Рішення № 61119542, 06.09.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Ковалевича С.П.

суддів: Демянчук С.В., Малько О.С.

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 277084 грн. боргу за договором позики.

Вважаючи дане рішення незаконним через порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу.

На обґрунтування скарги вказує, що у своїй заяві про зміну позовних вимог від 13 квітня 2016 року ОСОБА_2 визначав заборгованість за договором позики станом на 15 лютого 2016 року, коли офіційний курс Національного банку України гривні щодо долара США складав 2614 грн. за 100 доларів США.

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» розмір боргу в іноземній валюті визначається судом в національній валюті на час постановлення рішення суду.

Станом на 20 липня 2016 року офіційний курс Національного банку України щодо долара США складав 2481,4308 грн. за 100 доларів США, у звязку з чим на дату постановлення судом рішення по даній справі борг за договором позики складав 263031,6648 грн.

Вважає, суд першої інстанції безпідставно і з порушенням вимог чинного законодавства стягнув з неї на користь позивача 14052 грн.

Зазначає, суд оглянув її зошит, однак у своєму рішенні не надав йому жодної оцінки, не вказав навіть суми коштів, яка там зазначена 4750 доларів США. Про повернення відповідачам частини боргу ОСОБА_2 пояснював у судовому засіданні і ОСОБА_3, який був залучений до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Посилаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_2 277084 грн. боргу за договором позики змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача згідно офіційного курсу Національного банку України гривні до долара США на час постановлення рішення суду і повернутих відповідачем грошових коштів 5850 доларів США, що еквівалентно 145163,70 грн.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 12 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики відповідно до якого позикодавець надав позичальнику у власність суму в розмірі 84 725,80 гривень, що в еквіваленті за курсом НБУ на день підписання даного договору становить 10 600 доларів США, в готівковій формі, з зобов'язанням повернути позику в доларовому еквіваленті за комерційним курсом станом на день повернення позики чи її частини до 12.09.2013 року включно, згідно наступного графіка повернення позики: до 12.07.2013 року - суму в розмірі 200 доларів США; до 12.08.2013 року - суму в розмірі 200 доларів США; до 12.09.2013 року - суму в розмірі 10 200 доларів США (а.с.5).

12 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір Іпотеки, згідно п. 1.1. якого зазначено, що договір іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що випливають з договору позики від 12 червня 2013 року, що укладений між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов'язується перед Іпотекодержателем повернути позику в розмірі 84 725.80 гривень, що в еквіваленті за курсом НБУ на день підписання даного договору становить 10 600 доларів США.

ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором позики не виконала, борг позикодавцю станом на 15 лютого 2016 року не повернула.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно постановив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо повернення позики, оскільки у відповідності до ст. 526, 1049 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі у строк та порядку, що установлені у договорі.

Визначаючи суму боргу, суд першої інстанції виходив з офіційного курсу Національного банку України гривні щодо доларів США, який становив на час подання позовної заяви та доповнення до неї 26,14 грн. за 1 долар США.

Однак з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009р. „Про судове рішення розмір боргу в іноземній валюті визначається судом в національній валюті на час постановлення рішення суду.

Оскільки предметом договору хоч і була позика в національній валюті ( 84725 грн., що на той час в доларовому еквіваленті становило 10600 доларів США ) однак повертати її було потрібно в доларовому еквіваленті за комерційним курсом.

В позовній заяві ОСОБА_2 просив стягнути заборгованість в доларовому еквіваленті, однак не за комерційним курсом, а за офіційним курсом Національного банку України, який становив 26,14 грн.

Враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду України, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 слід рахувати по курсу долара США до національної валюти, визначеного Національним Банком України, який на день постановлення рішення становив 2481,4308 грн. за 100 доларів США.

Отже така заборгованість становить 263031,67 грн. ( 10600 х 2481,4308), яка і підлягає стягненню на користь ОСОБА_2

Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що вона сплатила за договором позики ОСОБА_2 4500 доларів США, а тому суму стягнення з неї непогашеного боргу слід зменшити на вказану суму, не можуть бути задоволені, оскільки достатніми та переконливими доказами не підтверджені. Будь яких письмових доказів на підтвердження своїх слів ОСОБА_1 суду не надала.

На підставі встановлених обставин по справі, рішення першої інстанції у відповідності до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні, з постановленням нового рішення про зменшення суми заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 липня 2016 року змінити, зменшивши суму стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за договором позики з 277084 грн. до 263031,67 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Сторони по справі мають право оскаржити рішення апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: С.П. Ковалевич

Судді: С.В. Демянчук

ОСОБА_4