Постанова № 61135298, 05.09.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р. Справа № 906/728/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Житомирської області від 05.07.16 р.

у справі № 906/728/15 (суддя Омельян О.С. )

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохів Агротрейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна"

про визнання банкрутом

за участю представників сторін:

апелянта - не з'явився;

боржника - не з'явився;

кредиторів - не з'явився;

арбітражного керуючого - ОСОБА_2

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.07.2016 року у справі №906/728/15 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" арбітражного керуючого ОСОБА_3 від 31.03.2016 року задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 21.08.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 3963.

Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" (ідентифікаційний код 33552641, місцезнаходження: 11501, Житомирська обл., місто Коростень, вул. Коротуна, буд. 1) 2756,00 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" арбітражного керуючого ОСОБА_3 від 31.03.2016 року відмовити повністю.

Крім того, просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 26.04.2016 року, відповідно до якої за ініціативою господарського суду вжито заходи забезпечення позову - заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014р. реєстр. № 3963, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_1, недійсним; заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу, загальною площею 121,35 кв.м. за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Коротуна, 1, а саме приміщення : 1/2 частина коридору 2-1 пл. 3,25 кв.м., 1/2 частина сходів 2-11 пл. 7,4 кв. м., 1/2 частина коридору 2-20 пл. 1,7 кв.м, 1/2 частина коридору 2-21 пл. 1,5 кв.м, 1/2 частина кладової 2-22 пл. 2,75 кв.м., 1/2 частина туалету 2-23 пл. 0,6 кв.м., 1/2 частина коридору 2-24 пл. 0,75 кв.м., 1/2 частина коридору 2-35 пл. 9,1 кв.м., кабінет 2-27 пл. 32,3 кв.м., кабінет 2-28 пл. 16,1 кв.м., кабінет 2-29 пл. 45,9 кв.м.

Ліквідатор у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 05.07.2016 року законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Безпосередньо в судовому засіданні 22.08.2016 року представник апелянта та арбітражний керуючий повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

В судове засідання 05.09.2016 року представники апелянта, кредиторів не з'явилися. При цьому, на адресу апеляційного суду від представника апелянта надійшло клопотання про розгляд скарги без його участі.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника апелянта та арбітражного керуючого, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, ухвалу місцевого господарського суду - скасувати.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.06.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна".

Постановою господарського суду Житомирської області від 27.10.2015 року у справі №906/728/15 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3

01.04.2016 року до господарського суду надійшла заява ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_1, недійсним.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.05.2016 року, серед іншого, усунуто арбітражного керуючого ОСОБА_3 від виконання обов'язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна".

Ухвалою господарського суду від 21.06.2016 року ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2, яким була підтримана подана попереднім ліквідатором заява про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 року недійсним.

Вказана заява обгрунтована зокрема тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" за договором купівлі-продажу від 21.08.2014р. реєстр. №3963 здійснено безоплатне відчуження частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу (ІІ поверх) - загальною площею 121,35 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Коротуна, 1, м. Коростень, Житомирської області, у період одного року до порушення провадження у справі про банкрутство. Також зазначає, що відчуження частини нежитлової будівлі Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" шляхом укладення оспорюваного договору зумовило частково неможливість виконання власних грошових зобовязань перед кредиторами.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора та, відповідно, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_1

При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні, що кошти, отримані від продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 21.08.2014 року, ТОВ "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" не здавалися в банк для зарахування нa поточні рахунки підприємства. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази погашення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна" заборгованості перед кредиторами за рахунок отриманих коштів.

З огляду на викладене, суд першої існтації прийшов до висновку, що в результаті такого відчуження нерухоме майно, яке є предметом договору купівлі-продажу, не увійшло до ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна", що в свою чергу спричинило неможливість часткового виконання зобовязань перед кредиторами.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Згідно з ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у справах про банкрутство, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Загальні підстави недійсності правочинів встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України та статтею 208 Господарського кодексу України. Крім того, у ряді законодавчих актів встановлено спеціальні підстави визнання недійсними правочинів.

