Постанова № 61133256, 01.09.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 року Справа № 803/1107/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача Федорчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2016 року № 000096319 та від 14 липня 2016 року № 000097319,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся з адміністративним позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Володимир-Волинська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.07.2016 року № 000096319 та від 14.07.2016 року № 000097319.

22.08.2016 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.07.2016 року № 000096319, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 190 656,19 грн., в тому числі: 152 116,95 грн. - податкове зобов'язання та 38 539,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 14.07.2016 року № 000097319, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - військовий збір в сумі 14 260,95 грн., в тому числі: 11 408,76 грн. - податкове зобов'язання та 2 852,19 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.06.2016 року Володимир-Волинською ОДПІ складено акт № 318/13-2251505230 «Про результати планової виїзної документальної перевірки ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податків і зборів з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року. На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з якими позивач частково не погоджується, зокрема, з таких підстав.

Позивач зазначає, що відповідно до розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих у 2015 році, його дохід за наслідками господарської діяльності склав 27 382 695,00 грн., а витрати за цей період 27 234 712,08 грн.

Враховуючи великий обсяг щоденних господарських операцій та відповідно неможливість фізично відобразити всі операції як в паперовому, так і в електронному вигляді, Книга обліку доходів і витрат у 2015 році позивачем не велася. Однак, кожна господарська операція відображена у податковому обліку на підставі первинних документів, у фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів. Тому, позивачем не допущено порушення вимог пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України.

Крім того, перед початком перевірки позивачем було представлено всі первинні документи, що підтверджували витрати, понесені у 2015 році. Проте, контролюючий орган прийшов до висновку про завищення витрат позивачем лише на підставі даних про наявність кредиторської та дебіторської заборгованості на початок та кінець 2015 року. Будь-яких пояснень щодо виявлених порушень під час перевірки у позивача не вимагалося.

Разом з тим, вказує на те, що різниця дебіторської заборгованості утворена станом на 01.01.2015 року та на 31.12.2015 року в сумі 42 053,27 грн. не повинна враховуватись в розрахунку витрат позивача за 2015 рік, так як є підтвердженням лише отриманих платником податків доходів.

Тому, враховуючи задекларований дохід позивачем за 2015 рік та фактично понесені у цей же період витрати у позивача виник обов'язок щодо сплати податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 36 995,73 грн. та військового збору в загальній сумі 2 774,68 грн.

З наведених підстав позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 13.07.2016 року № 000096319 та від 14.07.2016 року № 000097319 в частинах, що оскаржуються протиправними та просить їх скасувати.

Представник відповідача в наданих суду письмових запереченнях від 11.08.2016 року (а.с.82-83) позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що згідно з поданою позивачем декларацією про майновий стан і доходи за 2015 рік сума валових витрат, становить 29 236 397,79 грн. Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, відображених у додатку Ф4 до поданої декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, встановлено невідповідність сум, в результаті чого завищено витрати на суму 908 567,36 грн., а саме розбіжність виникла у витратах, пов'язаних з придбанням ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції, а це згідно з декларацією - 26 704 968,37 грн., а за даними проведеної перевірки - 25 798 763,19 грн. та інші витрати, згідно декларації - 677 727,29 грн., а за даними перевірки - 675 365,11 грн.

Також вказує на те, що в ході проведення перевірки було встановлено, що у період, який перевірявся, витрати у позивача формувалися за касовим методом, відповідно до проведеної оплати за товар (без факту реалізації ТМЦ та отримання коштів за реалізовані ТМЦ). Однак, позивачем не велася Книга обліку доходів і витрат, чим порушено пункт 44.1 статті 44, пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України.

Тому, за рахунок завищення витрат за 2015 рік, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності на суму 908 567,36 грн., відповідно занижено чистий оподатковуваний дохід на суму 908 567,36 грн., що призвело до заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік на суму 181 713,53 грн. та військового збору на суму 13 628,51 грн.

Враховуючи наведене, представник відповідача вважає обґрунтованим винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому просить суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач та його представники адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила із підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву та просила в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що Володимир-Волинською ОДПІ на підставі наказу від 16.05.2016 року № 117 та направлень від 26.05.2016 року № 0000118/13, № 0000119/13, № 0000121/13, № 0000120/13 було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податків і зборів з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, про що складено акт від 23.06.2016 року № 318/13-2251505230.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1. статті 44, підпунктів 177.4.1, 177.4.3, 177.4.4 пункту 177.4, пункту 177.10, пункту 177.2, статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження суми оподатковуваного доходу у сумі 908 567,36 грн., у результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 181 713,53 грн.;

- пункту 168.1 статті 168, підпункту 176.2 статті 176, підпункту 127.1 статті 127 ПК України, що призвело до заниження суми військового збору, в результаті чого занижено суму військового податку в сумі 13 628,51 грн.;

- пункту 44.1. статті 44, пункту 177.10 статті 177 ПК України, в частині ведення з порушеннями Книги обліку доходів і витрат.

