Ухвала суду № 61117784, 06.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/3105/16-ц Головуючий у І інстанції Ярмола О. Я.Провадження № 22-ц/780/4230/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 06.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

06 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц, ОСОБА_2,

за участю секретаря Нагорної Г.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернулося до суду із вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідно до норм ст. 554, та 1054 ЦК України стягнути на їх користь заборгованість за кредитним договором №739-104/08Р від 01 серпня 2008 року в розмірі 38256,82 доларів США та понесені судові витрати в розмірі 14885,73 грн.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2016 року позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник Банку подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду та постановити нову про передачу даного питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Залишаючи позовні вимоги Банку без розгляду, суд першої інстанції посилався на вимоги норм п. 6 ч.1 ст.207 ЦПК України, так як спірні правовідносини не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки підставою позову є невиконання боржником умов кредитного договору. У спірних правовідносинах не йдеться мова про захист прав споживачів, оскільки ПАТ КБ «Правекс-Банк» звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості внаслідок неналежного виконання боржником умов договору, тому цей спір підвідомчий третейському суду.

Колегія суддів не може погодитися із вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Одним зі способів захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин є звернення до третейських судів, що передбачено статтею 17 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає із цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2983-VI передбачено, що після набрання чинності цим Законом третейські суди припиняють розгляд справ у спорах щодо захисту справ споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. ОСОБА_5 регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Відповідно до Рішення Конституційного ОСОБА_2 України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 03.02.2011 р. виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.

Незалежно від предмета й підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно п.1.1. Кредитного договору №739-104/08Р від 01.08.2008 р. кредит надається позичальникові на купівлю автомобіля у грошове забезпечення за договором купівлі продажу автомобіля №2333 від 19.07.2008 р. (а.с.8).

Пунктом 11.11. Договору позичальник підтверджує факт ознайомлення зі ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с.10).

Аналізуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позичальник є споживачем послуг банку, спір виник щодо стягнення з нього заборгованості за кредитом, то третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 цього Закону така справа не підвідомча.

Тож колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не законно прийшов до висновку про залишення позову без розгляду, оскільки не дослідив та не врахував саме такого розуміння зазначених норм матеріального права.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного ОСОБА_2 України від 11.11.2015 року № 6-1716цс15 та від 27.01.2016 року № 6-2712 цс15, яка згідно зі ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

У відповідності до норм статті 311 ЦПК України суд направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала, що постановлена без дотриманням вимог процесуального та матеріального законодавства скасуванню із направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», ст.ст. 303, 307, 311, 313-315, 317-319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Правекс-Банк» задовольнити.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2016 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

ОСОБА_2