Постанова № 61133252, 01.09.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2016 року Справа № 803/979/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Гринчук Я.О.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Федорчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2016 року № 0023491304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 78 882грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 19 720грн.50коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- акт перевірки від 21.04.2016 року був наданий для ознайомлення без додатків;

- посилання податкового органу на порушення позивачем п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки даний пункт був виключений на підставі Закону України від 28.12.2014 року№71-VIII;

- податковим органом зазначено про відсутність інформації з банків щодо погашення заборгованості по зовнішньоекономічних контрактах з фірмами «Simon» та «Weglosort», тобто фактично висновки щодо вчинених позивачем порушень зроблено на основі припущень та без отримання жодної інформації з банківських установ;

- податкове повідомлення-рішення містило в собі посилання на неіснуючий акт перевірки «від 20.04.2016 року №15828/13-04», а відтак незрозуміло, що стало підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування та нарахування штрафних санкцій.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в адміністративному позові, який просили задовольнити повністю, додатково зазначивши наступне:

- транспортні засоби були придбані для використання в господарській діяльності підприємця та зареєстровані на ОСОБА_1 як на фізичну особу, оскільки інше не передбачене Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, що свідчить про правомірність віднесення до податкового кредиту ПДВ з операції щодо придбання таких транспортних засобів;

- наданими під час перевірки документами повністю підтверджено експортні та імпортні операції позивача з контрагентами з Польщі, а також проведення взаємних розрахунків шляхом проведення взаємозаліків, а відтак твердження податкового органу про неоплачені операції є необґрунтованими;

- відмова банківських установ приймати як доказ погашення заборгованості по зовнішньоекономічних контрактах акти взаємозаліку зустрічних вимог не впливає на право платника ПДВ заявляти до бюджетного відшкодування суми ПДВ за проведеними операціями.

Представник відповідача в письмовому запереченні на адміністративний позов від 12.07.2016 року (а.с.18-19) та в судових засіданнях просила в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, мотивуючи наступним:

- використання приватним підприємцем в оподатковуваних операціях автомобілів можливе лише по транспортним засобам, що зареєстровані на суб'єкта господарювання, а не приватну особу;

- згідно з повідомленнями з АТ «Укрсиббанк» на момент проведення перевірки відсутня інформація щодо погашення заборгованості по контрактах ФОП ОСОБА_1 з фірмою «Simon» Szymon Modzelewski (Польща) та фірмою «Weglosort» Sp.z.o.o. (Польща) актами взаємозаліку, а відтак дані імпортні операції є неоплаченими та не підлягають бюджетному відшкодуванню;

- податкове повідомлення-рішення містить технічну помилку - в зазначенні реквізитів на сплату визначеного даним рішенням податкового зобов'язання дати акту перевірки - «20.04.2016» замість «21.04.2016», однак дана помилка жодним чином не впливає на його законність та обґрунтованість, оскільки таке рішення містить в собі посилання як на підставу прийняття на акт перевірки від 21.04.2016 року №1528/13-04/НОМЕР_2.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, розглянувши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши подані суду письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що в період з 11.04.2016 року по 14.04.2016 року працівником Луцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ФОП ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за січень 2016 року, що виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в січні 2016 року, травні 2015 року та грудні 2015 року, про що складено акт від 21.04.2016 року №1528/13-04/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.4, підпункту «а» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4, підпункту «б» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суми бюджетного відшкодування за січень 2016 року на 78 882грн.

На підставі акта перевірки Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2016 року № 0023491304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2016 року в сумі 78 882грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 19 720грн.50коп.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Висновок Луцької ОДПІ про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за січень 2016 року ґрунтується на твердженнях про:

1) неправомірність включення до податкового кредиту травня 2015 року ПДВ по придбанню сідельного тягача б/в Scania 124 L400 (1998 р.в.) на суму 16 912грн.46коп. згідно ВМД №205070002/2015/004051 від 08.05.2015 року та до податкового кредиту грудня 2015 року - ПДВ по придбанню сідельного тягача б/в Scania R124 (1998 р.в.) на суму 18 911грн.65коп. згідно ВМД №205070000/2015/026439 від 03.12.2015 року, в зв'язку з не веденням балансової вартості основних фондів та реєстрацію зазначених транспортних засобів на фізичну особу - ОСОБА_1, а не на суб'єкта господарювання