Відповідно до пункту 2.1.2 акту перевірки «Визначення загального оподатковуваного доходу, документально підтверджених витрат, пов'язаних з діяльністю, чистого оподатковуваного доходу» перевіркою правильністю визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, відображених у додатку Ф4 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, встановлено невідповідність сум, в результаті чого завищено витрати на суму 908 567,36 грн.

Витрати згідно з даними податкової декларації за 2015 рік 29 236 397,78 грн., а згідно з даними перевірки 28 327 830,43 грн., різниця непідтверджених витрат становить 908 567,36 грн., а саме: у колонці 5 декларації «вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції» складає 26 704 968,37 грн., за даними перевірки - 25 798 763,19 грн.; у колонці 7 декларації «інші витрати» складають 677 727,29 грн., за даними перевірки - 675 365,11 грн.

Також в ході перевірки встановлено, що згідно з наданими для перевірки документами та письмовими поясненнями платника (від 22.06.2016 року вх. № 359-ФОП) залишки ТМЦ (без ПДВ) становили станом на 01.01.2015 року - 1 977 231,00 грн. та станом на 31.12.2015 року - 1 455 069,00 грн. (стор. 27 акту).

Убуток залишків товарів, які не реалізовані станом на 31.12.2015 року та відповідно включаються до складу витрат, згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України і становить 522 162,00 грн.

Заборгованість перед постачальниками товарів, послуг становила без ПДВ, які не включаються до складу витрат згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України станом на 01.01.2015 року - 496 162,98 грн. та станом на 31.12.2015 року - 1 027 573,74 грн.

Приріст заборгованості перед постачальниками товарів, послуг без ПДВ, які не оплачені та відповідно не включаються до складу витрат згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України становить 531 410,25 грн.

В результаті завищення витрат у 2015 році, пов'язаних із здійсненням діяльності на суму 908 567,36 грн., відповідно занижено чистий оподатковуваний дохід на суму 908 567,36 грн.

Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 встановлено його заниження на суму 181 713,53 грн. у 2015 році та у зв'язку з цим встановлено заниження нарахування військового збору у 2015 році на суму 13 628,51 грн.

На підставі акту перевірки, 13.07.2016 року Володимир-Волинською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 000096319, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 227 651,92 грн., в тому числі: 181 713,53 грн. - податкове зобов'язання та 45 938,39 грн. - штрафні (фінансові) санкції та 14.07.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення № 000097319, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - військовий збір в сумі 17 035,63 грн., в тому числі: 13 628,50 грн. - податкове зобов'язання та 3 407,13 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивачем визнано та не підтверджено суму грошового зобов'язання за 2015 рік в розмірі 147 982,92 грн., яка підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб в сумі 36 995,73 грн. та відповідно військовим збором в сумі 2 774,68 грн.

Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення від 13.07.2016 року № 000096319, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 190 656,19 грн., в тому числі: 152 116,95 грн. - податкове зобов'язання та 38 539,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 14.07.2016 року № 000097319, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - військовий збір в сумі 14 260,95 грн., в тому числі: 11 408,76 грн. - податкове зобов'язання та 2 852,19 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

На думку суду, відповідач не довів правомірність податкових повідомлень-рішень від 13.07.2016 року № 000096319 та від 14.07.2016 року № 000097319, в частинах, що оскаржуються, з огляду на таке.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, визначено статтею 177 ПК України.

Згідно з пунктом 177.1 зазначеної статті доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.3. статті 177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпунктів 177.4.1 - 177.4.4. пункту 177.4. статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 177.5. статті 177 ПК України передбачено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

09.02.2016 року ОСОБА_1 подав до Володимир-Волинської ОДПІ податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік та розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 за 2015 рік занижено суму оподаткованого доходу на 908567,36 гривень, у результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у сумі 181 713,53 грн., що призвело до заниження суми військового збору 13 628,51 грн.

Згідно з поданою декларацією, сума валового доходу за 2015 рік, одержаного від підприємницької діяльності становить - 30 289 648,99 грн., а сума витрат - 29 236 397,79 грн.