Статтею 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 19.01.2013 року (далі - Закон про банкрутство) передбачено спеціальні підстави визнання недійними правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону про банкрутство, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, зокрема, з підстав безоплатного відчуження боржником майна, прийняття боржником на себе зобов'язань без відповідних майнових дій іншої сторони, відмови боржника від власних майнових вимог; взяття боржником на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2014 року між ТОВ "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" (продавець/банкрут) та гр. ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу (т.6, а.с.81), відповідно до п.1.1 якого продавець зобовязувався передати у власність покупця, а покупець в свою чергу зобовязувався прийняти і оплатити відповідно до умов договору частину нежитлової будівлі адміністративного корпусу (ІІ поверх) - загальною площею 121,35 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Коротуна, 1, м. Коростень, Житомирської області, а саме приміщення: 1/2 частина коридору 2-1 пл. 3,25 кв.м., 1/2 частина сходів 2-11 пл. 7,4 кв.м, 1/2 частина коридору 2-20 пл. 1,7 кв.м., 1/2 частина коридору 2-21 пл. 1,5 кв.м, 1/2 частина кладової 2-22 пл. 2,75 кв.м, 1/2 частина туалету 2-23 пл. 0,6 кв.м, 1/2 частина коридору 2-24 пл. 0,75 кв.м, 1/2 частина коридору 2-35 пл. 9,1 кв.м, кабінет 2-27 пл. 32,3 кв.м, кабінет 2-28 пл. 16,1 кв.м, кабінет 2-29 пл. 45,9 кв.м.

Продаж частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу (ІІ поверх) за домовленістю сторін учиняється за 130 330,00 грн, які отримані продавцем від покупця, до оформлення цього договору, оскільки сторони встановили, що умови цього договору щодо сплати ціни цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (п.1.3 договору купівлі-продажу).

Експертна грошова оцінка частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу (ІІ поверх), що відчужується, згідно звіту про оцінку майна від 31.07.2014р. виданого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (кваліфікаційне свідоцтво субєкта оціночної діяльності від 07.04.2000 № 794, видане Фондом державного майна України спільно з Українською комерційною школою) становить 130 330,00 грн (п.1.4 договору купівлі-продажу).

21.08.2014 року ОСОБА_1 сплачено 130 330,00 грн. за купівлю частини нежитлової будівлі шляхом внесення грошових коштів у касу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс Україна", що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією до прибуткового касового ордеру від 21.08.2014 № 14 (т.6, а.с.99).

Як вже зазначалося вище, ліквідатор, звертаючись до суду з заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу посилається на абз. 2,4 ч.1 ст.20 Закону про банкрутство та те, що по-перше: ТОВ "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" здійснено безоплатне відчуження за договором купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963 частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу (ІІ поверх) - загальною площею 121,35 кв.м., у період одного року до порушення провадження у справі про банкрутство; по-друге: відчуження частини нежитлової будівлі ТОВ "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" шляхом укладення оспорюваного договору зумовило неможливість виконання власних грошових зобовязань перед кредиторами.

Щодо обґрунтованості вимоги арбітражного керуючого ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр № 3963 з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.20 Закону про банкрутство (боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог), слід зазначити наступне.

В заяві про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2014р. реєстр. № 3963 та безпосередньо в судовому засдіанні арбітражний керуючий зазначає про те, що будь-які докази здійснення оплати ОСОБА_1 купівлі частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу (ІІ поверх) загальною площею 121,35 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Коротуна, 1, м. Коростень, Житомирської області, відсутні.

Разом з тим, ОСОБА_1 до відзиву на заяву арбітражного керуючого про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр № 3963 долучено копію квитанції до прибуткового касового оредера від 21.08.2014 № 14.

Відповідно до ст. 1087 Цивільного кодексу України, розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Як вбачається, скаржник (відповідач) в договорі купівлі-продажу від 21.08.2014 року виступає в якості фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця, а тому обмежень щодо переваги безготівкової форми розрахунків перед готівковою в даному випадку не застосовується.

Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб встановлені Постановою Правління Національного банку України від 06.06.2013 року №210 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою" (далі - Постанова).

Згідно п.1 Постанови Правління Національного банку України постановило установити граничну суму розрахунків готівкою фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень.

Тобто, ОСОБА_1 мав право розраховуватися за нерухоме майно в готівковій формі з ТОВ "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна", а вартість нерухомого майна не перевищує гранично допустимі суми розрахунків, при цьому ТОВ "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" мало право прийняти готівкові кошти в касу товариства.

Враховуючи викладене та зважаючи на наявність в матеріалах справи копії квитанції до прибуткового касового ордеру від 21.08.2014 № 14 на суму 130 330,00 грн., колегія суддів прийшла до висновку про безпідставність доводів арбітражного керуючого щодо безоплатного відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" нерухомого майна.