2) неправомірність включення до податкового кредиту травня та грудня 2015 року ПДВ по придбанню транспортних засобів, зазначених вище, у фірми «Simon» Szymon Modzelewski (Польща) та до податкового кредиту травня 2015 року також - ПДВ на суму 43 058грн.28коп. по придбанню у фірми «Weglosort» Sp.z.o.o. (Польща) яблук свіжих згідно з ВМД №205020007/2015/004159 від 22.05.2015 року, в зв'язку з ненадходженням, згідно з повідомленнями АТ «Укрсиббанк» від 05.06.2015 року, 08.09.2015 року та 08.04.2016 року, документів від суб'єкта господарювання про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, не зняттям даних операцій з валютного контролю банку, а відтак наявністю підстав вважати такі імпортні операції неоплаченими, в той час як бюджетному відшкодуванню підлягають лише суми податку, фактично сплачені отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередніх та звітному податковому періодах (пп. «б» п.200.4 ст.200 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, факт сплати позивачем сум ПДВ при імпорті транспортних засобів підтверджується належними документами, а саме: ВМД, відтак відображення цих сум в складі податкового кредиту відповідного звітного періоду є правомірним.

Також, актом перевірки підтверджено той факт, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює діяльність з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, однак зазначається про факт реєстрації цих засобів позивачем як фізичною особою, а не суб'єктом господарювання.

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року (з наступними змінами та доповненнями). Згідно із пунктом 6 цього Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Отже, як вбачається зі змісту даної норми, транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому відсутність можливості зареєструвати транспортний засіб за фізичною особою-підприємцем не позбавляє права такої особи використовувати автотранспортний засіб в межах господарської діяльності в операціях, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Вказане кореспондується з нормами чинного законодавства, яке регламентує право власності фізичних осіб, уточнюючи його, та не обмежує можливості використовувати транспортні засоби у підприємницькій діяльності для реалізації прав власника.

Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Податковим законодавством не встановлено особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб-суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку.

Водночас згідно наданих у судовому засіданні представником позивача пояснень слідує, що позивачем транспортні засоби використовуються у її господарській діяльності, фактичним видом діяльності якої вказано серед інших «_49.41 за КВЕД - Вантажний автомобільний транспорт», а отже висновки контролюючого органу в даній частині є безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству України.

Що стосується посилань відповідача на порушення позивачем пп. «б» п.200.4 ст.200 ПК України в зв'язку з порушенням останнім законодавчо установлених строків розрахунків за експортними операціями по контрактах з «Simon» Szymon Modzelewski (Польща) та «Weglosort» Sp.z.o.О. (Польща), які встановлені на підставі повідомлень банку, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. «б» п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Як вже зазначалось судом, факт сплати позивачем сум ПДВ при імпорті транспортних засобів, а також яблук свіжих, підтверджується ВМД та не заперечується Луцькою ОДПІ, водночас неможливість бюджетного відшкодування аргументовано неоплатою операцій за зовнішньоекономічними контрактами з нерезидентами, яка встановлена в зв'язку з відсутністю у банку даних про таку оплату (неприйняттям актів взаємозаліку зустрічних вимог, які, однак, надавались податковому органу позивачем під час проведення перевірки).

Згідно з преамбулою Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. №136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за №338/3631 (далі - Інструкція), на виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Указу Президента України від 21.01.98 N 41/98 «Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі», інших нормативно-правових актів Національний банк України визначає такий порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними, імпортними операціями.

Тобто, вказана Інструкція жодним чином не стосується правомірності як віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, так і подальшого заявлення платником податків сум ПДВ до бюджетного відшкодування у разі наявності від'ємного значення, якщо встановлено сплату ПДВ таким платником при імпорті товарів (робіт, послуг), що в даному випадку і відбулося та не заперечується сторонами.

В той же час, своєчасність надходження валютної виручки може бути наслідком проведення окремої перевірки з даних питань і виявлення даного факту є підставою для застосування відповідальності, встановленої Законом України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що, однак, не є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Луцької ОДПІ щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковій декларації за січень 2016 року на суму ПДВ 78 882грн., відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення 13 травня 2016 року № 0023491304 слід визнати протиправним та скасувати.

При цьому, суд погоджується з твердженням представника відповідача про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення лише з підстав помилкового зазначення дати акту перевірки, оскільки даний факт жодним чином не впливає на його законність чи обґрунтованість.

Як передбачено частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 986грн.03коп.

Керуючись статтями 2, 69-72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 13.05.2016 року №0023491304.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 986 (дев'ятсот вісімдесят шість) грн.03коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 06 вересня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Дмитрук