За даними перевірки, протягом 2015 року ОСОБА_1 було придбано товарів (понесено витрат) на загальну суму 26 171 407,00 грн. (без врахування ПДВ) та послуг (понесено витрат) на загальну суму 356 385,00 грн. (без врахування ПДВ), а разом понесено витрат на загальну суму 26 527 792,00 грн. (без врахування ПДВ).

В ході перевірки встановлено:

- залишки ТМЦ (без ПДВ) становили: станом на 01.01.2015 року - 1 977 231,00 грн., та станом на 31.12.2015 року - 1 455 069,00 грн. Убуток залишків товарів, які не реалізовані станом на 31.12.2015 року та включаються до складу витрат, згідно з пунктом 177.4. статті 177 ПК України становить 522 162,00 грн.

- заборгованість (без ПДВ) перед постачальниками становила: станом на 01.01.2015 року - 496 162,98 грн. та станом на 31.12.2015 року - 1 027 573,74 грн. Приріст заборгованості перед постачальниками без ПДВ, які не оплачені та відповідно не включаються до складу витрат згідно з пунктом 177.4. статті 177 ПК України становить 531 410,25 грн.

- заборгованість (без ПДВ) покупців (собівартість придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг), які не оплачені та не включаються до складу витрат згідно з пунктом 177.4. статті 177 ПК України становить: станом на 01.01.2015 року - 76 665,84 грн. та станом на 31.12.2015 року - 118 719,11 грн.

Однак, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази суд вважає, що відповідачем невірно визначено суму заниження позивачем оподатковуваного доходу, враховуючи наступне.

Зокрема, при обрахуванні зобов'язань позивача за 2015 рік, відповідачем не було враховано витрати на придбання товарів понесених ним в грудні 2015 року.

Судом встановлено, що у грудні 2015 року ОСОБА_1 придбав ТМЦ згідно податкових накладних від 25.12.2015 року № 76, від 31.12.2015 року № 4417/32, № 21198/13, від 30.12.2015 року № 21093/13, № 1882/2, від 29.12.2015 року №4329, від 24.12.2015 року № 3561 на загальну суму 194 562,74 грн.

Обсяг постачання по яких, без врахування ПДВ, було відображено позивачем у податковій декларації з ПДВ за січень 2016 року від 19.02.2016 року (а.с. 98-100).

Перелік податкових накладних, що складені у грудні 2015 року на загальну суму 194 562,74 грн., без врахування ПДВ, зазначено в таблиці 2 «Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7%» додатку № 5 декларації з ПДВ за січень 2016 року.

Отже, як встановлено судом, позивачем у грудні 2015 році було додатково понесено витрат на суму 194 562,74 грн., що не було враховано під час перевірки контролюючим органом.

Відповідно до абзацу 4 пункту 198.6 статті 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що витрати ОСОБА_1 в сумі 194 562,74 грн. є витратами його господарської діяльності як фізичної особи - підприємця у грудні 2015 року та відображені в декларації з ПДВ за січень 2016 року.

Таким чином, протягом 2015 року ОСОБА_1 придбав товарів, послуг (поніс витрат) на загальну суму 26 722 354,74 грн.

Також, на думку суду Володимир - Волинською ОДПІ невірно визначено різницю убутків залишків товарів за цей період та заборгованість перед постачальниками.

Контролюючим органом до розрахунку фактично понесених платником податків витрат за 2015 рік було включено різницю залишків ТМЦ на суму 522 162,00 грн. (період 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, а саме 1977231,00 гривень - 1455069,00 гривень відповідно).

Як вбачається з відповіді ОСОБА_1 на запит Володимир-Волинської ОДПІ від 25.05.2016 року за №74/13-16 інформація щодо наявності залишків ТМЦ станом на 31.12.2015 року була надана позивачем з урахуванням ПДВ та акцизного податку, так як у запиті вимога про надання вказаної інформації без вказаних податків не ставилась (а.с. 139-140).

Відповідно до акта інвентаризації залишків ТМЦ станом на 31.12.2015 року їх сума складає 1 455 069,00 грн., що без ПДВ та акцизного податку становить 1 154 816,67 грн.

Акт інвентаризації залишків ТМЦ станом на 31.12.2015 року був наявний у позивача на момент проведення перевірки, однак контролюючим органом не вимагався, а висновки про наявні залишки станом на 01.01.2015 року та на 31.12.2015 року ґрунтуються лише на інформації наданої позивачем на запит.

