Рішення № 61122803, 05.09.2016, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/2627/16-ц

Провадження №:2/138/788/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 вересня 2016 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Лисенко Т.Ю.,

за участю секретаря Гавінчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 27.05.2015 та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 27.05.2015 та стягнення коштів, сплачених в рахунок даного договору. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.05.2015 вона уклала з відповідачем договір фінансового лізингу № 002052, за яким предметом лізингу є трактор МТЗ 82.1. Згідно квитанції № N1А8І34643 від 27.05.2015 позивач сплатила на користь відповідача адміністративний платіж за договором фінансового лізингу в розмірі 49000 грн. Позивач вважає, що відповідачем порушені її права як споживача послуг ТОВ «Євролізинг Україна», так як зміст договору свідчить про встановлення жорстких обовязків споживача, надання можливості відповідачу не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови останнього на одержання відповідної компенсації від відповідача у звязку з розірванням або невиконанням ним договору; надання відповідачу права розірвати договір із споживачем на власний розсуд; не надання споживачу можливості відмовитися від зміни (збільшення) розміру лізингових платежів відповідачем в процесі виконання договору та встановлення відповідальності у вигляді розірвання відповідачем договору і неповернення вже сплачених платежів. Позивач також вважає, що даний договір є нікчемним, оскільки при його укладенні не дотримано вимоги ст. 799 ЦК України про нотаріальне посвідчення договору, а тому відповідач зобов'язаний повернути все отримане за угодою. З урахуванням викладеного позивач просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 002052 від 27.05.2015 та стягнути на її користь адміністративний платіж в розмірі 49000 грн., які були сплачені нею на рахунок відповідача.

В судове засідання позивач не зявилась, подала до суду заяву, в якій позов підтримала повністю, просила його задовольнити. Також позивач просила розглянути справу у її відсутність, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки від відповідача не надійшла заява про розгляд справи у його відсутність чи відкладення розгляду справи та не повідомлено суд про причини неявки, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, це дає підстави суду відповідно до положень ст. 224 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 травня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 002052 з додатками № 1 та № 2. Згідно п. 1.1.-1.3. договору предметом фінансового лізингу є транспортний засіб, зазначений у даній статті Специфікації (додаток № 2) до Договору, а саме трактор марки МТЗ, модель 82.1. Гривневий еквівалент вартості предмета лізингу на дату підписання договору становить 490000 грн. Відповідач зобов'язувався придбати предмет договору у власність та передати у користування позивачу на строк та на умовах, передбачених договором (а.с. 9, 15-16).

27.05.2015 на виконання п. 9.7 договору позивачем сплачений адміністративний платіж в сумі 49000 грн., що підтверджується копією квитанції про здійснення касової операції № N1А8І34643 (а.с. 17).

Разом з тим стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору, які встановлюють жорсткий обов'язок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору, надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору.

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 27 травня 2015 року, укладеного між сторонами, дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом (пункт 3.2.6, розділ 12 договору), звужені обовязки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно пункту 1.4 договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобовязанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, як встановлено судом, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що такі положення угоди № 002052 від 27.05.2015 з додатками є несправедливими по відношенню до споживача, внаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві. Однак, за змістом частини пятої стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі визнання окремого положення договору несправедливим, може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Водночас позивач як на одну із підстав недійсності договору фінансового лізингу від 27.05.2015 посилається на недотримання вимог закону при його укладенні, а саме недотримання вимоги про його нотаріальне укладення.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди ( найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК Українидоговір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно ч. 1 ст. 220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи N 6-2766цс15 від 16.12.2015 року і згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК Україниє обов'язковою для врахування при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 27.05.2015, укладений між сторонами, нотаріально посвідчено не було, повного виконання договору не відбулось, з огляду на обставини зазначені у позові та встановлені судом, у позивача після укладення спірного договору виникли обґрунтовані сумніви в добросовісності відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що оскільки договір фінансового лізингу № 002391 від 12.09.2015 року є нікчемним, вимога позивача про визнання його недійсним задоволенню не підлягає.

Разом з тим, стаття 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Відповідно до ч. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»уразі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійснимякоспорюваноготазастосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відтак суд вважає позовні вимоги позивача в частині застосування наслідків недійсності нікчемного правочину обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 209 ч. 1, 2, 212-215, 224-226, 360-7 ч. 1 ЦПК України, ст. ст. 215 ч. 2, 216, 220 ч. 1, 799, 806 ч. 2, 808 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 39321814, вул. Шовковична, 42-44, офіс 9 СДЗ, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (вул. О.Пчілки, 72, м. Могилів-Подільський Вінницької області) кошти в сумі 49000 (сорок девять тисяч) грн. 00 коп. в рахунок повернення коштів, сплачених за нікчемним договором фінансового лізингу № 002052 від 27.05.2015.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 39321814, вул. Шовковична, 42-44, офіс 9 СДЗ, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (вул. О.Пчілки, 72, м. Могилів-Подільський Вінницької області) судові витрати у виді судового збору в сумі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.

Копію заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його оголошення направити відповідачу.

Відповідач протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може подати до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області заяву про його перегляд.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня отримання копії рішення через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.

Суддя: Лисенко Т.Ю.

Повний текс рішення складений 07.09.2016.