Рішення № 61115075, 06.09.2016, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2513/2016 Справа № 641/7016/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року

Комінтернівський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді - Мельник І.М.

при секретарі - Єлфімовій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засідання позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківського міського бюро двигунобудування» про стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з цивільним позовом в якому просить стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену їй заробітну плату за період з 01 травня 2015 року по 12 жовтня 2015 року в сумі 16 406, 58 гривень.

Стягнути з відповідача на свою корсить середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 13 жовтня 2015 року по 18 серпня 2016 року в розмірі 26 250, 53 гривень.

Позивач до судового засідання не з'явилась надавши до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки до суду не повідомила.

Відповідно норми ч.5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути, видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Також у відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, суд розглядає даний позов в межах заявлених вимог та на підставі доказів наданих сторонами у відповідності до ч.2 ст.27 ЦПК України

Суд, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 20.10.2014 року позивача прийнято на роботу на посаду економіста у Державне підприємство «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» відповідно до запису в трудовій книжці АО № 191856.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до запису в трудовій книжці АО № 191856 12.10.2015 року ОСОБА_1 звільнилась з роботи за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України.

В день звільнення позивачу не виплачено заробітну плату за період з 01.05.2014 року по 12.10.2015 року, внаслідок відсутності коштів.

Відповідно до довідки про заборгованість по заробітній платі виданої Державним концерном «Укроборонпром» державне підприємство «Харківське конструкторське бюро з двигунобудування» № 14313582 , номер довідки 273 від 16 серпня 2016 року, заборгованість підприємства перед позивачем в період з травня 2015 року по жовтень 2015 року складає 16406,58 грн.

Також ОСОБА_1 посилаючись на ст.ст. 116, 117 КЗпП України вимагає стягнути з відповідача на свою користь суму середнього заробітку, який відповідач повинен сплатити на її користь за час затримки розрахунку в розмірі 26250,53 грн.

Отже, при звільненні ОСОБА_1 з роботи Підприємством порушено вимоги ст. 116 КЗпП, згідно з якими при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Статтею 117 цього ж кодексу встановлено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд враховує роз'яснення викладені у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно яких суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку позивач має право,частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно з середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Відповідно до вимог абз. 2,3 п.8 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» N 100 від 08.02.1995р., то ними встановлено порядок розрахунку середньої місячної заробітної плати, що визначена законодавством, якрозрахункова величина для нарахування виплат і допомоги.

Пленум ВС України в п.20 постанови від 24.12.99р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз'яснив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Враховуючи те, що відповідач за весь час розгляду справи не з'явився до суду та не надав письмових заперечень суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За такого рішення, відповідно до ст. 88 ЦПК України, обов'язок понести судові витрати у справі суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 213, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківського міського бюро двигунобудування» про стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку- задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Харківського міського бюро двигунобудування» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену їй заробітну плату за період з 01 травня 2015 року по 12 жовтня 2015 року в сумі 16 406, 58 гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Харківського міського бюро двигунобудування» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 13 жовтня 2015 року по 18 серпня 2016 року в розмірі 26 250, 53 гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Харківського міського бюро двигунобудування» на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: І. М. Мельник