Постанова № 61132556, 05.09.2016, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2154/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" вересня 2016 р. Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Рудакова Д.І.,

з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Сокальського об'єднаного управління ПФУ Львівської області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому, із врахуванням заяви від 01.09.2016 року, просить зобов'язати відповідача доплатити йому 15% недоплаченої пенсії з грудня 2015 року по серпень 2016 року, яка безпідставно недоплачувалась йому як особі, що займається підприємницькою діяльністю. На обґрунтування позову послався на те, що 04 липня 2016 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про те, що йому стало відомо, що розмір його пенсії оподатковується в розмірі 15%, як особі, що здійснює підприємницьку діяльність. Також вказав, що ніколи підприємницькою діяльністю не займався і не був зареєстрований приватним підприємцем, а займався адвокатською діяльністю (був самозайнятою особою - що не є підприємницькою діяльністю) та надав відповідачу оригінал опису державного реєстратора про скасування реєстраційної дії, оскільки така невірно була внесена до ЄДР за інвентаризаційними даними ДПІ та ПФ (ІПН НОМЕР_1). Просив у вказаній вище заяві здійснити дорахування та виплату суми пенсії, яка була безпідставно стягнута в рахунок податків в розмірі 15 %, починаючи з грудня 2015 року по липень 2016 року. Відповіддю від 18.07.2016 року № 40/м-4 відповідачем відмовлено в задоволенні такої заяви, мотивуючи тим, що документом для підтвердження того, що він не працює є трудова книжка і оскільки адвокат вважається самозайнятою особою, то він вважається працюючою особою. Вважає такі дії відповідача неправомірними.

Представник відповідача подав до суду заперечення на позовну заяву, у якому, посилаючись на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Податкового кодексу України, просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала з підстав, вказаних у запереченні на позовну заяву. Просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що позивач з 12.06.2009 року перебуває на обліку у відповідача як одержувач пенсії за віком, з 09.12.2015 року переведений на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». Розмір призначеної пенсійної виплати становить 10 740,00 грн.

У період з грудня 2015 року по липень 2016 року з пенсії позивача проводилися утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору, пенсія виплачується у розмірі 85%, як працюючій особі, що займається підприємницькою діяльністю.

04.07.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити дорахування та виплату суми пенсії, яка була безпідставно стягнута в рахунок податків в розмірі 15 %, починаючи з грудня 2015 року по липень 2016 року, так як розмір його пенсії оподатковується в розмірі 15%, як особі, що здійснює підприємницьку діяльність, вказавши при цьому, що ніколи підприємницькою діяльністю не займався і не був зареєстрований приватним підприємцем, а займався адвокатською діяльністю та надав оригінал опису державного реєстратора про скасування реєстраційної дії, оскільки така невірно була внесена до ЄДР за інвентаризаційними даними ДПІ та ПФ (ІПН НОМЕР_1).

Підтвердженням того, що позивач займався адвокатською діяльністю і така була зупинена на підставі Постанови ВРУ «Про обрання суддів» від 23.12.2010 року є профайл адвоката ОСОБА_2, наявним у матеріалах справи.

Так, згідно з описом документів, що надаються фізичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)» від 29.03.2016 року для проведення реєстраційної дії фізична особа ОСОБА_2 надав наступні документи: підстава свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 08.07.1993 року № 200. Дана дія потребує скасування, оскільки невірно внесена до ЄДР за інвентаризаційними даними ДПІ та ПФ. ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) був самозайнятою особою.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з реєстраційним номером облікової картки платника податків позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено.

Відповіддю Сокальського об'єднаного управління ПФУ Львівської області від 18.07.2016 року № 40/м-4 у задоволенні зазначеної вище заяви відмовлено, мотивуючи тим, що документом для підтвердження того, що ОСОБА_2 не працює є трудова книжка і оскільки адвокат вважається самозайнятою особою, то він вважається працюючою особою.

З таким рішенням відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 31 вказаного Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Крім цього, статтею 32 визначено, що право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі подання адвокатом заяви про припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

З аналізу змісту вищевказаних статей встановлено, що поняття зупинення та припинення адвокатської діяльності, саме за відповідною заявою адвоката, різняться лише в частині можливості відновлення такої діяльності, за умови припинення її у добровільному порядку, проте за наслідками дії для особи вказані поняття є однаковими, що підтверджується відповідно частинами п'ятою і шостою зазначених статей, а саме: протягом строку зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат немає права її здійснювати і не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування.

Слід також зазначити, що визначення стажу адвокатської діяльності полягає у здійсненні адвокатом адвокатської діяльності у передбачених Законом організаційно-правових формах, який відраховується з дня отримання особою права на здійснення адвокатської діяльності. При цьому, до стажу адвокатської діяльності не зараховується час, на який така діяльність була зупинена незалежно від підстав такого зупинення. Вказане є характерним саме для самозайнятої особи-адвоката і визначає його статус як працюючого чи не працюючого.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що особа, адвокатська діяльність якої зупинена (проте не припинена) вважається працюючою.

Пунктом 4 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно, займаються, зокрема адвокатською діяльністю, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Страхувальником в цьому випадку є сама застрахована особа (пункт 5 статті 14 Закону).

Взяття на облік осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, зокрема тих, що займаються адвокатською діяльністю, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абзац 2 частини 1 стаття 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Згідно п.7.1. та 7.2 Порядку взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 27.09.2010 року №21-б, у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення професійної діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", платник єдиного внеску зобов'язаний у 10-денний термін з дня прийняття відповідного рішення подати до органу Пенсійного фонду заяву про зняття його з обліку, дата якої фіксується у журналі обліку в графі "підстава зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України", та копії таких документів: розпорядчого документа (рішення) власника або органу, уповноваженого на те засновницькими документами про ліквідацію; розпорядчого документа про утворення ліквідаційної комісії; розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи. Отримавши зазначені документи, орган Пенсійного фонду у 10-денний термін проводить документальну перевірку правильності обчислення та сплати єдиного внеску або звірення розрахунків з фізичними особами, які забезпечують себе роботою самостійно. На основі акта перевірки або акта звірки платник єдиного внеску розраховується з органом Пенсійного фонду.

Крім цього, взяття на облік та зняття з обліку фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, регламентовано Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Мінфіну України від 9 грудня 2011 р. № 1588, яким передбачено, що для зняття з обліку в територіальних органах Міндоходів України фізичної особи, яка здійснює незалежну професійну діяльності має бути проведена документальна позапланова перевірка платника податків, та у разі відсутності заперечень територіального органу Міндоходів України щодо здійснення державної реєстрації припинення платника податків і встановлення факту відсутності заборгованості платника податків перед бюджетом щодо сплати платежів.

За п. 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону, особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості. Таким чином, вирішення питання щодо віднесення особи до непрацюючої залежить від даних, наявних в трудовій книжці, в даних системи персоніфікованого обліку внесків та в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

З урахуванням наведеного вище, беручи до уваги те, що позивач не здійснює підприємницьку діяльність, адвокатська діяльність останнього зупинена, тобто він не являється само зайнятою особою, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 70, 71, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Зобов'язати Сокальське об'єднане управління ПФУ Львівської області доплатити ОСОБА_2, 15% недоплаченої пенсії з грудня 2015 року по серпень 2016 року, яка безпідставно недоплачувалась йому як особі, що займається підприємницькою діяльністю.

Постанова може бути оскаржена сторонами до Львівського апеляційного адміністративного суду. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Червоноградський міський суд Львівської області. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя: Д. І. Рудаков