Крім того, в п.1.3 договору купівлі-продажу сторони передбачили, що продаж частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу (ІІ поверх) вчиняється за 130 330,00 грн, які отримані продавцем від покупця, до оформлення цього договору, оскільки сторони встановили, що умови цього договору щодо сплати ціни цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Також представником ОСОБА_1 (покупець) зазначено як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді про послідовність дій при укладенні договору купівлі-продажу, а саме, підготовка договору, його реєстрація, оплата, підписання. Вказана послідовність дій, в свою чергу, пояснює наявність у квитанції до прибуткового касового ордеру від 21.08.2014р. № 14 посилання на реєстраційний номер договору.

Щодо посилань арбітражного керуючого на абз.4 ч.1 ст.20 Закону про банкрутство (боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобовязання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобовязань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим), слід зазначити наступне.

Ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами здійснюється у відповідності до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637 (далі - Положення).

У відповідності до п.п. 2.1, 2.2 Положення, підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобовязаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України. Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницьку діяльність) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Поняття "Готівкова виручка" закріплене в п.1.2 Положення, відповідно до якого сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження.

Згідно п.2.3 Положення підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів (п.2.6 Положення).

Виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення (п.2.7 Положення).

Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб (п.2.8 Положення).

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, які належать до фонду оплати праці та здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси відомостях на виплату грошей (далі - видаткова відомість) (абз.2 п.2.10 Положення).

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п.3.1 Положення).

Прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, що оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості. Реєстрація касових ордерів і видаткових відомостей може здійснюватися за допомогою комп'ютерних засобів, які забезпечують формування і роздрукування потрібних касових документів. Водночас у документі "Вкладний аркуш журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів", який формується і роздруковується за відповідний день, забезпечується також формування даних для обліку руху коштів (п.3.11 Положення).

З метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється.

Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5). Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів) (п.п. 4.1-4.2 Положення).

Враховуючи викладене, посилання арбітражного керуючого на те, що готівкові кошти отримані за нерухоме майно від ОСОБА_1 повинні були в той же день (21.08.2014 року) внесені на розрахунковий рахунок ТОВ "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" є безпідставними, так як такі кошти, які являються готівковою виручкою можуть бути використані у відповідності до вищезазначеного наступним чином:

- зберігатися в касі ТОВ "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" необмежений період часу, як ліміт каси та поступово використовуватися;

- зберігатися в касі ТОВ "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" понад ліміт для виплати працівникам заробітної плати та видаватися під звіт працівникам;

- в день їх отримання (21.08.2014 року) могли бути направлені на розрахунки з кредиторами;

- використані в іншому порядку та цілях дозволених законодавством України.

Також безпідставними є посилання скаржника на те, що боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами частково стало неможливим, оскільки в даному випадку нерухоме майно придбане по вартості, визначеній на підставі незалежної оцінки, а ОСОБА_1 (покупець) в свою чергу повністю розрахувався за придбане майно, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією до прибуткового касового ордеру від 21.08.2014р. № 14. При цьому, встановлення напрямку використання боржником коштів отриманих від покупця за нерухоме майно не входить до предмету доказування при розгляді спору щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до виписок з банківських рахунків боржника за період з липня 2014 року по вересень 2014 року, які наявні у матеріалах справи, боржником здійснювалися операції на десятки мільйонів гривень, а відтак твердження арбітражного керуючого про те, що продаж нерухомого майна вартістю 130 330,00 грн, яка становить менше 1% від загальної суми вимог кредиторів, має вирішальне значення у неплатоспроможності боржника є безпідставним та необґрунтованим.

Враховуючи все вищевикладене та зважаючи на те, що арбітражним керуючим не доведено наявності правових підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволення заяви арбітражного керуючого.

Таким чином, колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що скаржником доведено невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, з огляду на що, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задоволити частково, а ухвалу господарського суду Житомирської області від 05.07.2016р. у справі №906/728/15 - скасувати, прийнявши нову ухвалу, якою заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" арбітражного керуючого ОСОБА_3 від 31.03.2016 року залишити без задоволення.

При цьому, вимога апелянта про скасування ухвали господарського суду Житомирської області від 26.04.2016 року у справі №906/728/15, якою за ініціативою господарського суду вжито заходи забезпечення позову - заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу від 21.08.2014 реєстр. № 3963, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" та ОСОБА_1, недійсним, а саме, заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження частини нежитлової будівлі адміністративного корпусу, загальною площею 121,35 кв.м. за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Коротуна, 1, колегією суддів не розглядається, оскільки предметом оскарження в даному випадку є ухвала господарського суду Житомирської області від 05.07.2016 року.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 05.07.2016 року у справі №906/728/15 скасувати.

Прийняти нову ухвалу.

"Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" арбітражного керуючого ОСОБА_3 від 31.03.2016 року залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.