Тому, фактична різниця залишків ТМЦ станом на 31.12.2015 року становить 822 414,33 грн. без врахування ПДВ та акцизного податку та включається до складу витрат, згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України.

Іншого відповідачем не доведено.

Щодо заборгованості позивача перед постачальниками товарів, послуг станом на 01.01.2015 року, що становить 496 162,98 грн. та станом на 31.12.2015 року - 1 027 573,74 гри., суд зазначає наступне.

Відповідно до інформації щодо наявності залишків ТМЦ станом на 31.12.2015 року та у відповіді на запит Володимир-Волинської ОДПІ від 25.05.2016 року за № 74/13-16 інформація щодо наявності кредиторської заборгованості перед постачальниками станом на 31.12.2015 року була надана позивачем з урахуванням ПДВ, так як у запиті вимога про надання вказаної інформації без ПДВ не ставилась.

Згідно актів звірок, проведених ОСОБА_1 з постачальниками-кредиторами (а.с. 119-136) фактична кредиторська заборгованість станом на 31.12.2015 року становить 964 629,35 грн., а без ПДВ - 803 857,79 грн.

Тобто, податковим органом до розрахунку фактично понесених платником податків витрат за 2015 рік було включено різницю кредиторської заборгованості за товари, послуги на суму 531 410,25 грн, хоча фактично вона становить 307 694,81 грн. (496 162,98 грн. - 803 857,79 грн.).

В судовому засіданні підтверджено, що інформація про залишок ТМЦ, кредиторську заборгованість відповідачем встановлювалася на підставі поданої позивачем інформації, в тому числі на підставі відповідей на вищевказані запити, де немає розбивки сум з ПДВ чи без врахування ПДВ.

Крім цього, відповідачем у розрахунку фактично понесених платником податків витрат за 2015 рік було враховано дебіторську заборгованість постачальників перед позивачем в сумі 42 053,27 грн., яка є різницею дебіторської заборгованості, утвореної станом на 01.01.2015 року в сумі 76 665,84 грн. та станом на 31.12.2015 року в сумі 118 719,11 грн.

Суд зазначає, що у відповідності до норм податкового законодавства різниця дебіторської заборгованості, утворена станом на 01.01.2015 року та 31.12.2015 року, не може бути врахована в розрахунку витрат позивача за 2015 рік, оскільки є підтвердженням лише отриманих ним доходів за певний період.

Враховуючи вищевикладене, в межах статті 177 ПК України позивачем правомірно сформовано витрати.

Розбіжностей у правильності формування загального оподатковуваного доходу позивача проведеною перевіркою не виявлено.

Господарські операції відображені позивачем у податковому та бухгалтерському обліках на підставі первинних документів, фінансової звітності, актів взаємозвірок.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно задекларовано доходи за 2015 рік в сумі 27 382 695,00 грн. та підтверджено витрати на суму 27 234 712,08 грн.

Тобто, різниця у податковому зобов'язанні за вказаний період (яка не підтверджена документально) становить 147 982,92 грн., з яких і виникає обов'язок зі сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору (відповідно 36 995,73 грн. та 2 774,68 грн.)

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.07.2016 року № 000096319, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 190 656,19 грн., в тому числі: 152 116,95 грн. - податкове зобов'язання та 38 539,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 14.07.2016 року № 000097319, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - військовий збір в сумі 14 260,95 грн., в тому числі: 11 408,76 грн. - податкове зобов'язання та 2 852,19 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Інші доводи представника відповідача не спростовують висновків суду, зроблених в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Володимир-Волинської ОДПІ на користь позивача слід присудити судовий збір в сумі 2049,17 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 25.07.2016 року № 747.

Керуючись статтями 158, 160 частиною третьою, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 13 липня 2016 року № 000096319, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 190 656 (сто дев'яносто тисяч шістсот п'ятдесят шість) гривень 19 копійок, в тому числі: 152 116 (сто п'ятдесят дві тисячі сто шістнадцять) гривень 95 копійок - податкове зобов'язання та 38 539 (тридцять вісім тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) гривень 24 копійки - штрафні (фінансові) санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 14 липня 2016 року № 000097319, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - військовий збір в сумі 14 260 (чотирнадцять тисяч двісті шістдесят) гривень 95 копійок, в тому числі: 11 408 (одинадцять тисяч чотириста вісім) гривень 76 копійок - податкове зобов'язання та 2 852 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят дві) гривні 19 копійок - штрафні (фінансові) санкції.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області сплачений судовий збір в розмірі 2 049 (дві тисячі сорок дев'ять) гривень 17 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі до 06 вересня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Р.С. Денисюк