаведене, а також пункт 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, яким передбачено втрату чинності Закону України "Про міліцію", з 07.11.2015 міліція в Україні, як державний орган виконавчої влади припинила своє існування.

На виконання Закону України "Про Національну поліцію" Кабінетом Міністрів України було винесено постанову "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 № 730, якою було ліквідовано, зокрема, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області та не визначено правонаступників.

Згідно п.п. "г" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до частини 1 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Отже, як передбачено положеннями вищенаведеного законодавства обов'язковою умовою, яка покладається на роботодавця, при наступному вивільненні працівника є його попередження не пізніше ніж за два місяці.

Вирішуючи спірні правовідносини та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3, було звільнено з органів внутрішніх справ з порушенням чинного законодавства внаслідок чого вона була позбавлена грошового забезпечення, що в свою чергу порушило її нормальний і звичайний розклад життя.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України № 322-VIII від 10.12.1971 р. (далі КЗпП України) останній регулює трудові відносини всіх працівників.

Відповідно до ст.179 КЗпП України на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.

Підпунктом "є" п. 49 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі Положення № 114), визначено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням відпустки. Крім того, п. 61 Положення № 114 встановлено, що додаткові і соціальні відпустки особам рядового начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 17 Положення №114 вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, на момент видання спірного наказу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину - ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 03.06.2015, яке міститься у матеріалах справи. Отже, на дату винесення оскарженого наказу позивач мала п'ятимісячну дитину.

Відповідно до розділу IV Положення №144 зазначено умови призначення на посади, переміщення та просування по службі осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, у тому числі передбачена можливість переміщення цих осіб по службі при скороченні штатів, але значення терміну "скорочення штатів" не розкрито, у зв'язку із чим при встановленні наявності такого скорочення і правомірності його проведення необхідно керуватися нормами трудового законодавства.

Підпунктом "г" п. 64 Положення № 114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Оскільки спеціальним нормативним актом не можуть бути звужені права працівника, порівняно із правами, передбаченими КЗпП України, в частині процедури звільнення працівника з підстав скорочення штату підлягають застосуванню норми КЗпП України.

Так, згідно статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим, відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

З викладеного вбачається, що роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику, який вивільняється, всі наявні вакансії, які відповідають його кваліфікації, досвіду роботи та стану здоров'я і які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається, відповідачами в оскарженому наказі, в запереченнях на адміністративний позов не зазначено, у чому полягала відсутність можливості подальшого використання на службі позивача. Посилання представника ГУМВС в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії у своїх запереченнях на адміністративний позов на те, що відповідачем було проінформовано Бабушкінський районний центр зайнятості м. Дніпропетровська про заплановане масове вивільнення працівників, зокрема, і Павлоградського МВ ГУМВС в Дніпропетровській області, а отже здійснено всі заходи, передбачені законодавством для працевлаштування ОСОБА_1, не спростовує положення цієї норми, а також обов'язку роботодавця, закріпленого частиною 3 статті 184 КЗпП України, в частині обов'язкового працевлаштування певної категорії жінок.

Таким чином, колегія судів вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України працевлаштування ОСОБА_1 на посаду в органах внутрішніх справ.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Це зобов'язання відповідачем не виконано, а отже, трудові гарантії позивачки були порушені.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 16.10.2012р. по справі № у справі № 21-267а12 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР - 27362825).

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що постанова суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм матеріального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160,196,198,200,205,206 КАС України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі Ліквідаційної комісії - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов